Рішення № 9550400, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/54029.03.10 За позовомФізичної особи –підприємця Семенченко Лілії Вікторівни до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

про стягнення 55 640,97 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Лукашенко Ю.І. (довіреність від 19.10.2009р.)

Смоловий Д.П. (довіреність від 09.10.209)

від відповідача: Данилюк О.В. (довіреність № 14 від 25.02.2010).

В судовому засіданні 29 березня 2010 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Фізична особа –підприємець Семенченко Лілія Вікторівна (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(надалі –відповідач) про стягнення 55 640,97 грн. заборгованості по договору доручення, в тому числі 37 520,08 грн. основного боргу, 10 677,69 грн. інфляційних, 1 823,20 грн. 3% річних, збитків в сумі 620,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнети з відповідача 54072,71 грн., в тому числі 35 951,82 грн. основного боргу, 10 677,69 грн. інфляційних, 1 823,20 грн. 3% річних, збитків в сумі 620,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов’язки за договором не виконав, у встановлений Договором термін оплату винагороди позивачу не здійснив.

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні проти позову заперечував.

Ухвалою від 12.11.2009 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 24.12.2009. В судове засідання 24.12.2009 представник відповідача не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 09.02.2010. В судовому засіданні 09.02.2010 сторони подали клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий, ніж передбачений ст. 69 ГПК України, яке задоволене судом, в справі оголошена перерва до 11.03.2010. В судовому засіданні 11.03.2010 розгляд справи відкладний до 29.03.2010. Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір доручення № 116/П (надалі - Договір), за яким відповідач (Страховик) доручає, а позивач (Агент) зобов’язується від імені та за рахунок відповідача за обумовлену винагороду здійснювати частину його діяльності, а саме, проведення роботи, пов’язаної з укладенням договорів страхування, отримання страхових платежів та перерахування їх на розрахунковий рахунок відповідача.

У відповідності до п.п. 2.1.1 Договору позивач зобов’язаний здійснювати пошук страхувальників з метою укладення договорів страхування та укладати договори страхування. А згідно із п. 2.2.2 Договору позивач має право отримувати винагороду у відповідності з умовами цієї угоди, а відповідач згідно із п. 2.1.3 Договору зобов’язаний виплачувати позивачу таку винагороду.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом квітня –липня 2007 року уклав з страхувальниками 7 договорів страхування на загальну суму 359518,17 грн. (копії договорів страхування містяться в матеріалах справи).

У відповідності до п. 5.1 Договору винагорода позивача за виконання своїх зобов’язань у відповідності з умовами цього договору сплачується відповідачем на основі письмового звіту позивача в розмірі згідно Додатку №7 до цього договору.

Додаток №7 до Договору серед інших умов містить положення щодо розмірів винагороди позивача в залежності від видів укладених договорів страхування. В останньому абзаці Додатку №7 до Договору міститься положення про те, що за умови, що за підсумком календарного року (станом на 31 грудня) загальний обсяг залучених страхових платежів від діяльності позивача складає не менше 150 000,00 грн. одноразова річна премія позивача становить 10% від особисто залучених страхових платежів.

В матеріалах справи містяться квитанції про сплату страхувальниками на користь відповідача страхових платежів по договорам страхування, укладених позивачем на загальну суму 359518,17 грн., тобто позивачем у 2007 році залучено страхових платежів на користь відповідача на суму, яка перевищує 150000,00 грн.

Згідно із п. 5.1.1 Договору винагорода сплачується страховиком протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Акту виконаних робіт шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача.

Як свідчать матеріали справи, та підтверджується позивачем у позовній заяві, відповідачем було сплачено позивачу винагороду у відповідності до умов п. 5.1.1 Договору у загальній сумі 80106,74 грн., а саме 12.06.2007 –17157,14 грн. та 07.09.2007 –62949,60 грн. Однак одноразову річну премію позивача за залучення страхових платежів понад 150000,00 грн. за результатами року, відповідач позивачу не сплатив. Розмір вказаної премії у відповідності до умов Додатку №7 до Договору складає 35951,82 грн. (359518, 17 грн. х 10%).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься вимога позивача до відповідача про сплату одноразової премії в сумі 35951,82 грн. № 01/2008 від 31.01.2008, яка отримана відповідачем 091.02.2008 за вхідним № 187 (копія в матеріалах справи).

11.11.2008 позивач направив відповідачу повторну вимогу про сплату одноразової премії в сумі 35951,82 грн., яка отримана відповідачем 18.11.2008, про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

За таких обставин, з урахуванням положень ч.2 ст. 530 ЦК України та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, відповідач був зобов’язаний сплатити позивачу одноразову премію за Договором у семиденний строк від дня отримання вимоги від 31.01.2008, тобто до 08.02.2008.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов’язання за Договором щодо перерахування позивачу одноразової річної премії повністю не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором по сплаті вказаної премії складає 35951,82 грн., а позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність контр розрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо оплати одноразової річної премії стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в сумі 1823,20 грн. та інфляційні в сумі 10677,69 грн.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під немайновою шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивачем не доведено фактів приниження її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 620,00 грн., як витрат, які позивач поніс при оформленні нотаріально посвідченої довіреності на представників та сплаті комісії банку, суд відзначає наступне.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права. Позивач не позбавлений права і можливості самостійно представляти власні інтереси в судових засіданнях, а тому витрати на оформлення довіреностей на представників не є обов’язковими витратами, та вони не можуть бути покладені на відповідача.

Звернення до суду є правом, а не обов'язком позивача, а виконання вимог щодо сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу обумовлене положеннями ст. 57 ГПК України, Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»та постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів». Відповідно понесення позивачем витрат на забезпечення сплати вказаних сум обумовлено насамперед необхідністю виконання вимог законодавства і такі витрати не можуть бути покладені на відповідача. Також вказані витрати не є іншими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 48452,71 грн., в тому числі 35951,82 грн. основного боргу, 10677,67 грн. інфляційних та 1823,20 грн. 3% річних .

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог в розмірі 689,85 грн. (484,53 грн. державного мита та 205,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(ідентифікаційний код: 31282951, адреса: 03150, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 67) на користь Фізичної особи –підприємця Семенченко Лілії Вікторівни (ідентифікаційний номер 2837004183, адреса: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 20, кв. 88, п/р 260510065863 в Київській регіональній дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 322904) 48452,71 (сорок вісім тисяч чотириста п’ятдесят дві гривні 71 копійку) грн. та судові витрати в розмірі 689,85 (шістсот вісімдесят дев’ять гривень 85 копійок) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

                                                            Дата підписання повного тексту рішення 19.04.2010р.