Рішення № 9546067, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/7722.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»

простягнення 27331,49 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Качмазов Р.М. –представник за довіреністю № 726 від 02.01.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»про стягнення 27331,49 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 57/01/08 від 20.08.2008 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 22633,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товару відповідач не виконав. Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 22633,00 грн., пеню у розмірі 2340,50 грн., збитки від інфляції у розмірі 1344,13 грн. та 3 % річних у розмірі 509,59 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.03.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 22.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.03.2010 року, клопотання про збільшення розміру позовних вимог, детальний розрахунок заявлених до стягнення сум пені, збитків від інфляції та 3 % річних та надав усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до поданого клопотання позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 23633,00 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 22.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Кореспонденція про час та місце проведення судового засідання надсилалася відповідачу за адресою його знаходження, вказаною в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

          Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          Враховуючи зазначене, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          20.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Доріда»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд»(надалі –позивач) укладено договір поставки № 57/01/08 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався поставляти та передавати у власність відповідача товар відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язався приймати цей товар та оплачувати його на умовах і в порядку, визначених договором.

          На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 82526,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № КН-0017262 від 16.10.2008 року на суму 602,00 грн., № КН-0017165 від 16.10.2008 року на суму 3401,50 грн., № КН-0017162 від 16.10.2008 року на суму 3401,50 грн., № КН-0017264 від 16.10.2008 року на суму 602,00 грн., № КН-0017265 від 16.10.2008 року на суму 602,00 грн., № КН-0017255 від 16.10.2008 року на суму 3401,50 грн., № КН-0017256 від 16.10.2008 року на суму 3401,50 грн., № КН-0017259 від 16.10.2008 року на суму 3401,50 грн., № КН-0017258 від 16.10.2008 року на суму 3401,50 грн., № КН-0017263 від 18.10.2008 року на суму 602,00 грн., № КН-0017261 від 18.10.2008 року на суму 602,00 грн., № КН-0018577 від 07.11.2008 року на суму 389,00 грн., № КН-0018576 від 07.11.2008 року на суму 1307,00 грн., № КН-0018578 від 10.11.2008 року на суму 1780,50 грн., № КН-0019016 від 15.11.2008 року на суму 1094,80 грн., № КН-0019259 від 20.11.2008 року на суму 984,50 грн., № КН-0019636 від 27.11.2008 року на суму 1327,60 грн., № КН-0019637 від 28.11.2008 року на суму 644,20 грн., № КН-0019640 від 28.11.2008 року на суму 462,00 грн., № КН-0019638 від 28.11.2008 року на суму 654,00 грн., № КН-0019639 від 28.11.2008 року на суму 358,00 грн., № КН-0019641 від 28.11.2008 року на суму 860,40 грн., № КН-0019518 від 29.11.2008 року на суму 827,10 грн., № КН-0019826 від 03.12.2008 року на суму 566,00 грн., № КН-0020094 від 06.12.2008 року на суму 446,00 грн., № КН-0020657 від 20.12.2008 року на суму 1290,20 грн., № КН-0020652 від 22.12.2008 року на суму 981,80 грн., № КН-0020655 від 22.12.2008 року на суму 1937,80 грн., № КН-0020656 від 22.12.2008 року на суму 2099,00 грн., № КН-0020659 від 22.12.2008 року на суму 228,00 грн., № КН-0020654 від 22.12.2008 року на суму 410,00 грн., № КН-0020660 від 22.12.2008 року на суму 1846,80 грн., № КН-0020653 від 22.12.2008 року на суму 1945,60 грн., № КН-0020658 від 22.12.2008 року на суму 1948,00 грн., № КН-0000219 від 13.01.2009 року на суму 871,60 грн., № КН-0000240 від 13.01.2009 року на суму 1852,60 грн., № КН-0000239 від 13.01.2009 року на суму 338,00 грн., № КН-0000238 від 13.01.2009 року на суму 436,00 грн., № КН-0000222 від 13.01.2009 року на суму 1125,00 грн., № КН-0000234 від 13.01.2009 року на суму 1694,20 грн., № КН-0000221 від 13.01.2009 року на суму 1255,60 грн., № КН-0000237 від 13.01.2009 року на суму 2153,20 грн., № КН-0000251 від 13.01.2009 року на суму 254,00 грн., № КН-0000235 від 17.01.2009 року на суму 358,00 грн., № КН-0000236 від 17.01.2009 року на суму 1238,20 грн., № КН-0000747 від 22.01.2009 року на суму 935,80 грн., № КН-0000749 від 22.01.2009 року на суму 436,00 грн., № КН-0000750 від 22.01.2009 року на суму 742,60 грн., № КН-0000751 від 22.01.2009 року на суму 822,21 грн., № КН-0000753 від 22.01.2009 року на суму 146,00 грн., № КН-0004317 від 13.04.2009 року на суму 1454,60 грн., № КН-0004322 від 13.04.2009 року на суму 1700,80 грн., № КН-0004320 від 13.04.2009 року на суму 1640,60 грн., № КН-0004318 від 13.04.2009 року на суму 1640,60 грн., № КН-0004327 від 13.04.2009 року на суму 2968,60 грн., № КН-0004328 від 13.04.2009 року на суму 1454,60 грн., № КН-0004321 від 13.04.2009 року на суму 1640,60 грн., № КН-0004326 від 13.04.2009 року на суму 2277,10 грн., № КН-0004325 від 13.04.2009 року на суму 1790,70 грн., № КН-0004390 від 14.04.2009 року на суму 1790,70 грн., № КН-0004389 від 04.04.2009 року на суму 1700,80 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача.

