Рішення № 9550180, 16.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/72116.04.10

За позовом казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до 1) відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

          2) приватного малого науково-виробничого підприємства "Діалог"

про стягнення 25 007,59 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Карпа В.І.(дов. від 25.11.2009)

                              Баранова О. А. (дов. від 05.01.2010)

Від відповідача-1 Реутов В.А. (дов. від 07.10.2009)

                              Поліщук С.О.(дов. від 15.10.2009)

Від відповідача-2          не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача-1 заборгованості по договору оренди нерухомого майна № А/76-35-03-11/67 від 15.06.2003 у розмірі 25 007,59 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2009 порушено провадження у справі №50/721 та призначено до розгляду на 25.11.2009.

Представники сторін в судове засідання 25.11.2009 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач зазначив третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне мале науково-виробниче підприємство "Діалог", оскільки дане підприємство є поручителем виконання зобов"язань відповідача. У зв"язку з наведеним суд залучив дане підприємство до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи було відкладено на 16.12.2009.

16.12.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Крім цього, позивачем було надано клопотання про заміну державного підприємства завод "Арсенал" - позивача по справі на казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал". Суд задовольнив дане клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 13.01.2010.

13.01.2010 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Суд прийняв до уваги даний відзив.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про надання позивачем додаткових доказів. Суд задовольнив дане клопотання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.01.2010 приватне мале науково-виробниче підприємство " Діалог" було виключено із числа третіх осіб та залучено до участі у справі № 50/721 як відповідач-2.

Розгляд справи було відкладено на 03.02.2010.

29.01.2010 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову повністю.

03.02.2010 у судове засідання з"явивилися представники позивача та відповідача-1 та дали пояснення по справі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з"явився, всіх витребуваних судом доказів не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 22.02.2010.

22.02.2010 у судове засідання з"явилися представники позивача та відповідача-1 та дали пояснення по справі. Судом встановлено, що позивач не виконав вимог попередньої ухвали суду.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з"явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 15.03.2010.

Представник відповідача-2 у судове засідання 15.03.2010 не з"явився, всіх необхідних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники позивача та відповідача-1 з"явилися у судове засідання і дали пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 07.04.2010.

07.04.2010 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач-2 клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судові засідання 22.02.2010, 15.03.2010 та 07.04.2010 не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Представник відповідача-1 заявив клопотання про оголошення повного тексту рішення по справі. Суд оголосив перерву на 16.04.2010 для підготовки та оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2003 між Державним підприємством Завод "Арсенал"(далі-позивач, орендодавець за договором, кредитор за договором поруки) та відкритим акціонерним товариством "Укртелеком"(далі-відповідач-1, орендар за договором, боржник за договором поруки) було укладено договір оренди нерухомого майна № А/76-35-03-11/67(далі-договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно в будинку № 8 по вул. Московській в м. Києві, загальною площею 50 кв.м. та 10 кв.м.(дах), разом 60 кв.м.

Додатковою угодою від 14.07.2003 між позивачем та відповідачем було продовжено дію договору до 15.06.2009.

Листом від 07.09.2007 № 33-18-1119 відповідач звернувся до позивача з проханням вважати договір таким, що припинив свою чинність з 01.10.2007.

Згідно з п. 10.3. договору розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін. Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін позивач не висловив заперечень з приводу припинення чинності договору та припинив виставляти рахунки за оренду приміщення з 01.10.2007.

З матеріалів справи також вбачається, що після припинення дії договору за взаємною згодою сторін відповідач-1 не звільнив приміщення та продовжував користуватися вказаним нерухомим майном, у зв’язку з чим позивач листом від 05.10.2007 № 84-7/454 повідомив відповідача-1 про нарахування неустойки в подвійному розмірі орендної плати за користування приміщенням без законної підстави до фактичного звільнення приміщення, як це передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи відповідач-1 повернув, а позивач прийняв орендоване нерухоме майно загальною площею 60,0 кв.м., яке складається з однієї кімнати на 13 технічному поверсі та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус № 30, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі(повернення) вказаного нерухомого майна від 16.05.2009.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачами не спростовано, що за період з березня 2009 року по травень 2009(момент підписання акту приймання-передачі приміщення) відповідач-1 неоплачував неустойку в подвійному розмірі орендної плати за користування приміщенням, хоча до цього часу всі рахунки відповідачем-1 оплачувалися в повному обсязі.

31.01.2008 між приватним малим науково-виробничим підприємством "Діалог"(далі відповідач-2, поручитель за договором поруки), відповідачем-1 та позивачем було укладено договір поруки № 3/84-220-08(далі договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов’язався у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань боржника за договором оренди нерухомого майна від 15.06.2003 № А/76-35-03-11/67, який був укладений між кредитором та боржником.

