Рішення № 95494290, 11.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2021 року № 520/1742/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області (вул. Соборна, буд. 20, м. Ізюм, Харківська область, 64309, код ЄДРПОУ 03196564) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Лактіонової Оксани про накладення штрафу на Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради в сумі 10200,00 грн. протиправними;

-скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу від 04.01.2021 року по виконавчому провадженню ВП № 54396968;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (ідентифікаційний номер 43315445, місцезнаходження: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради (ідентифікаційний номер 03196564, місцезнаходження: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 20) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,0 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача щодо накладення штрафу є протиправними, постанова прийнята необґрунтовано, відтак остання підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Відповідач 04.03.2021 надав до суду відзив, згідно змісту якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки держаний виконавець діяв в межах та на підставі наданих йому повноважень.

Відповідно до положення п. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, спрощене позовне провадження призначене до розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Положеннями ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.03.2014 року у справі 623/633/14-а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року апеляційну скаргу задоволено частково.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.03.2014р. по справі № 623/633/14-а скасовано.

Прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо відмови в перерахунку, нарахуванні та виплаті щорічної разової допомоги ОСОБА_1 на оздоровлення - неправомірними.

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013 рік відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат.

Постановою від 31.07.2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 623/633/14-а, виданого 03.12.2014 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.

Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів з моменту отримання постанови.

До відділу надійшов лист від Управління праці та соціального захисту населення міської ради за вих. № 8379 від 18.08.2017, яким повідомлено, що Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради на виконання рішення суду №623/633/14-а був здійснений розрахунок недоотриманої суми щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2013 рік ОСОБА_1 . В частині виплати призначеної суми рішення не виконане в зв`язку з відсутністю фінансування на виконання судових рішень.

Розглянувши надані боржником документи, у відповідності до ст. ст. 63, 75 Законом України «Про виконавче провадження» на боржника постановою від 17.04.2019 накладено штраф в розмірі 5100,0 грн.

Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення.

Вимогою від 05.05.2020 державний виконавець зобов`язав Управління негайно повідомити про виконання рішення суду, а саме: чи здійснено перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат, із обов`язковим наданням копій відповідних підтверджуючих документів.

До відділу надійшов лист від Управління праці та соціального захисту населення міської ради за вих. № 3631 від 20.05.2020, яким повідомлено, що Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради на виконання рішення суду №623/633/14-а був здійснений розрахунок недоотриманої суми щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2013 рік ОСОБА_1 , розмір якого склав 5615,00 гри. В частині виплати призначеної суми рішення не виконане в зв`язку з відсутністю фінансування на виконання судових рішень.

У відповідності до ст. ст. 63, 75 Законом України «Про виконавче провадження» на боржника постановою від 04.01.2021 накладено штраф в розмірі 10200,0 грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною восьмою статті 384 КАС України, якою регламентовано засади судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Так, згідно з ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржені позивачем рішення державного виконавця на відповідність вищевказаним критеріям, суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, зі змінами та доповненнями), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" встановлено послідовність дій державного виконавця, зокрема, до таких дій відносяться: 1) накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин); 2) накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин); 3) звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно вимог ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частинами першою, другою статті 75 цього ж Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою суду від 22.02.2021 витребувано від позивача завірені належним чином копії доказів вжиття заходів виконання рішення суду за виконавчим листом №623/633/14-а, що виданий 03.12.2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.

На виконання ухвали суду позивачем долучені документи, а саме перерахунок №5 від 11.12.2014 року, лист від 14.12.2020 року, лист від 29.01.2021, лист від 25.02.2021, лист від 26.11.2020.

Суд дослідивши надані представником позивача докази зазначає, що останніми не підтверджено здійснення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013 рік відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених обставин, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що державний виконавець належними та допустимими доказами підтвердив, що при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, добросовісно та розсудливо, правомірно застосував до боржника визначені законом заходи впливу за невиконання без поважних причин рішення у встановлений строк.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання дій протиправними та скасування постанови – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 березня 2021 року.

Суддя Севастьяненко К.О.