          Пунктом 4.2 договору сторони погодили можливість повернення поставленого позивачем товару.

          Відповідно до наданого суду акта звіряння розрахунків станом на 30.04.2009 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, згідно з пунктом 4.2 договору відповідач повернув у власність позивача, а позивач прийняв товар на загальну суму 893,01 грн.

          Зокрема, 06.04.2009 року відповідач відвантажив позивачу товар на суму 404,38 грн., 13.04.2009 року –на суму 55,01 грн., 14.04.2009 року –на суму 334,38 грн. та 15.04.2009 року –на суму 99,24 грн.

          Згідно з наявними в матеріалах справи виписками банку по особовому рахунку відповідач частково розрахувався за поставлений товар, здійснивши на користь позивача переказ 58000,00 грн.

          Зокрема, 06.11.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 1000,00 грн., 24.11.2008 року –10000,00 грн., 16.12.2008 року –7000,00 грн., 05.01.2009 року –10000,00 грн., 31.03.2009 року –25000,00 грн. та 22.06.2009 року –5000,00 грн.

          Неоплаченим залишився товар, поставлений 14.04.2009 року, 13.04.2009 року, 22.01.2009 року та частково, у розмірі 490,69 грн., товар, поставлений 17.01.2009 року.

          Відповідно до пункту 5.2 договору відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за поставлений товар один раз на тиждень по мірі реалізації товару (за реалізоване).

          Відомостей про реалізацію товару відповідач позивачеві не надав.

          Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, положення статті 530 ЦК України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

          Пунктом 5.2 договору сторони обумовили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку реалізацією товару. Проте, вказана обставина не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки третіх осіб, жодним чином не визначених в договорі.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          З наведених норм судом вбачається, що договір поставки є оплатним, і обов’язку постачальника передати у власність покупця певний товар кореспондує обов’язок покупця цей товар прийняти та оплатити.

          Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

          Проте, як вже зазначалось, договір поставки є оплатним. Тобто обов’язок відповідача як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 договору.

          При цьому пунктом 5.2 договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов’язання.

          За таких обставин, суд вважає, що строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за поставлений товар сторони не визначили, а тому, за правилом наведеної вище статті 530 ЦК України, оплатити поставлений товар відповідач зобов’язаний був у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем вимоги.

          Вимогу розрахуватися за неоплачений товар позивач надіслав на адресу відповідача 07.08.2009 року, що підтверджується наданими суду фіскальним чеком № 4415 та описом вкладення у поштове відправлення.

