Рішення № 9546271, 30.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/5330.03.10 За позовом Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк»

До

Третя особаДочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форца»

простягнення 71 880, 46 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Бойко А.В. –представник за довіреністю від 13.10.2009 року; Від відповідача:

Від третьої особи:Мажуга В.Ю. –представник за довіреністю від 06.10.2009 року;

не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк»до Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»стягнення заборгованості у розмірі 62 118, 34 грн. - основного боргу, 7 154, 15 грн. –пені та 2 608, 97 грн. –інфляційних нарахувань, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 року було порушено провадження у справі, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Форца»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та призначено розгляд на 08.02.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2010 року подав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що загальна вартість товару по доданим до позовної заяви накладним складає 22287, 35 грн., а не 62118, 34 грн., як зазначає позивач у позовній заяві. Так, накладні № РН-6163 від 28.11.2007 року та № РН-6168 від 28.11.2007 року підписані ще до дати укладання договору № 108 від 01.01.2008 року, накладні № РН-1281 від 05.03.2008 року , № РН-1289 від 05.03.2008 року, № РН-1290 від 05.03.2008 рокускладені на підставі договору б/н від 01.11.2006 року, а в накладних № РН-1279 від 05.03.2008 року та № РН-1282 від 05.03.2008 року не зазначено на підставі якого договору була здійснена поставка. Отже, з усіх доданих до позовної заяви накладних, належний доказ поставки товарів про договору № 108 від 01.01.2008 року є тільки накладна № РН-3483 від 21.05.2008 року на суму 4589, 59 грн.

Крім того, відповідачем було частково погашено суму заборгованості у розмірі 1000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 10931 від 04.04.2008 року та № 2711 від 14.03.2008 року. До того, відповідачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог до ТОВ «Форца»на суму 30078, 00 грн. за надані маркетингові послуги, що було передбачено договірними відносинами сторін, проте, зазначене не враховано позивачем при пред’явленні позовних вимог до відповідача. Таким чином, за твердженням відповідача, заборгованість у відповідача за поставлений товар - відсутня.

Представник третьої особи у судове засідання 23.02.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року відкладено розгляд справи на 23.02.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2010 року подав витребувані ухвалою суду письмові пояснення на поданий відповідачем відзив та заявив клопотання про витребування у відповідача докази, що підтверджують поставку та оприбуткування поставленого третьою особою товару за договором № 108 від 01.01.2008 року та докази надання третій особі маркетингових послуг на суму 30078, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.02.2010 року заперечував проти заявленого позивачем клопотання.

Представник третьої особи у судове засідання 23.02.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 3 ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Зважаючи на той факт, що зазначені позивачем у клопотанні докази є необхідними для вирішення спору, керуючись ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив клопотання позивача про витребування додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року відкладено розгляд справи до 15.03.2010 року

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 15.03.2010 року заперечував проти позовних вимог, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи у судове засідання 15.03.2010 року не з’явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року розгляд справи відкладено до 30.03.2010 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.01.2008 року між Дочірнім підприємством «Гарантія-Маркет»(надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форца»(надалі - постачальник) було укладено договір № 108 (надалі –договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначних цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, вказаними у відповідній специфікації.

Згідно п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної.

Як зазначає позивач у позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Форца»на виконання умов договору було поставлено на користь відповідача товар загалом на суму 62 118, 34 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 361 Контрагенти за 1 квартал 2009 року ТОВ «Форца»та товарно-транспортними накладними на товар № РН-6163 від 28.11.2007 року на суму 3833, 28 грн., № РН-6168 від 28.11.2007 року на суму 3833, 28 грн., № РН-1279 від 05.03.2008 року на суму 5599, 07 грн., № РН-1281 від 05.03.2008 року на суму 294, 72 грн., № РН-1281 від 05.03.2008 року на суму 294, 72 грн., № РН-1289 від 05.03.2008 року на суму 3769, 01 грн., № РН-1290 від 05.03.2008 року на суму 73, 68 грн. Та № РН-3483 від 21.05.2008 року.

Умовами п.7.4. договору встановлено, що оплата товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів.

Проте, як зазначає позивач, одержаний товар на суму 62 118, 34 грн., у строк, визначений п.7.4. договору, відповідачем не оплачено.

01.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк», в якості нового кредитора та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форца», в якості цедента, укладено угоду про відступлення права вимоги, умовами якої сторони погодили, що цедент передає, а новий кредитор приймає на себе права та обов’язки першого і стає стороною по договору № 108 від 01.01.2008 року, укладено між цедентом та Дочірнім підприємством «Гарантія-Маркет», яке є боржником (дебітором) по відношенню до цедента. Загальна сума прав вимоги, що переходить до нового кредитора складає 62 118, 34 грн.

За даною угодою новий кредитор зобов’язується здійснювати (замість цедента) всі права і обов’язки сторони за контрактом, права вимоги грошових коштів по якому уступається. З моменту підписання даної угоди новий кредитор набуває право вимагати від боржника цедента повного та належного виконання його зобов’язань по кредитному договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав.

