Рішення № 9550391, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/37929.03.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтингова група «Атланта»

про стягнення заборгованості

за зустрічним Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Атланта»

позовом

до                     Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок»

треті особи          1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Манефон»

          2. Фізична особа –підприємець Тищенко Олексій Борисович

про                     визнання договору недійсним

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Король Л.М. (довіреність № 0352/9 від 12.10.2009р.);

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Сундук С.М. (директор).

від третьої особи 1: не з’явились

від третьої особи 2: не з’явились

В судовому засіданні 20 березня 2010 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв’язок»(надалі позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Атланта»(надалі –відповідач) про стягнення заборгованості та санкцій в розмірі 3889,32 грн., в тому числі 1176,72 грн. заборгованості за надані послуги та 2712,60 грн. –сума договірної санкції. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договором про надання послуг стільникового зв’язку, укладеним між сторонами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судових засіданнях проти позову заперечував.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Атланта»(надалі також позивач за зустрічним позовом) була подана зустрічна позовна заява до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок»(надалі також відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсними договорів про надання послуг мобільного зв’язку №№ 3645537, 3623085, 3623190, 3623196, 3623174, 3623181, 3623249, 3623263, 3623243, 3645510, 3645527, 3645520, 3623202, 3623242 від 21.06.2007.

Відповідач за зустрічним позовом відзиву на позовну заяву не надав, в судових засіданнях проти позову заперечував.

Ухвалою від 31.07.2008 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 23.09.2008. В судовому засідання 23.09.2008 розгляд справи відкладено до 02.10.2008, в якому прийнята до розгляду зустрічна позовна заява та оголошено перерву до 21.10.2008. У вказану дату розгляд справи не відбувався у зв’язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, наступне засідання призначене на 11.11.2008. Ухвалою від 11.11.2008 зупинене провадження по справі у зв’язку з призначенням комплексної судово –почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів. 08.04.2009 судом отримано Повідомлення експерта про неможливість дачі висновку судово-технічної експертизи через ненадання оригіналів документів та експериментальних зразків відтиску печатки відповідача. 27.05.2009 судом отримано Повідомлення експерта про неможливість дачі висновку судово-почеркознавчої експертизи через ненадання оригіналів досліджуваних документів. Ухвалою від 05.06.2009 поновлено провадження по справі, розгляд справи призначений на 25.06.2009. В судовому засіданні 25.06.2009 позивачем були надані до матеріалів справи оригінали договорів, які витребовувалися експертом, у справі призначено комплексну судово –почеркознавчу експертизу та судово-технічну експертизу документів, у зв’язку з чим зупинене провадження по справі.02.02.2010 судом отримано Повідомлення експерта про неможливість дачі висновку судово-почеркознавчої експертизи через ненадання відповідачем необхідних документів, а саме додаткових вільних зразків підпису Кріжановського О.А. Ухвалою від 08.02.2010 поновлено провадження по справі, розгляд справи призначений на 11.03.2010. В судовому засідання 11.03.2010 до участі у справі за зустрічним позовом залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Манефон»та Фізичну особу –підприємця Тищенко Олексія Борисовича в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи відкладено до 29.03.2010. Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В матеріалах справи містяться договори про надання послуг мобільного зв’язку №№ 3623085/1.11697539, 3623190/1.11697539, 3623196/1.11697539, 3623174/1.11697539, 3623181/1.11697539, 3623202/1.11697539, укладені 21.06.2007 року між позивачем та відповідачем та Додаткові угоди до них (надалі всі разом - Договори).

Відповідно до положень пункту 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з положеннями вказаних договорів відповідач взяв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати рахунки за надані йому послуги, авансові внески та плату за утримання номерів в межах стільникового радіотелефонного зв’язку по всіх телефонах, зареєстрованих на особистому рахунку відповідача (п. 2.4.2 Договору).

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини 1 вказаної статті до правочину встановлюються наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Виходячи із наявності в матеріалах справи письмових текстів Договорів, суд приходить до висновку, що сторонами під час їх укладення могло бути досягнуто домовленостей про укладення їх в письмовій формі.

Крім того, у відповідності до ст. 208 ЦК України встановлено правило, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, якими і є сторони.

Статтею 207 ЦК України встановлені вимоги до письмової форми правочину, у відповідності до яких правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідач стверджує, що його уповноваженими представниками ніколи не підписувалися договори №№ 3623085/1.11697539, 3623190/1.11697539, 3623196/1.11697539, 3623174/1.11697539, 3623181/1.11697539, 3623202/1.11697539 від 21.06.2007 та печатка, яка міститься на вказаних договорах не відповідає його печатці.

