Рішення № 9546365, 02.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/4902.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»

доПриватного підприємства «Нік і Партнери»

простягнення 8098,39 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сімонович М.Є. –дов. № 01/12/09 від 01.12.2009 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Нік і Партнери» про стягнення 6289,56 грн. –основного боргу, 1173,83 грн. –пені, 473,71 грн. –інфляційних втрат та 161,29 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки договір поставки № 119/091 від 05 січня 2009 року.

Ухвалою від 04.02.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.02.2010 року.

В судовому засіданні 22.02.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 22.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2010 року.

В судовому засіданні 02.04.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2010 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.04.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Приватним підприємством «Нік і Партнери», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір поставки № 119/091 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник постачає та передає у власність, а покупець приймає товари згідно накладних та оплачує їх на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору товаром згідно цього Договору є лікеро –горілчана продукція та інші продукти харчування згідно поточного прайсу постачальника.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі та у відповідності з узгодженим сторонами замовленням на поставку товару. Замовлення направляється покупцем постачальнику в будь –який обумовлений сторонами спосіб (шляхом замовлення бланку замовлення, факсом, телефоном, через торгового представника, тощо) і потребує обов’язкового узгодження із постачальником. Термін постачання, асортимент товару та його ціна погоджуються сторонами при узгодженні замовлення до постачання.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що оплата товару проводить покупцем на користь постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку на рахунок постачальника або іншим способом не забороненим законодавством України.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 6289,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № РНр –002589 від 26 лютого 2009 року на суму 6289,56 грн., в свою чергу відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 6289,56 грн., що засвідчується актом звірки від 24.04.2009 року.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 6289,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6289,56 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.1 Договору за прострочення терміну платежу покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення протягом всього терміну прострочення.

Позивач за прострочення строків поставки товару та повернення грошових коштів, керуючись п. 5.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1173,83 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 5.1 Договору та прострочення грошового зобов’язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1173,82 грн. перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 161,29 грн. та 473,71 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 3.1 Договору, прострочення грошового зобов’язання та дати здійсненої поставки, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Нік і Партнери»(місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Гоголівська, буд. 42 –А, кв 35; фактична адреса: 04053, м Київ, вул. Кудрявська, 31 –33, код ЄДРПОУ 33551040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»(місцезнаходження: 02660, м. Київ, Дніпровський р –н, вул. Степана Сагайдака, 101 –А, код ЄДРПОУ 34425622) 6 289 (шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 56 коп. - основного боргу, 1173 (одну тисячу сто сімдесят три) грн. 82 коп. –пені, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 71 коп. –інфляційних втрат, 161 (сто шістдесят одну) грн. 29 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

13.04.2010 року