Рішення № 9546358, 02.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/5002.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Трейд»

простягнення 8253,85 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сімонович М.Є. дов. № 01/12/09 від 01.12.2009 року;

від відповідача: не зявився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Трейд»про стягнення 5093,78 грн. основного боргу, 2546,89 грн. штрафу, 465,81 грн. інфляційних втрат та 147,37 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 09/07/-77/92-07-0/92д від 01 жовтня 2007 року.

Ухвалою від 04.02.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.02.2010 року.

В судовому засіданні 22.02.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.02.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 22.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2010 року.

В судовому засіданні 02.04.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.04.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд Трейд», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір поставки № 09/07/-77/92-07-0/92д (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, (далі - товар), а покупець зобовязується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору зобовязання постачальника по поставці товару виникають на основі замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення, в якому зазначаються кількість, вид товару, дата, час та місце поставки, а також будь яка інша інформація відносно поставки товару.

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна за одиницю товару узгоджується сторонами в Специфікації та може бути змінена за письмовою згодою сторін. В узгоджену сторонами ціну товару входять всі розтрати, які несе постачальник при поставці товару. У випадку зміни ціни чи/або асортименту постачальник зобовязаний за 5 днів до початку поставки письмово узгодити зміни з покупцем. В іншому випадку товар за новою неузгодженою ціною прийматися не буде. При згоді покупця на поставку товару за новими цінами чи/або поставку нового асортименту сторони в трьохденний термін підписують нову специфікацію.

Пунктом 3.3 Договору сторони обумовили, що основою для оплати поставленого по Договору товару та моментом поставки є: підписання покупцем оформлених в установленому діючим законодавством порядку товарної накладної та передача покупцю податкової накладної.

Відповідно до пункту 3.4 Договору покупець здійснює оплату протягом 40 (сорока) календарних днів.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 10064,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № РНЦ 002601 від 17 червня 2008 року, № РНЦ 002600 від 17 червня 2008 року, № РНЦ 001895 від 24 квітня 2008 року, № РНЦ 001896 від 24 квітня 2008 року, товарно транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв та довіреністю на отримання товарно матеріальних цінностей серія ЯОП № 114441 від 24 квітня 2008 року, в свою чергу відповідач здійснив часткове повернення товару на суму 4970,28 грн., що засвідчується накладними на повернення товару № 2947/РНЦ-00 від 16.09.2008 року на суму 421,92 грн., № 2944/РНЦ-00 від 16.09.2008 року на суму 3347,16 грн., № 2945/РНЦ 00 від 16.09.2008 року на суму 1201,20 грн., однак решту заборгованості за поставлений товар не погасив, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5093,78 грн. (10064,06 грн. 4970,28 грн.)

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією, відповідно до якої просив останнього погасити існуючу заборгованість в повному обсязі, яка була вручена 29.01.2009 року, що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 5093,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5093,78 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8 Протоколу розбіжностей в редакції постачальника сторони узгодили, що при перевищенні більш ніж на 15 календарних днів строку оплати згідно з пункту 3.4 даного Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від неоплаченої суми за поставлений товар.

Позивач за прострочення строків поставки товару та повернення грошових коштів, керуючись п. 8 Протоколу розбіжностей нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 2546,89 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням пункту 8 Протоколу розбіжностей та прострочення грошового зобовязання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 2546,89 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 147,37 грн. та 465,81 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 3.4 Договору, прострочення грошового зобовязання, здійснених поставок та повернення товару, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Трейд»(місцезнаходження: 01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Софійська, буд. 2, офіс 11; фактична адреса: 01001, м Київ, вул. Ольгинська, 2/1, оф. 16, код ЄДРПОУ 35256250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»(місцезнаходження: 02660, м. Київ, Дніпровський р н, вул. Степана Сагайдака, 101 А, код ЄДРПОУ 34425622) 5 093 (пять тисяч девяносто три) грн. 78 коп. - основного боргу, 2546 (дві тисячі пятсот сорок шість) грн. 89 коп. штрафу, 465 (чотириста шістдесят пять) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 147 (сто сорок сім) грн. 37 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

13.04.2010 року