Ухвала суду № 95474659, 24.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 759/12236/20

провадження №: 2/752/3661/21

У Х В А Л А

Іменем України

24.02.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

секретаря - Воробйова І.О.,

за участю:

представника позивача - Габрєва В.В.,

представника відповідача 1 - Гуйвана І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Гаращенко Володимира Васильовича про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування реєстрації речового права та зобов?язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Святошинскього районного суду м. Києва з позовом до АТ «Альфа-Банк», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Гаращенко Володимира Васильовича про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування реєстрації речового права та зобов?язання вчинити дії.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2020, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», Державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Гаращенко В.В. про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування реєстрації речового права та зобов?язання вчинити дії, передано для розгляду за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Гаращенко Володимира Васильовича про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування реєстрації речового права та зобов?язання вчинити дії.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просив розглянути заяву про забезпечення позову, яка міститься в матеріалах справи, а саме: заборонити суб`єктам реєстраційних дій вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності, та вносити відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 до моменту вирішення справи по суті; заборонити усім особам, у тому числі і представникам органів державної влади, чинити позивачу та членам його сім?ї перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , до моменту вирішення справи по суті; заборонити новому власнику АТ «Альфа-Банк», його представникам, орендарям, суборендарям, особам які перебувають з ним у правовідносинах, іншим особам у будь-який спосіб здійснювати заходи направлені на примусове вселення до квартири АДРЕСА_1 до моменту вирішення справи по суті; заборонити новому власнику АТ «Альфа-Банк» його представникам, орендарям. суборендарям, особам, які перебувають, з ним у правовідносинах, іншим особам у будь-який спосіб здійснювати заходи направлені на примусове виселення позивача та членів його сім?ї з квартири АДРЕСА_1 до моменту вирішення справи по суті. Подану заяву обґрунтовує тим, що 09.09.2019 року державним реєстратором Гаращенко В.В. незаконно прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Представник позивача зазначив, що вищезазначена квартира вибула з власності позивача без її згоди та незаконно, невжиття заходів заборони вчинення дій щодо нерухомого майна стане перешкодою для належного та повного захисту прав та законних інтересів останньої.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» - Гуйван І.В., в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу вимог своєї заяви, вважає необхідним частково задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, №9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з роз`яснень даних в п. 10 вказаної Постанови, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст.6 конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним («Шмалько проти України», № 60750/00, пункт 43/, рішення від 20 липня 2004 року; «Ромашов протиУкраїни», № 67534/01, пункт 42, рішення від 27 липня 2004 року; «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 51, рішення від 15 жовтня 2009 року та інші).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформаційної довідки від 24.06.2020 року №213772790 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за рішенням державного реєстратора Гаращенка В.В. (КП «Реєстраційне бюро», м. Київ), право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що перебувала в іпотеці, зареєстровано 09.09.2019 за АТ «Альфа-Банк».

Як вбачається з вищевказаної довідки, підставою для державної реєстрації, 09.09.2019 є іпотечний договір, серія та номер: 030.09-50/358-С, виданий 04.04.2008, видавник: АТ «Укрсоцбанк»/ ОСОБА_3 ; Передавальний акт на 11 жовтня 2019 року, серія та номер: б/н виданий 15.10.2019, видавник Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Акціонерне товариство «Альфа-банк».

З огляду на те, що: між сторонами існує спір щодо визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування реєстрації речового права та зобов?язання вчинити дії; а тому існує реальна загроза того, що у разі задоволення позову невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, враховуючи те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Гаращенко Володимира Васильовича про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування реєстрації речового права та зобов?язання вчинити дії - задовольнити частково.

Заборонити суб`єктам реєстраційних дій вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності, та вносити відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 до моменту вирішення справи по суті.

В іншій частині заяви - відмовити.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач-1: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (ідентифікаційний номер: 23494714); місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська 100;

Відповідач-2: Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Гаращенко Володимир Васильович (ідентифікаційний номер: 42484787); місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8А, оф. 406.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.Ю. Мазур