Рішення № 95468352, 01.03.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/225/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 Справа № 908/3382/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” (70605 Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 34216986)

до відповідача: Приватного підприємства “МАЯК-2009” (70200 Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Пологівський шлях, буд. 28, кв. 36, ідентифікаційний код юридичної особи 36760795)

про стягнення 546 973 грн. 41 коп.

за участю

представника позивача: Бєлая О.С., дов. № 27/21 від 04.01.2021

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

29.12.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” про стягнення з Приватного підприємства “МАЯК-2009” 300 000 грн. 00 коп. основного боргу, 11 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 60 000 грн. 00 коп. штрафу, 175 573 грн. 41 коп. процентів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3382/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 30.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3382/20, присвоєно справі номер провадження 27/225/20, розгляд справи призначено на 25.01.2021.

Ухвалою суду від 25.01.2021, підготовче засідання відповідно до ст. 183 ГПК відкладено на 10.02.2021.

Ухвалою суду від 10.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті 01.03.2021.

У судовому засіданні 01.03.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 01.03.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2021 підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві вих. № 42/21-юр від 01.02.2021 (вх. № 2372/08-08/21 від 03.02.2021), в якій зазначив, що у зв`язку зі сплатою відповідачем 300 000 грн. 00 коп. після відкриття провадження у справі (18.01.2021 - 200 000 грн. 00 коп.; 21.01.2021 - 50 000 грн. 00 коп.; 25.01.2021 - 50 000 грн. 00 коп.), які зараховані позивачем в рахунок основного боргу, провадження у справі, в частині вказаних у цьому пункті сум, підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК у зв`язку з відсутністю предмету спору. З причин виконання відповідачем зобов`язань зі сплати основного боргу в повному обсязі, позивач не підтримує заявлене у позові клопотання в частині покладання на особу (орган), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі, обов`язку з нарахування і стягнення з відповідача процентів у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК позивач зменшує розмір позовних вимог на суму 96 973 грн. 41 коп. процентів. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 11 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 60 000 грн. 00 коп. штрафу, 78 600 грн. 00 коп. процентів.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач у судове засідання не з`являвся, 25.02.2021 надіслав на адресу суду заяву вих. № 23/02 від 23.02.2021 (вх. № 4140/08-08/21 від 25.02.2021), відповідно до якої відповідач визнав позовні вимоги про стягнення 11 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 60 000 грн. 00 коп. штрафу, 78 600 грн. 00 коп. процентів, повідомив про обізнаність наслідків визнання позову, просив суд судове засідання провести за відсутності представника Приватного підприємства «Маяк-2009».

Заява відповідача прийнята судом.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

26.09.2018 між Приватним підприємством “БІЗОН-ТЕХ 2006” (Постачальник) та Приватним підприємством “МАЯК-2009” (Покупець) укладено Договір поставки № ЗП-167.

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця насіння для сівби (далі - насіння або товар), пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі — пестициди або товар), а Покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його.

Згідно п. 2.1 Договору погоджені Сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами.

Відповідно дог п. 2.2 Договору Сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до Договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в Специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної Специфікації на умовах, вказаних у такій Специфікації Тобто у випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної Специфікації пріоритет мають умови такої Специфікації.

Згідно із укладеними між позивачем і відповідачем Специфікаціями до Договору, позивач зобов`язався поставити відповідачу товар на загальну суму 2 533 739 грн. 60 коп., а саме:

- за Специфікацією № 1 від 26.09.2018 року на загальну суму 267 000,22 грн.;

- за Специфікацією № 2 від 26.09.2018 року на загальну суму 90 219,36 грн.;

- за Специфікацією № 3 від 09.10.2018 року на загальну суму 20 801,40 грн.;

за Специфікацією № 4 від 11.10.2018 року на загальну суму 12 613,50 грн.;

- за Специфікацією № 5 від 19.12.2018 року на загальну суму 56 901,60 грн.;

- за Специфікацією № 6 від 19.12.2018 року на загальну суму 135 000,00 грн.;

- за Специфікацією № 7 в редакції від 04.03.2019 року на загальну суму 134 639,94 грн.;

- за Специфікацією № 8 від 04.04.2019 року на загальну суму 40 295,04 грн.;

за Специфікацією № 9 від 16.07.2019 року на загальну суму 168 000,05 грн.;

- за Специфікацією № 10 від 18.07.2019 року на загальну суму 140 000,04 грн.;

- за Специфікацією № 11 від 25.07.2019 року на загальну суму 63 199,97 грн.;

- за Специфікацією № 12 в редакції від 24.09.2019 року на загальну суму 520 200,00 грн.;

- за Специфікацією № 13 від 14.08.2019 року на загальну суму 132 370,56 грн.;

- за Специфікацією № 14 від 28.08.2019 року на загальну суму 297 000,00 грн.;

- за Специфікацією № 15 від 05.09.2019 року на загальну суму 74 337,84 грн.;

- за Специфікацією № 16 від 09.09.2019 року на загальну суму 369 000,00 грн.;

- за Специфікацією № 17 від 24.09.2019 року на загальну суму 12 160,08 грн.

