Рішення № 9550569, 17.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/59917.03.10 За позовомДочірнього підприємства «Стахема-Львів-Сервіс»

доАкціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

провизнання договору розірваним та стягнення 1066520,52 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –Жуков Д.О., представник за дов. №1 від 10.08.2009; від відповідача –Сердійчук О.Л., представник за дов. №Л-2 від 10.02.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2009 року Дочірнє підприємство «Стахема-Львів-Сервіс»(далі –позивач, або Підприємство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(далі – відповідач, або Банк) про визнання договору про розрахункове та касове обслуговування в іноземній валюті від 20.04.2004, укладеного між ДП «Стахема-Львів-Сервіс»та АБ «Банк регіонального розвитку»(далі –Договір) розірваним, стягнення 1066520,52 грн., з яких: 883852,79 грн. –сума, належна позивачу, що знаходиться на його рахунку, 77864,58 грн. –інфляційні втрати, 16417,87 грн. –3% річних, 88385,28 грн. –пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов п. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та умов Договору, 15 грудня 2008 року Підприємство направило відповідачу платіжне доручення в іноземній валюті № 189 на суму 65 559 євро, 16 грудня 2008 року позивач направив відповідачу платіжне доручення в іноземній валюті № 190 на суму 30 569 євро.

Відповідно до листа Львівської філії Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»від 27.04.2009 № 417-60/10, з поточного рахунку Підприємства, Банком:

-          згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 189 від 15.12.2008 на суму 65 559 євро було списано 17.12.2008 - 65 559,00 євро (меморіальний валютний ордер № 02/49);

-          згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 190 від 16.12.2008 на суму 30 569 євро було списано 19.12.2008 - 30 569 євро (меморіальний валютний ордер № 01/49).

Однак, станом на день звернення позивача до суду, із зазначених коштів, на рахунок одержувача, згідно банківської виписки «Stachema INT»s.r.o (Словацька Республіка) надійшло 15559 євро. А, отже, на рахунок одержувача не надійшло 80 569 євро 99 центів.

У ході проведення судового засідання 17.03.2010 від представника позивача надійшла заява, в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути на користь позивача загальну суму боргу –144768,33 грн., яка складається з:

52020,81 грн. інфляційних втрат;

7 044,12 грн. 3% річних;

85703,40 грн. пені.

Відтак, має місце нова ціна позову, з якої й вирішується спір.

Відповідач письмового відзиву в порядку ст.59 ГПК України не подав.

Щодо вимог позивача в частині стягнення основного боргу, сторони зазначили, що за результатами розгляду Комісією з розгляду заяв кредиторів Банку вимога на суму 893107,03 грн. була включена до реєстру кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИ

20 квітня 2004 року між позивачем (Клієнт) та Банком було укладено Договір, за умовами Банк зобов'язався відкрити позивачу поточний балансовий валютний рахунок і проводити по ньому операції, визначені чинним законодавством і ліцензією банку, при дотримані умов зазначених у цьому пункті.

Відповідно до умов п. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та умов Договору, 15 грудня 2008 року Підприємство направило Банку платіжне доручення в іноземній валюті № 189 на суму 65 559 євро, 16 грудня 2008 року позивач направив відповідачу платіжне доручення в іноземній валюті № 190 на суму 30 569 євро 99 євроцентів.

Отримувачем зазначених коштів було підприємство INT»s.r.o (Словацька Республіка).

Згідно листа Львівської філії Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»від 27.04.2009 № 417-60/10, з поточного рахунку Підприємства, Банком:

згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 189 від 15.12.2008 на суму 65 559 євро було списано 17.12.2008 - 65 559,00 євро (меморіальний валютний ордер № 02/49);

згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 190 від 16.12.2008 на суму 30 569 євро було списано 19.12.2008 - 30 569,00 євро (меморіальний валютний ордер № 01/49).

Однак, зазначені кошти станом на день звернення позивача з позовом до суду на рахунок одержувача, згідно банківської виписки «Stachema INT»s.r.o (Словацька Республіка) надійшло 15 559 євро.

А, отже, на рахунок одержувача не надійшло 80 569 євро 99 євроцентів.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Тобто, Банк свої договірні зобов’язання не виконав, доручення Клієнта про перерахування коштів не здійснив.

19.03.2009 Підприємство направило претензію № 34 Керівнику Банку Ксьондзенко В.П. з вимогою пояснити місцезнаходження відповідних коштів.

У зв'язку з призначенням з 24 березня 2009 року тимчасового адміністратора, 25.03.2009 позивач направив останньому скаргу № 54 на дії відповідача.