У відповідності до ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

В зв’язку з цим для з’ясування питання щодо справжності підписів уповноваженої особи відповідача (позивача за зустрічним позовом) та справжності відтисків його печатки на спірних договорах, господарським судом була призначена комплексна судово-почеркознавча та судово-технічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання: чи виконано підпис у Договорах про надання послуг мобільного зв’язку №№ 3623085/1.11697539, 3623190/1.11697539, 3623196/1.11697539, 3623174/1.11697539, 3623181/1.11697539, 3623202/1.11697539 від 21.06.2007 Сундуком Сергієм Михайловичем, Кріжановським Олексієм Анатолієвичем, або іншою особою та чи нанесено відбиток печатки від імені ТОВ «Консалтингова група «Атланта»у вказаних договорах печатками відповідача, виготовленими на підставі дозволу органів внутрішніх справ. Вказана судова експертиза призначалася у зв’язку з тим, що для підтвердження або спростування підстав зустрічної позовної заяви інші засоби доказування не могли б замінити висновок експерта, оскільки тільки за допомогою спеціальних технічних знань можливо визначити справжність підпису особи та відтиску печатки підприємства.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

У відповідності до ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчить повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 12281 від 23.03.2009 та № 12280 від 20.05.2009, неможливість проведення експертного дослідження сталася через ненадання експериментальних зразків відтисків печатки ТОВ «Консалтингова група «Атланта», оригіналів вільних зразків підпису Кріжановського О.А., зіставлювані з часом виконання спірних договорів, а згідно з повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6325 від 28.01.2010 неможливість проведення експертного дослідження сталася через ненадання додаткових вільних зразків підпису Кріжановського О.А., в заяві про видачу паспорта, різного роду документах за 2005 –2007 роки. Крім того, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) було повідомлено про те, що ним не було попередньо оплачено проведення комплексної судової експертизи.

За таких обставин, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідачем (позивач за зустрічним позовом) не підписувалися спірні договори та не скріплювалися його печаткою. Таким чином, позивачем не доведено підстав зустрічної позовної заяви, а наданими господарським судом можливостями для такого доведення позивач за зустрічним позовом не скористався.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в зв’язку з їх недоведеністю позивачем.

Як свідчать матеріали справи на підставі Договорів відповідачу було надано особистий рахунок №1.11704116.

Згідно з положеннями вказаних договорів кількість та вартість послуг, наданих відповідачу у розрахунковий період, визначається у відповідності до показників належних позивачу технічних засобів виміру обсягу послуг, наданих відповідачу (п. 3.5 Договорів).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, відповідачем свої зобов’язання перед позивачем виконувались неналежним чином і станом на день звернення позивача до суду сума заборгованості відповідача за вказаними Договорами (вартість отриманих та несплачених послуг) складає 1176,72 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач звертався до відповідача з претензією №С1. 11697539/05 від 07.05.2008р., яка залишилась без відповіді.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 1176,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктами 1.1 Додаткових угод до Договорів встановлено, що починаючи з дати підписання цієї Додаткової угоди сторонами та протягом 365 календарних днів з моменту її підписання відповідач не має право відмовлятись від Основного договору та/або від цих Додаткових угод.

Таким чином, вказаним пунктом Додаткових угод встановлено нове зобов’язання відповідача –не відмовлятись від Основного договору та/або від цих Додаткових угод протягом терміну їх дії.

Згідно із п. 1.3 Додаткових угод до Договорів визначено, що забезпеченням виконання зобов’язання Абонента (відповідача) перед Оператором (позивачем) не відмовлятись від Основного договору та/або цих Додаткових угод, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо Абонент відмовляється від Основного договору та/або цих Додаткових угод до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цих Додаткових угод, або коли дія Основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 Основного договору у зв’язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв’язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих Додаткових угод, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Статтею 546 Цивільного кодексу України (на яку йдеться посилання в п. 1.2 Додаткових угод) встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Таким чином, законодавцем визначено, що перелік видів забезпечення виконання зобов’язання, встановлений пунктом першим ст. 546 ЦК України, не є вичерпним, і договором можуть бути визначені інші види забезпечення, які не передбачені вказаною статтею, а саме не є по своїй сутності неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, чи завдатком.

Позивач посилається на той факт, що встановлена в п. 1.3 Додаткових угод договірна санкція у вигляді сплати на його користь 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих Додаткових угод, є іншим, не тотожним неустойці (штрафу, пені), окремим видом забезпечення виконання зобов’язання, що не передбачений пунктом першим ст. 546 ЦК України. Вказаний висновок суперечить правовій сутності понять санкції і неустойки, що підтверджується наступним.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

При цьому, не дивлячись на те, що Цивільний та Господарський кодекси України по різному підходять до визначення складу штрафних санкцій (неустойки), в них встановлюється єдине правило, що штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) застосовуються у разі порушення зобов’язання.

