Рішення № 9550182, 08.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/12408.04.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп»

доміністерства оборони України

простягнення 8262894,58 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Волошин О.М. (довір. від 18.01.2010 року)

від відповідача:представник Гомон О.О. (довір. від 08.02.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 8262894,58 гривень (у тому числі 7811600,00 грн. основного боргу; 253974,30грн. пені; 90110,78 грн. штрафу; 86139,84 грн. інфляційних втрат та 21069,66 грн. трьох процентів річних) заборгованості за договором про постачання для державних потреб паливно-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №271/1/09/3 від 06.05.2009 року у сумі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за укладеним сторонами у справі договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року порушено провадження у справі №23/124 та призначено її розгляд на 11.03.2010 року.

Представник Позивача у судовому засіданні 11.03.2010 року надав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з Відповідача 7811600,00 грн. основного боргу, 675801,68грн. пені, 546811,91 грн. штрафу, 86637,58 грн. інфляційних втрат та 53835,91 грн. трьох процентів річних.

Представником Відповідача у судовому засіданні надано відзив на позовну заяву, яким Відповідач не заперечив факт отримання паливно-мастильних матеріалів у зазначеному Позивачем обсязі, проте зазначив, що обов’язок оплати за отримані нафтопродукти не наступив, оскільки Позивачем не надано передбаченого пунктами 4.4. та 4.5 договору пакету документів. Крім того, Відповідач не погодився з правомірністю нарахування пені та штрафу, оскільки укладеним сторонами у справі договором не передбачено відповідні нарахування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 08.04.2010 року.

29.03.2010 року через канцелярію суду Позивачем надано клопотання про залучення додаткових доказів надання ним Відповідачу передбачених пунктами 4.4. та 4.5 договору пакетів документів.

У зв’язку з частковою оплатою боргу представник Позивача у судовому засіданні 08.04.2010 року надав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з Відповідача 4631083,61 грн. основного боргу, 868025,87грн. пені, 546811,91 грн. штрафу, 390493,14 грн. інфляційних втрат та 72 993,20 грн. трьох процентів річних

У судовому засіданні 08.04.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір про постачання для державних потреб паливно-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №271/1/09/3 від 06.05.2009 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався постачати для потреб Відповідача нафтопродукти згідно специфікацій, а Відповідач зобов’язався забезпечити їх приймання та оплату.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №271/1/09/3 від 06.05.2009 року Позивач поставив Відповідачу паливно-мастильні матеріали загальною вартістю 35532992,96 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту звірки розрахунків від 14.01.2010 року, видаткових накладних та актів приймання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Факт здійснення поставки нафтопродуктів на означену вище суму не заперечувався представником Відповідача у судовому засіданні.

Згідно пункту 4.4 договору №271/1/09/3 від 06.05.2009 року Відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за фактично поставлену продукцію протягом десяти банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Позивачем до Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених пунктом 4.5 договору.

Твердження Відповідача про невиконання Позивачем вимог пунктів 4.4 та 4.5 договору спростовується наданими суду матеріалами листування сторін (лист Позивача №06-18/03 від 18.03.2010 року та лист Відповідача №278/5/406 від 23.03.2010 року).

Таким чином, суд встановлює, що у Відповідача виникло зобов’язання оплатити отримані ним нафтопродукти у встановлені пунктом 4.4 договору №271/1/09/3 від 06.05.2009 року строки.

Означене зобов’язання Відповідачем виконано частково. На час розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлені паливні матеріали за договором №271/1/09/3 від 06.05.2009 року складає 4631083,61 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив встановлений договором строк виконання грошового зобов’язання та не розрахувався з Позивачем у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 4631083,61грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду доказів того, що неналежне виконання грошового зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Недодержання сторонами письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання має прямим правовим наслідком його нікчемність.

Договором №271/1/09/3 від 06.05.2009 року не встановлено обов’язку Відповідача сплатити Позивачу неустойку у випадку порушення грошового зобов’язання.

Позивач просив суд стягнути з Відповідача 868025,87грн. пені та 546811,91 грн. штрафу відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України встановлено розмір штрафних санкцій, які застосовуються до порушника господарського зобов’язання (за умови, коли хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту) у випадку поставки товарів (виконання робіт чи послуг) неналежної якості (комплектності) та порушення строків поставки товарів (виконання робіт чи послуг). Розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання частиною другою статті 231 Господарського кодексу України не встановлено.

Таким чином, у Позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з Відповідача у даному випадку пені та штрафу за порушення грошового зобов’язання.

Встановивши відсутність правової підстави, яку Позивач поклав в основу своєї вимоги до Відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно до задоволених вимог з урахуванням часткового погашення суми основного боргу після порушення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп»(01025, м.Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, ідентифікаційний код 35678548) 4631083,61грн. (чотири мільйона шістсот тридцять одну тисячу вісімдесят три гривні 61 копійку) основного боргу; 72993,20 грн. (сімдесят дві тисячі дев’ятсот дев’яносто три гривні 20 копійок) трьох процентів річних; 390493,14 грн. (триста дев’яносто тисяч чотириста дев’яносто три гривні 14 копійок) інфляційних втрат; 21133,69 грн. (двадцять одну тисячу сто тридцять три гривні 69 копійок) державного мита та 195,59 грн. (сто дев’яносто п’ять гривень 59 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншому –відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 15.04.2010 року.