Згідно з пп. 6.1.3 Договору, відповідач зобов`язався з`явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його та передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Позивач, виконуючи свої договірні зобов`язання передав відповідачу товар на загальну суму 2 533 739 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- № ЗПЗ1143 від 26.09.2018 року - 267 000,22 грн.;

- № ЗП31146 від 26.09.2018 року - 90 219,36 грн.;

- № ЗП32217 від 09.10.2018 року - 20 801,40 грн.;

- № ЗП32401 від 11.10.2018 року-12 613,50 грн.;

- № ЗП34705 від 19.12.2018 року - 56 901,60 грн.;

- № ЗП34716 від 22.12.2018 року - 135 000,00 грн.;

- № 2404 від 04.03.2019 року - 134 639,94 грн.;

- № 9610 від 04.04.2019 року - 40 295,04 грн.;

- № 37200 від 18.07.2019 року - 168 000,05 грн.;

- № 37203 від 18.07.2019 року - 140 000,04 грн.;

- № 40041 від 15.08.2019 року - 63 199,97 грн.;

- № 44904 від 18.09.2019 року - 520 200,00 грн.;

- № 41320 від 28.08.2019 року - 132 370,56 грн.;

- № 41510 від 28.08.2019 року - 297 000,00 грн.;

- № 43513 від 11.09.2019 року - 74 337,84 грн.;

- № 45420 від 24.09.2019 року - 12 160,08 грн.;

- № 46224 від 30.09,2019 року - 369 000,00 грн.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання передав відповідачу товар на загальну суму 2 533 739 грн. 60 коп.

Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється відповідачем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для платежу є даний Договір.

Згідно з п. 5.1 та пп. 6.1.1 Договору відповідач зобов`язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 15.11.2019.

У встановлені Договором поставки строки відповідач не повністю виконав свої грошові зобов`язання. Товар оплатив лише частково, на загальну суму 1 091802 грн. 63 коп.

У період з 12.08.2019 по 28.12.2019 року грошове зобов`язання відповідача з оплати товару на загальну суму 879 575,74 грн. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується укладеними між позивачем і відповідачем Угодами, а саме: угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.08.2019; угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.12.2019.

Основний борг відповідача був зменшений на ціну повернутого відповідачем позивачу товару на суму 297 000 грн. 00 коп., що підтверджується таким.

У листопаді 2019 року відповідач, просив позивача прийняти залишки невикористаного ним товару. Позивач пішов на зустріч відповідачу і останній повернув позивачу товар на загальну суму 297 000 грн. 00 коп., що підтверджується Накладною на повернення товару від покупця № 1214 від 13.11.2019.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу складала 300 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем під час розгляду справи оплачено суму основного боргу в розмірі 300 000 грн. 00 коп. (18.01.2021 - 200 000 грн. 00 коп.; 21.01.2021 - 50 000 грн. 00 коп.; 25.01.2021 - 50 000 грн. 00 коп.).

Відповідно до норм п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 300 000 грн. 00 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмета спору.

У зв`язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 11 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 60 000 грн. 00 коп. штрафу, 78 600 грн. 00 коп. процентів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Підпунктом 7.1.3 Договору, передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

Сума штрафу за прострочення відповідачем сплати платежів за Договором становить 60 000 грн. 00 коп.

Підпунктом 7.2.4 Договору передбачено, що в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за цим Договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, зобов`язується сплатити позивачу 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

В даному випадку сторонами в Договорі встановлений інший розмір процентів річних з в розмірі 48 %.

Сума процентів, нарахованих у розмірі, встановленому Договором, становить 78 600 грн. 00 коп., сума інфляційних втрат складає 11 400 грн. 00 коп.

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

З урахуванням наведеного, враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення 11 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 60 000 грн. 00 коп. штрафу, 78 600 грн. 00 коп. процентів, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 вищевказаної статті сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (або) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Ухвалою суду від 10.02.2021 за заявою позивача Приватному підприємству “БІЗОН-ТЕХ 2006” повернуто з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 954 грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням № 7888 від 23.12.2020.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 150 000 грн. 00 коп. задоволено, судовий збір в сумі 2 250 грн. 00 коп. (тобто в частині задоволених позовних вимог), відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судом покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129,231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006”, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область до Приватного підприємства “МАЯК-2009”, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “МАЯК-2009” (70200 Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Пологівський шлях, буд. 28, кв. 36, ідентифікаційний код юридичної особи 36760795) на користь Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” (70605 Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 34216986) 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 78 600 (сімдесят вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. процентів, 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 300 000 грн. 00 коп.

Рішення оформлено та підписано 11.03.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.