Постанова № 9546332, 26.04.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-483/10/1070 (2а-5714/09/1070)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівське хлібоприймальне підприємство» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2009 року ТОВ «Макарівське хлібоприймальне підприємство» (далі – позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042300/0 від 12.02.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі Акту № 23/15/23-0/3164820 від 06.02.2009 року, не відповідає нормам чинного податкового законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Макарівському районі Київської області з 4 лютого 2009 року по 5 лютого 2009 року провела невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Макарівське хлібоприймальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 р. по 19.03.2008 р. по взаємовідносинах.

В результаті проведеної перевірки 6 лютого 2009 року було складено Акт № 23/15/23-0/3164820, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 785 583,34 грн., в тому числі за грудень 2005 року в сумі 785 583,34 грн.

На підставі зазначеного акта, 2 лютого 2009 року було винесене спірне податкове повідомлення-рішення № 0000042300/0, згідно з яким сума податкового зобов’язання складає 1 178 375,01 грн., з яких 785 583,34 грн. основний платіж та 392 791,67 – штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з Актом № 23/15/23-0/3164820 від 06.02.2009 року ТОВ «Макарівське хлібоприймальне підприємство» занижено податок на додану вартість за грудень 2005 року на суму 785 583,34 грн. Причиною виникнення заборгованості зазначено те, що до податкового кредиту безпідставно було віднесено суми податку на додану вартість, які були сплачені позивачем на підставі фактично проведених підрядних робіт за підрядним договором № 11-03 від 03.11.2005 року, укладеним з ТОВ «Будівельна компанія «Нові обрії» та підрядним договором № 08/02/1 від 02.08.2005 року укладеним з ТОВ «НВП «Граніт Плюс»

У відповідності до ч. 2 п. 2.5 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17 березня 2001 року, податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.

Згідно з п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав – не передбачено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Макарівському районі Київської області № 0000042300/0 від 12.02.2009 року може бути визнання акту № 23/15/23-0/3164820 від 06.02.2009 року таким, що не відповідає вимогам закону.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідач висновки акту невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Макарівське хлібоприймальне підприємство» щодо непідтвердження позивачем податкового кредиту в грудні 2005 року на суму 785583,34 грн. пов’язує з тим, що податкові накладні № 02/12-03 від 02.12.2005 року та № 0000021 від 02.12.2005 року на вказану суму були виписані підприємствами, які в судовому порядку визнані банкрутами і на підставі матеріалів перевірки СБ України мають ознаки фіктивності, а тому відповідачем зроблено висновок про здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ «Будівельна компанія «Нові обрії» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» з метою отримання податкової вигоди.

Судом встановлено, що ТОВ «Макарівське хлібоприймальне підприємство» уклало підрядні договори № 11-03 від 03.11.2005 року з ТОВ «Будівельна компанія «Нові обрії» та № 08/02/1 від 02.08.2005 року - з ТОВ «НВП «Граніт Плюс». Фактичне виконання підрядних робіт за вказаними договорами підтверджується актами виконаних робіт. На підтвердження фінансово-господарських зобов’язань ТОВ «Будівельна компанія «Нові обрії» було виписано позивачу податкову накладну № 02/12-03 від 02.12.2005 року на загальну суму 3218500,00 грн. в тому числі ПДВ - 536416,67 грн.; а ТОВ «НВП «Граніт Плюс» - податкову накладну № 0000021 від 02.12.2005 року на загальну суму 1495000,00 грн. в тому числі ПДВ - 249166,67 грн. Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2005 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнані відповідачем, оскільки закріплені в акті № 23/15/23-0/31648420 від 06.02. 2009 року.

Суд дійшов висновку, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту за грудень 2005 року суми ПДВ у розмірі 785583,34 грн. на підставі податкових накладних № 02/12-03 від 02.12.2005 року та № 0000021 від 02.12.2005 року у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон).

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як зазначалось вище, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 785583,34 грн. відповідні накладні.

Відповідач вважає, що відносини позивача із ТОВ «Будівельна компанія «Нові обрії» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» спрямовані на отримання податкової вимоги та мають ознаки фіктивності, оскільки ці товариства визнані банкрутами (ТОВ «Будівельна компанія «Нові обрії» визнане банкрутом ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року, а ТОВ «НВП «Граніт Плюс» - постановою господарського суду Київської області від 26.04.2007 року), а також відповідно до матеріалів перевірки Служби безпеки України в Київській області. Дані доводи суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказуванню не підлягають обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; обставини визнані судом загальновідомими; обставини, які визнаються сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання; вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, по матеріалах проведеної Службою безпеки України в Київській області перевірки рішення у порядку кримінального законодавства не прийнято. Матеріали вказаної перевірки не є загальновідомими обставинами, а інша сторона їх заперечує, тобто, виходячи з положень ст.ст. 71, 72 КАС України, підлягають доказуванню у вказаній адміністративній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тому посилання ДПІ у Макарівському районі на матеріали зазначеної перевірки як на доказ правомірності свого рішення судом не може бути врахованим.

Визнання у судовому порядку банкрутами ТОВ «Будівельна компанія «Нові обрії» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» теж не є доказом неправомірності відносин з ТОВ «Макарівське хлібоприймальне підприємство», оскільки судові рішення щодо банкрутства прийняті після припинення господарських відносин з позивачем.

Продаж майнового комплексу «Комбікормовий завод» та вищевказані податкові накладні у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України є правочином.

Правочин є недійсним в силу вимог закону та не потребує визнання його таким в судовому порядку у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, якщо в момент вчинення такого правочину не було дотримано вимог, встановлених ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним у зв»язку із відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності особи на вчинення правочину - лише в судовому порядку.

ДПІ у Макарівському районі, на яку згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що податкові накладні № 02/12-03 від 02.12.2005 року та № 0000021 від 02.12.2005 року є нечинними чи визнаними недійсними в судовому порядку.

Зважаючи на те, що при проведенні перевірки ДПІ у Макарівському районі дійшла помилкового висновку про непідтвердження позивачем податкового кредиту на суму 785583,34 грн. суд вважає, що акт, складений за результатами її проведення, не може використовуватися в якості доказу.

Оскільки акт документальної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно висновків суду є таким, що втратив значимість як носій доказової інформації - податкове повідомлення-рішення № 0000042300/0 від 12.02.2009 року слід визнати недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042300/0 від 12.02.2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівське хлібоприймальне підприємство» судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.О. Спиридонова

Постанову складено у повному обсязі 30.04.2010 року.