Рішення № 9549103, 12.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/24312.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діар» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»

простягнення 31204,24 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Черткова В.О. –представник за довіреністю від 16.03.2009 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Діар»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»про стягнення 31204,24 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 01/2208 від 14.07.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 50214,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 25107,00 грн., неустойку у розмірі 3006,64 грн., збитки від інфляції у розмірі 2711,56 грн. та 3 % річних у розмірі 379,04 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.04.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 10.04.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 28.04.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 10.04.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 26.05.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 28.04.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2009 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

          У судовому засіданні 26.05.2009 року судом оголошено перерву до 02.06.2009 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 02.06.2009 року надав відзив на позовну заяву.

          У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами був підписаний лише акт здачі-прийняття проектних робіт від 05.08.2008 року, роботи згідно з яким були повністю оплачені позивачем.

          Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2009 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з потребою в ознайомленні з відзивом на позовну заяву та підготовці обґрунтованих пояснень по суті викладених в ньому обставин.

          У судовому засіданні 02.06.2009 року судом оголошено перерву до 09.06.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2009 року надав письмові пояснення на відзив відповідача.

          В наданих письмових поясненнях позивач зазначає, що в рамках укладеного між сторонами договору, окрім акта від 05.08.2008 року, позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-прийняття проектних робіт від 11.09.2008 року, роботи згідно з яким відповідач не оплатив.

          Представник відповідача у судовому засіданні 09.06.2009 року надав усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про призначення по справі судової експертизи для роз’яснення питання щодо достовірності підпису та відтиску печатки, вчинених від імені відповідача в акті здачі-прийняття проектних робіт від 11.09.2008 року.

          В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що у зв’язку з частковим виконанням позивачем робіт, передбачених укладеним між сторонами договором, керівник відповідача акт від 11.09.2008 року не підписував.

          Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечив.

          У судовому засіданні 09.06.2009 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          На підставі частини 4 статті 69 ГПК України суд задовольнив заявлене сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року на підставі частини 4 статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 30.06.2009 року та на підставі частини 2 статті 30 ГПК України викликано у судове засідання 30.06.2009 року для дачі особистих пояснень директора відповідача Овчиннікова М.В.

          Представник позивача у судовому засіданні 30.06.2009 року подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції та 3 % річних.

          Відповідно до поданої заяви позивач, посилаючись на збільшення тривалості прострочення виконання зобов’язань, просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 3311,61 грн. та 3 % річних у розмірі 591,22 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог.

          Директор відповідача Овчинніков М.В. у судовому засіданні 30.06.2009 року пояснив, що акт здачі-прийняття проектних робіт від 11.09.2008 року не підписував, печаткою підприємства не скріплював.

          У судовому засіданні 30.06.2009 року суд долучив до справи оригінали договору № 01/2208 від 14.07.2008 року, акту здачі-прийняття проектних робіт від 05.08.2008 року та акту здачі-прийняття проектних робіт від 11.09.2008 року.

          У судовому засіданні 30.06.2009 року судом оголошено перерву до 25.08.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 25.08.2009 року надав письмові заперечення проти заявленого відповідачем клопотання про призначення по справі судової експертизи.

          В наданих запереченнях позивач вказує, що посилання відповідача на фальсифікацію позивачем акту здачі-прийняття проектних робіт від 11.09.2008 року спростовуються наявним у справі супровідним листом позивача № Д-327 від 12.09.2008 року та спрямовані на затягування судового процесу.

          Представник відповідача у судовому засіданні 25.08.2009 року підтримав заявлене ним клопотання про призначення по справі судової експертизи.

          У судовому засіданні 25.08.2009 року судом оголошено перерву до 01.09.2009 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 01.09.2009 року підтримав заявлене ним клопотання про призначення по справі судової експертизи.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.09.2009 року заперечив проти заявленого відповідачем клопотання про призначення по справі судової експертизи та заявив клопотання про витребування від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим проекту перепланування та паспорта опорядження фасаду приміщення відділення БМ Банку в м. Сімферополь по вул. Ценського, 12/вул. Турецької, 4.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 28.09.2009 року та на підставі частини 1 статті 38 ГПК України витребувано від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим проекту перепланування та паспорта опорядження фасаду приміщення відділення БМ Банку в м. Сімферополь по вул. Ценського, 12/Турецькій, 4.

          Представники сторін у судовому засіданні 28.09.2009 року надали усні пояснення по суті спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 12.10.2009 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2009 року повторно заявив клопотання про призначення по справі судової експертизи та надав експериментальні зразки підпису директора відповідача та відтиску печатки відповідача.

          Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2009 року надав додаткові письмові пояснення по суті спору та заперечив проти заявленого відповідачем клопотання про призначення по справі судової експертизи.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 року на підставі частини 2 статті 79 ГПК України зупинено провадження у справі та на підставі частини 1 статті 41 ГПК України призначено по справі судову почеркознавчу та технічну експертизу, витрати по проведенню якої покладено на відповідача.

          16.03.2010 року через загальний відділ діловодства суду надійшли матеріали справи з повідомленням експертної установи про неможливість проведення експертизи, у зв’язку з неоплатою витрат по її проведенню.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.04.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 12.04.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 18.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          14.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діар»(надалі –позивач) укладено договір № 01/2208 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач доручив, а позивач зобов’язався розробити проект перепланування приміщень та паспорт опорядження фасаду приміщення за адресою: м. Сімферополь, вул. Ценського, 12/вул. Турецької, 4 відповідно до кошторисного розрахунку та складу проекту.

          Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що за виконані роботи відповідач сплачує позивачу на його поточний рахунок суму, обумовлену сторонами в додатку № 2 до договору, що є його невід’ємною частиною.

          Пунктом 2 додатку № 2 до договору сторони визначили загальну вартість договору у сумі 50214,00 грн.

          Відповідно до пункту 3.1 додатку № 2 до договору протягом трьох днів з моменту підписання договору відповідач зобов’язався перерахувати аванс у розмірі 50 % від суми договору, що складає 25107,00 грн.

          Згідно з наявною в матеріалах справи випискою банку по особовому рахунку за 17.07.2008 року зобов’язання зі здійснення передоплати за договором відповідач виконав належним чином.

          Відповідно до наданих суду актів здачі-прийняття проектних робіт від 05.08.2008 року на суму 25107,00 грн. та від 11.09.2008 року на суму 25107,00 грн. на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 50214,00 грн.

          Згідно з пунктом 3.2 додатку № 2 до договору остаточний розрахунок відповідач зобов’язався здійснити за фактом виконання робіт позивачем і прийняття їх виконання відповідачем протягом 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт.

          З огляду на вказане, остаточно розрахуватися за виконані роботи відповідач зобов’язаний був у термін до 16.09.2008 року.

          Зобов’язання з кінцевого розрахунку за виконані роботи відповідач не виконав, грошові кошти на поточний рахунок позивача не перерахував.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 25107,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, за яким підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх (частина 1 статті 887 ЦК України).

          Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 889 ЦК України якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

          Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що акт здачі-прийняття проектних робіт від 11.09.2008 року не підписував та печаткою підприємства не скріплював.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 року для роз’яснення питання щодо достовірності підпису та відтиску печатки, вчинених від імені відповідача в акті здачі-прийняття проектних робіт від 11.09.2008 року, по справі призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу.

          Витрати по проведення експертизи даною ухвалою покладено на відповідача.

          Однак, відповідач проведення експертизи не оплатив.

          У зв’язку з цим матеріали справи були повернуті на адресу суду без проведення експертизи.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року зобов’язано відповідача надати суду письмові пояснення щодо причин невиконання вимог експертної установи щодо відшкодування вартості експертного дослідження.

          Витребуваних судом письмових пояснень відповідач не надав.

          Витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

          Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема в роз’ясненні від 11.11.1998 року № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

          Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.

          Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

          Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Наданий позивачем та досліджений судом акт здачі-прийняття проектних робіт від 11.09.2008 року вказаним вимогам відповідає.

          За таких обставин, суд вважає, що наявний в матеріалах справи акт від 11.09.2008 року має юридичну силу та доказовість і є належним доказом в підтвердження здійснення господарської операції.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 25107,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем здійснення остаточного розрахунку за договором, позивач просить стягнути з останнього неустойку у розмірі 3006,64 грн. за період з 17.09.2008 року по 17.03.2008 року, збитки від інфляції у розмірі 3311,61 грн. за період з 17.09.2008 року по 30.06.2009 року та 3 % річних у розмірі 591,22 грн. за період з 17.09.2008 року по 30.06.2009 року.

          Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що за порушення термінів оплати, передбачених пунктом 3.2 додатку № 2 до договору, відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,5 % від суми невиконаних зобов’язань за кожний день прострочення, але не більше подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня.

          Згідно з частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Виходячи із визначень, наведених вище, суд приходить до висновку, що за порушення термінів оплати, передбачених пунктом 3.2 додатку № 2 до договору, сторони передбачили сплату відповідачем пені.

          Як зазначалося вище, остаточно розрахуватися за виконані роботи відповідач зобов’язаний був у термін до 16.09.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 17.09.2008 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення здійснення остаточного розрахунку за договором можливе по 16.03.2009 року.

          З огляду на вказане, розмір пені складає:

          25107,00 грн. * 24 % * 106 (з 17.09.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 1745,14 грн.

          25107,00 грн. * 24 % * 75 (з 01.01.2009 року по 16.03.2009 року) / 365 = 1238,15 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені складає 2983,29 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки підлягає частковому задоволенню у розмірі 2983,29 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції складає:

          25107,00 грн. * (101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 %) –25107,00 грн. = 3314,12 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 3311,61 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          25107,00 грн. * 3 % * 106 (з 17.09.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 218,14 грн.

          25107,00 грн. * 3 % * 181 (з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року) / 365 = 373,51 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних складає 591,65 грн.

          З підстав, наведених вище, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 591,22 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 887, 889 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»(01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 37/122; ідентифікаційний код 33594090) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діар»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 30-А; ідентифікаційний код 21579085) основну заборгованість у розмірі 25107 (двадцять п’ять тисяч сто сім) грн. 00 коп., неустойку у розмірі 2983 (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят три) грн. 29 коп., збитки від інфляції у розмірі 3311 (три тисячі триста одинадцять) грн. 61 коп., 3 % річних у розмірі 591 (п’ятсот дев’яносто одна) грн. 22 коп., 319 (триста дев’ятнадцять) грн. 93 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.