Постанова № 9546330, 26.04.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-364/10/1070 (2а-4790/09/1070)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та нечинним,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2009 року ТОВ «ВП «Скіф» (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та нечинним повністю з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області № 0003022301/0 від 29 липня 2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення № 0003022301/0 від 29 липня 2008 року необхідно визнати протиправним та нечинним з моменту його прийняття так, як воно винесене на підставі акту перевірки № 191/231-1/34374620 від 18.07.2008 року, який складений з помилковим зазначенням заниження валового доходу та відповідно сум податкових зобов’язань заявлених у податкових деклараціях.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд, адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.07.2008 року ДПІ у Миронівському районі Київської області було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ВП «Скіф» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.11.2006 року по 31.03.2008 року, про що 18.07.2008 року було складено Акт такої перевірки № 191/231-1/34374620.

На підставі зазначеного Акту, 29.07.2008 року було видано податкові повідомлення-рішення: № 0003022301/0 про сплату 235688,33 грн. податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 72475,78 грн., та № 0003032301/0 про сплату 188550,65 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 94275,32 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені, як до відповідача, так і до Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України.

В результаті оскаржень, податкове повідомлення-рішення № 0003032301/0 від 29.07.2008 року було скасоване, а податкове повідомлення-рішення № 0003022301/0 від 29.07.2008 року - залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення № 0003022301/0 від 29.07.2008 року винесено на підставі акту виїзної планової перевірки № 191/231-1/34374620 від 18.07.2008 року, згідно висновку якої, позивачем було порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством занижено податкові зобов’язання в частині недоотриманого доходу за період ІІ квартал 2007 року - І квартал 2008 року в розмірі 647571,94 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 235688,32 грн.

У відповідності до ч. 2 п. 2.5 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001 року податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав не передбачено.

Як вбачається з акту виїзної планової перевірки проведеної працівниками ДПІ у Миронівському районі Київської області, заниження валового доходу та відповідно сум податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях базуються на тому, що ціна продажу продукції не відповідає рівню звичайних цін та є нижчою за собівартість продукції, чим порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334.

Відповідно до пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації». які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

У відповідності до пп. 4.3.3 п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

В акті перевірки зазначено, що чиста вартість реалізації запасів визначалася згідно з даними бухгалтерського обліку TOB «ВП «Скіф». У 2007 році товариством було виготовлено та передано на склад готову продукцію (мебельні корпуса) на суму 2046239 грн. Списана фактична собівартість реалізованої готової продукції на суму 1305829,32 грн. Списана собівартість реалізованої продукції на фінансовий результат в сумі 1305829,32 грн. Списані адміністративні витрати на фінансовий результат в сумі 454195,92 грн. Списані витрати на збут в сумі 20411,75 грн. Всього сума фактичних витрат за 2007 рік склала 1780436,99 грн. Дохід від реалізації зазначеної готової продукції за 2007 рік склав 1132865,05 грн. Дохід недоотриманий товариством за 2007 рік склав 647571,94 грн.

Позивачем був занижений валовий дохід у періоді ІІ кварталу 2007 року – І кварталу 2008 року, через продажі виробленої продукції (меблі) за ціною нижчою ніж її собівартість.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з метою оподаткування, «звичайною ціною» вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених вказаним Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого пп. 1.20.1 цього пункту, сутність якого полягає у тому, що за звичайну ціну приймається ціна договору, у разі якщо не доведено зворотного (п. 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Як зазначає відповідач, ДПІ у Миронівському районі було направлено запит від 14.07.2008 року №1639/10/13-029 на ім'я директора TOB «ВП «Скіф» з проханням пояснити чи відповідає договірна ціна на реалізовану продукцію TOB «Торговий Дім «Скіф», рівню звичайної ціни на реалізовану продукцію згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

14.07.2008 року від TOB «ВП «Скіф» була отримана відповідь, в якій зазначено, що ціна договору була визначена відповідно до маркетингової політики підприємства та з урахуванням існуючих цін на сировину. Крім цього, у відповіді TOB «ВП «Скіф» платник звернув увагу на те, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку встановленому законом.

Позивачем вказано, що під час перевірки виникло питання щодо дослідження ціни продажу на виготовлену продукцію, тобто звичайної ціни згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Встановити звичайну ціну по укладених договорах з іншими підприємствами на мебельні корпуса відповідач не зміг, так як основним та єдиним покупцем TOB «ВП «Скіф» є TOB «Торговий Дім «Скіф». Іншими проведеними заходами спрямованими на визначення звичайної ціни, як зазначає відповідач, теж не визначено звичайну ціну для даного випадку.

Тому працівниками податкової інспекції зроблено висновок про те, що звичайна ціна в даному випадку визначалася у відповідності з вимогами пп. 1.20.51 п . 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за правилами визначеними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Згідно з положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Відповідно до положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.1999 року № 163, справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

На підставі вищевикладеного встановлено, що доход недоотриманий товариством від реалізації продукції пов’язаній особі TOB «Торговий дім «СКІФ» згідно пп. 4.1 ст. 4 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за 2007 рік та І квартал 2008 року склав 942753,29 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2007 рік та І квартал 2008 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.О. Спиридонова

Постанову складено у повному обсязі 30.04.2010 року.