Згідно з п. 1.3. договору поруки зобов’язання боржника за договором оренди нерухомого майна включають, зокрема, зобов’язання своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та комунальні послуги, а також здійснювати інші платежі, що випливають з відносин оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 та складається з кімнати на 13 технічному поверсі загальною площею 50 кв.м. та 10 кв.м. на даху.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитор у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за договором оренди нерухомого майна має право у п’ятиденний строк звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов’язань.

Відповідно до п. 2.3. договору поруки поручитель має право виконати за боржника зобов’язання за основним договором шляхом перерахування суми заборгованості боржника вказаної кредитором в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами вказаними в договорі.

Пунктами 3.2.-3.3. договору поруки встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання за основним договором. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов’язання.

Згідно з пунктами 4.1.-4.3. договору поруки поручитель відповідає за зобов’язаннями згідно з основним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо. Причини невиконання боржником своїх зобов’язань за договором оренди нерухомого майна жодним чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов’язань за договором поруки. Поручитель та боржник залишаються зобов’язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов’язання за договором оренди нерухомого майна не будуть виконані повністю.

В матеріалах справи знаходиться лист-попередження від 13.08.2009 № 35-17/287, яким позивач повідомив відповідача-1 про необхідність погашення заборгованості у сумі 25007,59 грн.

Однак, відповідаючи на цей лист відповідач-1 у своєму листі № 33-04-9456 від 19.08.2009 зазначив, що у нього немає правових підстав для відшкодування суми заборгованості за користування орендованим майном, оскільки всі грошові зобов’язання по договору поруки взяв на себе поручитель - приватне мале науково-виробниче підприємство "Діалог".

Пунктом 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, що і передбачено п. 1.1. договору поруки - поручитель зобов’язується у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань боржника.

Як вбачається з матеріалів справи листом-попередженням від 28.08.2009 № 84-7/305 позивач повідомив відповідача-2 про необхідність погашення заборгованості у сумі 25007,59 грн. на підставі договору поруки. Однак всупереч умовам договору поруки відповідач-2 не оплатив вказану суму заборгованості.

Відповідно до п. 2 ст. 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

З наданого відповідачем-2 відзиву на позовну заяву суд не вбачає жодних підстав, що свідчили б про відсутність у відповідача-2 обов’язку оплатити заборгованість позивачу на підставі договору поруки. Відповідач-2 добровільно зобов’язався у повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання зобов’язань відповідача-1 за договором оренди нерухомого майна від 15.06.2003 № А/76-35-03-11/67, про що свідчить підпис директора відповідача-2 та печатка даного господарюючого суб’єкта на договорі поруки.

Отже, судом встановлено, що на момент розгляду справи основна заборгованість відповідача-2 перед позивачем становить 25007,59 грн.

Внаслідок укладення договорів оренди нерухомого майна та поруки між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки договірні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 закінчилися з 01.10.2007, як того вимагав відповідач-1 у своєму листі від 07.09.2007 № 33-18-1119, то з цього моменту відповідач-1 мав повернути позивачу належне останньому майно по акту прийому-передачі. Однак відповідач-1 не повернув орендоване майно власнику –позивачу, у зв’язку з чим у останнього виникло право на неустойку відповідно до п. 2 ст. 785 ЦК України.

Оскільки відповідач-2 у договорі поруки у повному обсязі зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань боржника за договором оренди нерухомого майна від 15.06.2003 № А/76-35-03-11/67, то заборгованість відповідача-1 перед позивачем у розмірі 25007,59 грн. підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 25007,59 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача-2.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідачів солідарно на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного малого науково-виробничого підприємства "Діалог"(площа Свободи, 5, ВЕП Держпром, 6 під’їзд, 11 поверх, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 14091704) на користь державного підприємства Завод "Арсенал"(вул. Московська, 8, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 14310520, р/р 2600101281308 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313) основну заборгованість в сумі 25 007 (двадцять п’ять тисяч сім) грн. 59 коп., державне мито в сумі 125 (сто двадцять п’ять) грн.04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"(вул. Ісаакяна, 3, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 01189910, р/р 26001571111759 в «Райфайзен Банк Аваль»м. Києва, МО 322904) на користь державного підприємства Завод "Арсенал"(вул. Московська, 8, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 14310520, р/р 2600101281308 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313) державне мито в сумі 125 (сто двадцять п’ять) грн.04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                                     Головатюк Л.Д.