Рішення № 9546232, 02.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/4602.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця –2000»

Простягнення 7308,43 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Вовк О.О. –дов. № 5 від 01.10.2009 року;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця –2000»про стягнення 7076, 06 грн. основного боргу, 88, 29 грн. пені, 11, 67 грн. 3 % річних та 27, 02 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 90 від 05.10.2009 року позивач поставив відповідачу товар, однак відповідач всупереч умовам даного Договору за поставлені алкогольні напої не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 7076, 06 грн.

Ухвалою від 04.02.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.02.2010 року.

В судовому засіданні 22.02.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 22.02.2010 року розгляд справи відкладено на 02.04.2010 року.

В судовому засіданні 02.04.2010 року представник позивача надав додаткові докази по справі та усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 02.04.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000»(далі-покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії» (далі –постачальник, позивач) укладено договір № 90 (далі-Договір).

В силу положень до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язувався поставити товар, а покупець прийняти його та оплатити вартість товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

Ціну товару та порядок розрахунків сторони обумовили розділом - 4 Договору, відповідно до якого постачальник відвантажує товар (відпускає зі складу) по договірним цінам в українській національній валюті, включаючи ПДВ. Ціна на товар вказується в накладній. Звірка по грошовій заборгованості між постачальником і покупцем здійснюється з обов’язковим складанням акту. Звірки проводяться на протязі року за ініціативою однієї з сторін, але не менше одного разу на рік перед складанням річної звітності - обов’язково. Загальна сума даного Договору складається із суми всіх накладних до даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 7076, 06 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН - 0001849 від 15.10.2009 року, РН –0001853 від 15.10.2009 року, РН –0002138 від 22.10.2009 року, РН –0002139 від 22.10.2009 року (які містяться у справі). Відповідач в свою чергу, прийняв поставлені алкогольні напої, однак, свої зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару протягом обумовленого в п. 1.1 Договору строку, не виконав, у зв’язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 7076, 06 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 23 листопада 2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 44 про погашення заборгованості, що засвідчується фіскальним чеком № 9016 від 23.11.2009 року та поштовим повідомленням про вручення кореспонденції (належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи), проте зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, суму боргу відповідач не сплатив, акти звірки по грошовій заборгованості не підписав, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 7076, 06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення в сумі 88, 29 грн.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 27, 02 грн. та 3 % річних в розмірі 11, 67 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % та індексу інфляції, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 3 % річних в розмірі 11, 67 грн. та індекс інфляції в розмірі 27, 02 грн. за весь час прострочення розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000»(02160, м. Київ, проспект Возз’єднання, буд. 1, код ЄДРПОУ 31168778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(місцезнаходження: 98612, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Жовтнева, 8, кв. 32, фактична адреса: 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35А, код ЄДРПОУ 32362063) 7076 (сім тисяч сімдесят шість) грн. 06 грн. основного боргу, 27 (двадцять сім) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 11 (одинадцять) грн. 67 коп. 3 % річних, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 30 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

12.04.2010 року.