Так, стаття 230 ГК України визначає штрафні санкції як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А частиною четвертою ст. 230 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи із аналізу вищезазначених норм, у зв’язку з тим, що ст. 230 ГК України відносить до штрафних санкцій неустойку, суд приходить до висновку про те, що договірна санкція, встановлена у п. 1.3 Додаткових угод до Договорів, є неустойкою, оскільки така штрафна санкція встановлена за порушення відповідачем визначеного п. 1.1 Додаткових угод зобов’язання, та встановлена у певній, визначеній грошовій сумі - а саме 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії Додаткових угод. А тому до такої санкції мають застосовуватися вимоги законодавства України щодо визначення її розміру та періоду нарахування.

Згідно із ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи із аналізу укладених між позивачем і відповідачем Договорів про надання послуг мобільного зв’язку №№ 3623085/1.11697539, 3623190/1.11697539, 3623196/1.11697539, 3623174/1.11697539, 3623181/1.11697539, 3623202/1.11697539 від 21.06.2007 року, суд приходить до висновку, що такі Договори про надання послуг мобільного зв’язку є договорами приєднання, оскільки їх умови встановлені у стандартних формулярах у вигляді таблиць (на першій сторінці), в які вписуються лише ідентифікаційні дані сторін (а саме дилера позивача з одного боку та споживача послуг - з іншого) та робляться відмітки про обраний набір послуг, друга ж сторінка Договорів та Додаткові угоди є стандартною надрукованою формою, в яку в момент підписання споживач не може вносити жодних змін. При цьому суд виходить також з того факту, що наявні в матеріалах справи Договори укладені в магазинах та точках розповсюдження послуг позивача їх дилерами на підставі відповідних доручень, тобто в місцях, де відповідач був позбавлений навіть технічної можливості внести будь-які зміни до запропонованих позивачем стандартних форм договорів, а тому не міг запропонувати свої умови договору.

Крім того, порядок встановлення саме позивачем умов договору про надання послуг мобільного зв’язку також підтверджується і змістом пункту 217 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, яким визначено, що порядок укладення договору встановлюється Оператором відповідно до вимог, визначених законодавством.

За таких умов Договори були укладені шляхом приєднання відповідача до запропонованих позивачем договорів в цілому, а тому є договорами приєднання.

Згідно із ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до частини другої ст. 207 ГК України умова господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб визначається нікчемною умовою, яка може бути визнана недійсною.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В абзаці четвертому частини другої ст. 207 ГК України визначено, що нікчемними визнаються такі умови типових договорів і договорів приєднання, що вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Розмір санкцій за відмову відповідача від Договору до закінчення терміну його дії, які встановлені на підставі п. 1.3 Додаткових угод до Договорів, в сумі 2712,60 грн. є непропорційно великим порівняно з розміром фактичної заборгованості відповідача за надані позивачем послуги (1176,72 грн.), а саме більш ніж вдвічі перевищує розмір заборгованості за фактично надані послуги. Крім того, ані Договорами, ані Додатковими угодами до нього, які є його невід’ємними частинами, не встановлена аналогічна санкція для позивача. Тому умови п. 1.3 Додаткових угод до Договорів №№ 3623085/1.11697539, 3623190/1.11697539, 3623196/1.11697539, 3623174/1.11697539, 3623181/1.11697539, 3623202/1.11697539 від 21.06.2007 щодо встановлення в разі відмови відповідача від Основного договору та/або цих Додаткових угод до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цих Додаткових угод, або дострокового припинення Основного договору санкцій в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих Додаткових угод, є нікчемними, а тому не створюють для сторін жодних правових наслідків з моменту їх укладення.

З урахування викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача договірної санкції в сумі 2712,60 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню лише в частині стягнення основного боргу в сумі 1176,72 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 138,58 грн. (102,00 грн. державного мита, 36,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Атланта»задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Атланта»(ідентифікаційний код: 32824975, адреса: 04205, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 11, офіс 24) на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»(ідентифікаційний код 14333937, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцігська 15, р/р 26008526 в АППБ Аваль м. Києва, МФО 300335) 1 176,72 грн. (одна тисяча сто сімдесят шість гривень 72 опійки) та судові витрати в розмірі 138,58 грн. ( сто тридцять вісім гривень 58 копійок). Видати наказ.

В іншій частині в позові Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Атланта»відмовити.

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Атланта»до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок»відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

                                        Дата підписання повного тексту рішення 19.04.2010р.