Рішення № 9546189, 07.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/12907.04.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна Життя"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОллСофт"

простягнення 20 000,00 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Мельник Ю.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна Життя" (надалі –ЗАТ "АСК "Інго Україна Життя") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОллСофт" (надалі –ТОВ "ОллСофт") про стягнення 20 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем згідно рахунку –фактури на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., а відповідач взяте на себе зобов’язання з розробки веб-сайту не виконав, у зв’язку із чим позивач просить стягнути з відповідача сплачені ним грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.03.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 07.04.2010 р.

23.03.2010 р. позивачем подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог в якій позивач посилається на відсутність правової підстави володіння відповідачем коштами у розмірі 20 000,00 грн., а тому такі кошти згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті. Тобто, позивачем згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінено підставу позову.

У судове засідання 07.04.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги з урахуванням поданої заяви підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 07.04.2010 р. не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відмітками на звороті ухвал суду від 03.03.2010 р. та 17.03.2010 р., які були направлені за адресами вказаними в позовній заяві.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2008 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №ОС-ІУ 101 на оплату робіт з розробки веб –сайту на суму 20 000,00 грн., який останній повинен був оплатити в той же день.

Позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1144 від 30.12.2008 р.

Відповідач до виконання свого обов’язку з розробки веб-сайту не приступив, у зв’язку із чим позивач звернувся до відповідача з претензією №01/14 від 12.10.2009 р., в якій просив до кінця жовтня 2009 р. виконати взятий на себе обов’язок або повернути сплачені грошові кошти за невиконані роботи у повному обсязі.

Відповідач відповіді на претензію не надав, зобов’язання з розробки веб-сайту не виконав, грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. не повернув.

Спір у справі виник у зв’язку із тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно зберігає належні позивачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі рахунку-фактури №ОС-ІУ 101 від 29.12.2008 р. перерахував ТОВ "ОллСофт" 20 000,00 грн.

Стосовно наявності правочину між сторонами на виконання робіт з розробки веб-сайту суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 180 Господарського кодексу України визначає істотні умови господарського договору. Відповідно до положень цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом із цим, незалежно від форми договору сторони у будь-якому випадку зобов’язані погодити істотні умови договору відповідного виду.

В даному випадку, істотними умовами договору, намір укласти який мали сторони, є обсяг робіт, їх ціна та строки виконання. Отже, в оферті та в акцепті, щодо виконання робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо вищевказаних істотних умов.

З рахунку-фактури №ОС-ІУ 101 від 29.12.2008 р. вбачається, що сторонами згоди щодо вказаних вище істотних умов договору підряду не було досягнуто, зокрема змісту підрядних робіт (вид веб-сайту, його наповнення тощо), які відповідач повинен був виконати.

Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Будь-яких дій по фактичному виконанню підрядних робіт ТОВ "ОллСофт" не проводилося. Зазначена обставина відповідачем не спростована.

Позивач підтвердив, що договір №29/12/08 не укладався, а відповідачем не доведено зворотнє.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність укладеного між сторонами договору підряду з розробки веб-сайту, що зумовлює відсутність правової підстави володіння "ОллСофт" грошовими коштами у сумі 20 000,00грн. Договір, який сторони мали намір укласти у спрощеній формі (рахунок-фактура), є неукладеним.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 177 Цивільного кодексу України унормовано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов’язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до ТОВ "ОллСофт" з вимогою перерахувати спірні кошти.

Таким чином, оскільки договір підряду між сторонами не укладено, доказів повернення отриманих грошових коштів відповідачем не надано, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено порядок повернення безпідставно отриманого майна, у відповідача виникло зобов'язання по поверненню позивачу 20000,00грн., які отримані відповідачем без достатніх правових підстав.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем 20000,00 грн., відсутність правової підстави для володіння такими коштами, наявність вимог ЗАТ "АСК "Інго Україна Життя" про повернення коштів. В той же час, ТОВ "ОллСофт" наведені обставини не спростовані, доказів сплати коштів не надано.

Таким чином, вимоги ЗАТ "АСК "Інго Україна Життя" про стягнення з ТОВ "ОллСофт" безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зайво сплачене за платіжним дорученням № 10 від 11.01.2010 р. державне мито в сумі 20,00 грн. повертається позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна Життя" задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОллСофт" (03186, м. Київ, бул.Чоколівський, 19; ідентифікаційний код 35489378) на користь Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна Життя" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 35333145) безпідставно набутих коштів у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 200 (двісті) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. Видати наказ.

3.          Повернути Закритому акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна Життя" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 35333145) з Державного бюджету України 20 (двадцять) грн. 00 коп. зайво сплаченого державного мита за подачу позовної заяви згідно платіжного доручення № 10 від 11.01.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                              Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписано 09.04.2010 р.