Згідно із п. 4 угоди від 01.04.2009 року у строк до 5 днів з моменту підписання даної Угоди цедент зобов’язується передати новому кредитору документи, що засвідчують право вимоги цедента до боржника, які є необхідними новому кредитору для реалізації своїх прав щодо боржників цедента.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 516 цього ж кодексу встановлений порядок заміни кредитора у зобов’язанні, а саме: заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивачем було направлено відповідачу повідомлення №19/04-114-04 від 24.04.2009 року про відступлення права вимоги за договором № 108 від 01.01.2008 року, а також надано копію угоди про відступлення права вимоги від 01.04.2009 року, яке було отримано відповідачем 27.04.2009 року.

01.06.2009 року позивачем було вручено уповноваженій особі відповідача претензію №19/04-149-04 від 29.05.2009 року з вимогою сплатити заборгованість за одержаний товар у сумі 62 118, 34 грн.

Однак, відповідач протягом семи днів з дня отримання вимоги не здійснив повної оплати вартості одержаного товару у сумі 62 118, 34 грн.

У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 62 118, 34 грн.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У позовній заяві позивач посилається на те, що третьою особою на користь відповідача було поставлено товар загалом на суму 62 118, 34 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 361 Контрагенти за 1 квартал 2009 року ТОВ «Форца»та товарно-транспортними накладними на загальну суму 22287, 35 грн.

При цьому суд зазначає, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Накладна (видаткова, товарно-транспортна) відноситься до первинної документації, застосування якої для всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

У свою чергу, оборотно-сальдова відомість по контрагенту є внутрішнім документом підприємства, що не відноситься до первинної документації та не може бути прийнята у якості належного і допустимого доказу на підтвердження факту поставки товару на суму, яка вказана у такій відомості.

Суд також звертає увагу, що згідно з п. 1 Угоди про відступлення права вимоги цедент передає, а новий кредитор приймає на себе права та обов’язки першого і стає стороною по Договору №108 від 01.01.2008 року.

На підтвердження факту поставки товару відповідачу на виконання умов договору №108 від 01.01.2008 року, позивач надав суду накладні, у тому числі, накладну №РН-6163 від 28.11.2007 року на суму 3 833,28 грн., накладну № РН-6168 від 28.11.2007 року на суму 3833, 28 грн., накладну № РН-1281 від 05.03.2008 року на суму 294, 72 грн., накладну № РН-1289 від 05.03.2008 року на сумм 3769, 01 грн. та накладну № РН-1290 від 05.03.2008 року на суму 73, 68 грн

Проте, як вбачається із вказаних накладних, у графі «підстава»міститься посилання не на договір №108 від 01.01.2008 року, а на договір б/н від 01.11.2006 року.

Таким чином, вищезазначені накладні, не можуть бути прийняті у якості належних та допустимих доказів поставки товару на виконання умов договору №108 від 01.01.2008 року, так як підставою поставки є інше договірне зобов’язання.

Крім того, відповідач зазначає, що накладні № РН-6163 від 28.11.2007 року та № РН-6168 від 28.11.2007 року підписані 28.11.2007 року, тобто до укладення договору № 108, який датований 01.01.2008 роком.

У відзиві відповідач вказує на те, що в частині накладних, які надані позивачем у якості доказу по справі, в графі «підстава»не зазначено на підставі якого договору булла здійснена поставка.

Проте, дана обставина не є доказом того, що товар за такими накладними відповідачем не отримувався.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що факт поставки товару на виконання умов договору №108 від 01.01.2008 року підтверджується накладними, які є первинними документами та копії яких додані до позовної заяви, на загальну суму 10 483, 38 грн., а саме № РН-1279 від 05.03.2008 року на суму 5599, 07 грн., № РН-1282 від 05.03.2008 року на суму 294, 72 грн. та № РН-3483 від 21.05.2008 року на суму 4589, 59 грн.

До того ж, у матеріалах справи містяться платіжні доручення № 10931 від 04.04.2008 року та № 2711 від 14.03.2008 року, відповідно до яких відповідач перерахував на користь третьої особи 1 000,00 грн. згідно договору №108 від 01.01.2008 року.

Проте, як вбачається із позовної заяви, зазначена сума оплати позивачем при здійсненні розрахунку не врахована.

У відзиві відповідач вказує про залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 30 078, 00 грн. відповідно до додатку № 3 ОС «Інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги»від 01.01.2008 року до договору поставки № 108 від 01.01.2008 року та договору про надання послуг № 43 від 01.01.2008 року, за якими виникла заборгованість третьої особи перед відповідачем.

Дослідивши обставини, пов’язані із заліком зустрічних однорідних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 ОС «Інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги»від 01.01.2008 року до договору поставки № 108 від 01.01.2008 року укладеного між ДП «Гаранія-Маркет» та ТОВ «Форца», відповідач зобов’язувався надавати третій особі інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги стосовно товару, поставленого третьою особою в мережу магазинів «Фуршет», та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринок в порядку і на умовах, визначеним цим додатком.