          З огляду на вказане, оплатити вказаний товар відповідач зобов’язаний був у термін до 14.08.2009 року.

          Пунктом 5.6 договору сторони обумовили, що підставою для оплати поставленого за договором товару вважається передача відповідачу оформлених належним чином, згідно діючого законодавства, видаткової, товарно-транспортної та податкової накладних. При цьому, при відсутності одного з вищевказаних документів, а також при їх неналежному оформленні, оплата за поставлений товар не проводиться до усунення позивачем такого порушення.

          В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»видаткова накладна є первинним документом. Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

          Враховуючи зазначене, видаткові накладні складаються принаймні у двох примірниках – по одному для кожної з сторін господарської операції.

          Як зазначалося вище, наявні в матеріалах справи видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача.          За таких обставин, суд вважає, що примірники видаткових накладних відповідач отримував.

          Відповідно до абзацу першого підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

          Таким чином, обов’язок надавати податкову накладну покупцю товарів (робіт, послуг) встановлений законодавчо.

          Позивач надав суду копії податкових накладних, складених для операцій з поставки неоплаченого станом на день звернення до суду товару, та податкові декларації з податку на додану вартість за січень та квітень 2009 року, в яких відображені зазначені операції.

          Тому, суд вважає, що примірники податкових накладних відповідач також отримував.

          З огляду на вказане, строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за товар, поставлений 14.04.2009 року, 13.04.2009 року, 22.01.2009 року та 17.01.2009 року, настав.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 23633,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання з оплати поставленого товару відповідач не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 23633,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 2340,50 грн., збитки від інфляції у розмірі 1344,13 грн. та 3 % річних у розмірі 509,59 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що відповідач відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати позивачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

          З наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум пені, збитків від інфляції та 3 % річних судом вбачається, що зазначені суми позивач нараховує за прострочення оплати товару, поставленого 14.04.2009 року, 13.04.2009 року та 22.01.2009 року.

          Вище вказувалося, що оплатити даний товар відповідач зобов’язаний був у термін до 14.08.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 15.08.2009 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          З огляду на вказане, нарахування пені за прострочення оплати товару можливе по 14.02.2010 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, нарахування судом пені за прострочення оплати поставленого товару можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періоду, заявленого позивачем (по 11.01.2010 року).

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду розмір пені за прострочення оплати поставленого товару складає:

          22633,00 грн. * 20,5 % * 150 (з 15.08.2009 року по 11.01.2010 року) / 365 = 1906,75 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1906,75 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З наведених вище підстав нарахування судом збитків від інфляції та 3 % річних за прострочення оплати поставленого товару також можливе виключно в межах періоду, заявленого позивачем (збитків від інфляції –по листопад 2009 року, 3 % річних –по 07.01.2010 року).

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати поставленого товару складає:

          22633,00 грн. * (99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 %) –22633,00 грн. = 588,46 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 588,46 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          22633,00 грн. * 3 % * 146 (з 15.08.2009 року по 07.01.2010 року) / 365 = 271,60 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 271,60 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          У процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, однак недоплатив необхідної суми державного мита у розмірі 10,00 грн.

          Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

          Враховуючи зазначене, суд стягує з позивача в дохід державного бюджету України недоплачену сума державного мита у розмірі 10,00 грн.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15; ідентифікаційний код 33637190) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд» (08630, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Новий шлях, 45; ідентифікаційний код 33648789) основну заборгованість у розмірі 23633 (двадцять три тисячі шістсот тридцять три) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1906 (одна тисяча дев’ятсот шість) грн. 75 коп., збитки від інфляції у розмірі 588 (п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 46 коп., 3 % річних у розмірі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 60 коп., 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 00 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд»(08630, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Новий шлях, 45; ідентифікаційний код 33648789) в дохід державного бюджету України недоплачену суму державного мита у розмірі 10 (десять) грн. 00 коп.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –12.04.2010 року.