Рішення № 95474855, 24.02.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/447/21

Справа №754/16305/19

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання Куценко Ю.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Свистунова А.В.

розглянувши у загальному позовному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Мосійчук Оксани Василівни, про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру, -

ВС Т А Н О В И В:

В листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора Мосійчук О.В., про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що за заявою АТ «Укрсоцбанк» державний реєстратор Мосійчук О.В., ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», здійснила реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . До цього квартира належала на праві власності позивачу - ОСОБА_1 . Підставою для здійснення реєстрації права власності відповідно до оскаржуваного рішення державний реєстратор зазначає дублікат іпотечного договору №02-10/2831 від 09.07.2008 року виданий ПНКМНО Кравченко . Позивач у свою чергу вважає такі рішення та дію державного реєстратора, в наслідок яких його право власності було незаконно припинено, протиправними та такими, що суперечить чинному законодавству. Державному реєстратору не були надані усі необхідні документи, передбачені законодавством для здійснення права власності. Державний реєстратор не отримав від іпотеко держателя письмової вимоги до іпотекодавця про усунення порушення та доказів її надсилання, чим порушив вимоги Закону України «Про іпотеку» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки/набуття права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Крім того, ухвалою суду від 15.11.2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у вищевказаній справі та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме - на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 93,8 кв.м., зареєстровану на праві власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Заборонено АТ «Укрсоцбанк» відчужувати квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 93,8 кв.м., вчиняти дії по розпорядженню квартирою зі зняттям з реєстраційного обліку та виселенню всіх її мешканців, у тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, дарування, передавати в іпотеку, проникати у квартиру без згоди ОСОБА_1 , вселяти інших осіб, користуватися квартирою будь-яким способом без згоди ОСОБА_1 . Заборонено АТ «Укрсоцбанк» здійснювати дії щодо відключення трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 від електричних мереж, газопостачання, комунікацій.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.11.2020 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15.11.2019 року в частині заборони АТ «Укрсоцбанк» відчужувати квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 93,8 кв.м., вчиняти дії по розпорядженню квартирою зі зняттям з реєстраційного обліку та виселенню всіх її мешканців, у тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, дарування, передавати в іпотеку, проникати у квартиру без згоди ОСОБА_1 , вселяти інших осіб, користуватися квартирою будь-яким способом без згоди ОСОБА_1 та в частині заборони АТ «Укрсоцбанк» здійснювати дії щодо відключення трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 від електричних мереж, газопостачання, комунікацій скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В решті, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15.11.2019 року залишено без змін.

Ухвалою суду від 14.01.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання залучено до участі у справі в якості відповідача АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою суду від 05.02.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання витребувано від Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації належним чином завірену копію реєстраційної справи №1891284680000, в якій містяться документи, на підставі яких державним реєстратором проведено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Державний реєстратор Мосійчук О.В., ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, вважає встановленими наступні обставини справи.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з наданих Департаментом з питань реєстрації документі, а саме: належним чином засвідченої копії документів реєстраційної справи №1891284680000, які надійшли на зберігання до Департаменту, 09.07.2008 року між АТ КБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №10-29/7830 на суму 170 000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14% та датою остаточного повернення - 08.07.2018 року. Кредит наданий на поточні потреби.

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, позичальником ОСОБА_1 та АТ КБ «Укрсоцбанк» 09.07.2008 року укладено іпотечний договір №02-10/2831, за умовами якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що складається з 3 кімнат, загальною площею 90,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 1 113 223,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору еквівалентно сумі 229 971,49 дол. США.

Вказаний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С., дублікат іпотечного договору виданий АТ «Укрсоцбанк».

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 4.5 договору іпотеки, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

-на підставі рішення суду, або

-на підставі виконавчого напису нотаріуса, або

-шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

На адресу ОСОБА_1 АТ «Укрсоцбанк» було направлено повідомлення від 05.09.2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, яким банк вимагав сплати борг за кредитним договором, загальний розмір якого станом на дату розрахунку складав 580 718,02 грн. та попередив, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку АТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що на ньому міститься підпис працівника поштового зв`язку про те, що рекомендований лист вручено особисто Скрипник 17.09.

09.08.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» м. Київ прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48180795, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Уксоцбанк».

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 09.08.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» м. Київ здійснено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Уксоцбанк», підстава виникнення права власності: іпотечний договір №02-10/2831 (дублікат, що має силу оригіналу), серія та номер: 4134, виданий 09.07.2008 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Кравченко І.С.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.12.2019 року АТ «Укрсоцбанк» припинило свою діяльність з 03.12.2019 року, правонаступником його прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк».

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним Законом України «Про іпотеку».

При цьому стаття 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у цивільній справі № 645/1979/15-ц, провадження № 14-706цс19.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач одержав саме направлене йому повідомлення від 05.09.2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, оскільки рекомендоване повідомлення не містило опис вкладення документів, що надсилались йому. Крім того, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить підпису позивача в графі «Розписка про одержання», що у свою чергу свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача АТ «Альфа-Банк».

Враховуючи наведене та керуючись статтями 15, 16, 263 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Мосійчук Оксани Василівни, про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Мосійчук Оксани Василівни, Державне підприємство «Науково-Дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:48180795 від 09.08.2019 16:49:56, про право власності Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», код ЄДРПОУ 0039019, країна реєстрації: Україна, на квартиру: загальною площею 93,8 кв.м., житлова площа (кв.м.): 59,3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №32765291, про право власності Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», код ЄДРПОУ 0039019, країна реєстрації: Україна, на квартиру: загальною площею 93,8 кв.м., житлова площа (кв.м.): 59,3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 05.03.2021 року.

Суддя: Н.Г. Таран