Вартість послуг, з урахуванням ПДВ, наданих покупцем відповідно до цього додатку, визначається із розрахунку 5% від загальної суми проданного та оплаченного відповідачем товару з урахуванням ПДВ за поточний місяць та оплачується третьою особою в порядку, передбаченому цим додатком (п. 2 додатку).

Згідно із п. 3.1.8 додатку відповідач зобов’язаний щомісячно надавати акти прийому-передачі наданих послуг. Третя особа зобов’язана підписати перееданий відповідачем в 2-х примірниках акт прийому-передачі наданих послуцг протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом встановленого терміну третя особа не підписала акт або не надасть свої зауваження, послуги будуть вважатися прийнятими у відповідності до усіх умов додатку (п. 5.2 додатку).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не наддав жодних доказів, які б підтверджували надання ним третій особі інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг.

Крім того, пунктом 5.4 додатку встановлено, що зарахування зхустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою відповідача. Останній же, доказів повідомлення третьої особи про зарахування зустрічних вимог не надав.

Також, відповідач як на доказ зарахування зустрічних позовних вимог посилається на договір про надання послуг № 43 від 01.01.2008 року укладений між ТОВ «Форца»та ДП «Гарантія-Маркет»

Згідно із п. 1.1 даного договору відповідач зобов’язується розмістити на території мережі магазинів відповідача, продукцію торговельних марок та матеріали, надані третьою особою, а останній зобов’язується сплатити відповідачеві винагороду за надані послуги.

Пунктом 5.1 договору про надання послуг встановлено, що датою надання послуг за розрахунковий період (місяць) за цим договором є дата підписання акту виконаних робіт, який складається і підписується відповідачем у 2 (двох) примірниках та передається третій особі.

Відповідач, на вимогу ухвали суду, не надав жодних доказів надання третій особі послуг згідно із умовамит договору № 43 від 01.01.2008 року.

Згідно із ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не надано жодних доказів існування зустрічних однорідних вимог, суд вважає заперечення відповідача щодо існування заборгованості за договором № 108 від 01.01.2008 року у зв’язку із заліком зустрічних вимог необгрунтованим.

Як передбачено п. 7.4 договору № 108 від 01.01.2008 року оплата товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів. При цьому сторони домовилися, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше чим 500, 00 грн. з кожного магазину.

Таким чином, оплатити поставлений товар відповідач зобов’язався протягом 30 календарних днів, але після його реалізації та у випадку, якщо вартість реалізованого товару буде складати не менше 500, 00 грн.

Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, положення статті 530 ЦК України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

Пунктом 7.4 договору сторони обумовили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку реалізацію товару через торгівельну мережу відповідача. Проте, реалізація товару не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки особи, жодним чином не визначеній в договорі.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З наведених норм судом вбачається, що договір поставки є оплатним, і обов’язку постачальника передати у власність покупця певний товар кореспондує обов’язок покупця цей товар прийняти та оплатити.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Проте, як вже зазначалось, договір поставки є оплатним. Тобто обов’язок відповідача як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 договору.

При цьому пунктом 7.4 договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов’язання.

За таких обставин, суд вважає, що строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за поставлений товар сторони не визначили, а тому, за правилом наведеної вище статті 530 ЦК України, оплатити поставлений товар відповідач зобов’язаний був у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем вимоги.

Вимогу розрахуватися за поставлений товар відповідач отримав 01.06.2009 року, що підтверджується наданою суду претензією № 19/04-149-04 від 29.05.2009 року. Отже, розрахуватися за отриманий товар повинен був у строк до 08.06.2009 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості частково у сумі 9 483, 38 грн. (10483, 38 грн. (заборгованість підтверджена накладними) –1000, 00 грн. (часткова оплата)).

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 154, 15 грн. за період з квітня 2008 року по жовтень 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки, ані договором № 108 від 01.01.2008 року, ані угодою про відступлення права вимоги від 01.04.2009 року не було передбачено такого забезпечення виконання зобов’язання як пеня, то суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить суд стягнути з останнього збитки від інфляції у сумі 2 608, 97 грн. за період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар у строк до 08.06.2009 року, збитки від інфляції нараховуються починаючи з червня 2009 року.

9483, 38 (заборгованість) * 102,5% (зведений індекс за період з червня по жовтень 2009 року) –9483, 38 грн. = 237, 08 грн.

Таким, чином за перерахунком суду збитки від інфляції становлять 237, 08 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 512, 516, 662, 692, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»(03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 94/1; код ЄДРПОУ 32254181) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (04050, м. Київ, вул. Артема, 103; код ЄДРПОУ 26253023) основну заборгованість у розмірі 9 483 (дев’ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 38 коп., збитки від інфляції у розмірі 237 (двісті тридцять сім) грн. 08 коп., 97 (дев’яносто сім) грн. 18 коп. державного мита та 31 (тридцять одна) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.