26.03.2009 позивач звернувся з відповідним листом до Національного банку України, який був пересланий тимчасовому адміністратору відповідача.

В зв’язку з тим, що позивач відповідей на свої звернення не отримав, останній 22.04.2009 звернувся до Генерального Консула Посольства Словацької Республіки в Україні з проханням допомогти у вирішенні питання щодо присвоєння відповідачем коштів позивача.

4 травня 2009 року Торгово-економічний відділ Посольства Словацької Республіки в Україні звернувся до тимчасового адміністратора відповідача та до виконавчого директора Дирекції з банківського регулювання та нагляду НБУ.

7 травня 2009 року Банк надіслав позивачу відповідь, про те, що оспорювана сума була списана з рахунку позивача та затримана відповідачем на позабалансовому рахунку 9804 «Документи клієнтів Банку, що не виконані в строк з вини банку».

У листі № 22/2327 від 07.05.2009 відповідач посилається також на те, що у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, Банк звільняється від виконання майнових зобов'язань.

Так, з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку Національним банком України на підставі постанови Правління НБУ від 23.03.2009 №157 від 24.03.2009 введено тимчасову адміністрацію до АБ «Банк регіонального розвитку», та для створення сприятливих умов щодо відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк 6 місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009.

Позивач, на підставі ч.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»просив стягнути на його користь 85703,40 грн. пені.

Пунктом 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи той факт, що позивач проводить нарахування пені включно до 24.03.2009 (дата введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку) та у валюті відмінній від тієї, яка мала бути перерахована Банком, суд керуючись ст.ст. 253-255 ЦК України здійснює перерахунок пені, який складає:

Сума боргу (євро)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені, у %Сума пені за період прострочення

5000017.12.2008 - 15.02.2009610,1%3050

5000016.02.2009 - 23.03.2009360,1%1800

3056919.12.2008 - 15.02.2009590,1%1803,57

3056916.02.2009 - 23.03.2009360,1%1100,48

Отже, пеня підлягає задоволенню в сумі 7754,05 євро.

Беручи до уваги абз. 2 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 17.03.2010 заборгованість в сумі 7754,05 євро за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 1094.6425 грн. за 100 євро) на цю дату складає 84879,13 грн.

Разом з тим, враховуючи той факт, що заявлена позивачем сума до стягнення розрахована по курсу 1059.3733 грн. за 100 євро (станом на 17.12.2008), тобто в меншому розмірі ніж на дату винесення рішення, суд задовольняє вимоги позивача у сумі 82144,33 грн., тобто по курсу НБУ станом на 17.12.2008.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 52020,81 грн. – інфляційних втрат та 7044,12 грн. –3% річних, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Отже, суд керуючись ст.253-255 ЦК України здійснює перерахунок інфляційних втрат, які складають:

Період заборгованостіСума боргу (євро)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

17.12.2008 - 23.03.2009500001.0592950.00

19.12.2008 - 24.03.2009305691.0591803.57

Таким чином, індекс інфляції за спірний період становить 4753,57 євро.

3% річних складають:

Сума боргу (євро)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

5000017.12.2008 - 23.03.2009973 %398.63

3056919.12.2008 - 23.03.2009953 %238.69

Таким чином, загальна сума 3% річних за договором складає 637,32 євро.

Враховуючи той факт, що заявлена позивачем сума до стягнення розрахована по курсу 1059.3733 грн. за 100 євро (станом на 17.12.2008), тобто в меншому розмірі ніж на дату винесення рішення, суд задовольняє вимоги позивача у сумі 50358,05 грн. –інфляційні втрати та 6751, 60 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, м. Київ, ідентифікаційний код 19338316) на користь Дочірнього підприємства «Стахема-Львів-Сервіс»(79026, м. Львів, вул. Сахарова, 35, ідентифікаційний код 30823126) заборгованість за договором про розрахункове та касове обслуговування в іноземній валюті від 20.047.2004 в сумі 139253 (сто тридцять дев’ять тисяч двісті п’ятдесят три) грн., яка складається з:

82144 (вісімдесят дві тисячі сто сорок чотири) грн. 33 коп. –пені;

50358 (п’ятдесят тисяч триста п’ятдесят вісім) грн. 05 коп. –інфляційних втрат;

6751 (шість тисяч сімсот п’ятдесят одну) грн. 60 коп. –3% річних.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, м. Київ, ідентифікаційний код 19338316) на користь Дочірнього підприємства «Стахема-Львів-Сервіс»(79026, м. Львів, вул. Сахарова, 35, ідентифікаційний код 30823126) 1392 (одну тисячу триста дев’яносто дві) грн. 54 коп. –витрат по сплаті державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 01 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 16.04.2010