Рішення № 9549101, 30.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/10330.03.10 За позовомДочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Київхліб»Хлібокомбінат № 11 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укпрод»

простягнення 1512,91 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Круглова О.Б. –представник за довіреністю від 15.01.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Київхліб»Хлібокомбінат № 11 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укпрод»про стягнення 1512,91 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Київхліб», позивачем та відповідачем договору № 13218 від 23.04.2009 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1569,12 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товару відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 1418,85 грн., пеню у розмірі 82,06 грн. та 3 % річних у розмірі 12,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 25.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Зокрема, представник позивача зазначив, що відповідно до умов договору поставка товару здійснювалася на умовах попередньої оплати, а тому, заявлені до стягнення суми пені та 3 % річних позивач розраховував від дня, наступного за днем підписання сторонами товарно-транспортної накладної.

          Представник відповідача у судове засідання 16.03.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 25.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          З поданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.03.2010 року судом встановлено, що відповідач знаходиться за адресою: 02098, м. Київ, вул. Ганни Ахматової, 46.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, з огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України з метою запобігання порушенню процесуальної рівності сторін і повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання за місцем його державної реєстрації відкладено розгляд справи на 30.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 30.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 16.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          23.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Київхліб», Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Київхліб»Хлібокомбінат № 11 (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укпрод»(надалі –відповідач) укладено договір № 13218 купівлі-продажу хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору ВАТ «Київхліб»зобов’язалося продати на умовах договору хліб, хлібобулочні, кондитерські, сухарно-бараночні та макаронні вироби позивача у відповідності з поданими відповідачем замовленнями, а відповідач зобов’язався прийняти товар у власність та своєчасно сплатити його вартість позивачу.

          Відповідно до наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних серії Х11 № 59719 від 30.08.2009 року на суму 246,30 грн., № 60784 від 03.09.2009 року на суму 363,84 грн., № 61032 від 04.09.2009 року на суму 247,08 грн., № 61336 від 05.09.2009 року на суму 344,10 грн., № 61817 від 07.09.2009 року на суму 367,80 грн. протягом періоду з 30.08.2009 року по 07.09.2009 року на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1569,12 грн.

          Згідно з пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

          Довіреностей на одержання товару відповідно до вказаних вище товарно-транспортних накладних позивач не подав.

          Однак, в підтвердження передачі товару відповідачу позивач надав суду копії податкових накладних, складених для даних господарських операцій, та податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2009 року, в яких відображені зазначені операції.

          Відповідно до абзацу першого підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

          Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

          Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок –це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

          Враховуючи зазначене, суд вважає, що товар відповідно до вказаних вище товарно-транспортних накладних відповідач одержав.

          Розрахувався за поставлений товар відповідач частково, перерахувавши 01.09.2009 року на поточний рахунок позивача 150,27 грн.

          Відповідно до пункту 3.4 договору розрахунки за товар провадяться у відповідності до умов оплати, визначених в специфікації (пункт 4.3 договору).

          Пунктом 4.3 договору сторони обумовили, що поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати.

          Строк (термін) виконання відповідачем здійснити попередню оплату товару сторони не визначили.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу розрахуватися за неоплачену частину товару позивач надіслав на адресу відповідача 15.10.2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком № 3817.

          З огляду на вказане, оплатити неоплачену частину товару відповідач зобов’язаний був у термін до 22.10.2009 року.

          Таким чином, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 1418,85 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати товару відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1418,85 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати товару позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 82,06 грн. та 3 % річних у розмірі 12,00 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 5.4 договору сторони обумовили, що за порушення термінів оплати відповідач сплачує відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

          Вище вказувалося, що розрахуватися за неоплачену частину товару відповідач зобов’язаний був у термін до 22.10.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 23.10.2009 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 254 ЦК України якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення оплати товару можливе по 22.04.2010 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, нарахування судом пені за прострочення оплати товару можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періодів, заявлених позивачем.

          У судовому засіданні позивач зазначив, що заявлені до стягнення суми пені та 3 % річних розраховував від дня, наступного за днем підписання сторонами товарно-транспортної накладної.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір пені складає:

          96,03 грн. * 20,5 % * 61 (з 23.10.2009 року по 22.12.2009 року) / 365 = 3,29 грн.

          363,84 грн. * 20,5 % * 55 (з 23.10.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 11,24 грн.

          247,08 грн. * 20,5 % * 55 (з 23.10.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 7,63 грн.

          344,10 грн. * 20,5 % * 55 (з 23.10.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 10,63 грн.

          367,80 грн. * 20,5 % * 55 (з 23.10.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 11,36 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати товару складає 44,15 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 44,15 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З наведених вище підстав нарахування судом 3 % річних за прострочення оплати товару також можливе виключно в межах періодів, заявлених позивачем.

          За перерахунком суду розмір 3 % річних складає:

          96,03 грн. * 3 % * 61 (з 23.10.2009 року по 22.12.2009 року) / 365 = 0,48 грн.

          363,84 грн. * 3 % * 55 (з 23.10.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 1,64 грн.

          247,08 грн. * 3 % * 55 (з 23.10.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 1,12 грн.

          344,10 грн. * 3 % * 55 (з 23.10.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 1,56 грн.

          367,80 грн. * 3 % * 55 (з 23.10.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 1,66 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати товару складає 6,46 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 6,46 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укпрод»(02098, м. Київ, вул. Ганни Ахматової, 46; ідентифікаційний код 36272969) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Київхліб»Хлібокомбінат № 11 (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24; ідентифікаційний код 00376353) основну заборгованість у розмірі 1418 (одна тисяча чотириста вісімнадцять) грн. 85 коп., пеню у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 15 коп., 3 % річних у розмірі 6 (шість) грн. 46 коп., 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 07 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –12.04.2010 року.