Постанова № 9545463, 16.02.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року 2-а-1330/10/1070

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С.,

при секретарі судового засідання Гончаровій А.О.,

за участю:

представника позивача Рибчерка О.Г.,

представника відповідача Федорова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільна Українсько-польська фірма «Укрграф» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій , -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільна Українсько-польська фірма «Укрграф» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.03.2009 №0000022200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 160009,54 грн. за недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не заперечує факт порушення строків розрахунків, але пояснив, що перевищення строків розрахунків сталося внаслідок форс-мажорних обставин світової фінансової кризи, яка торкнулася й банківської системи України. Як зазначив позивач, згідно з умовами імпортного контракту він здійснив авансовий платіж на корить нерезидента. За контрактом поставка товару поставлена в залежність від надання позивачем банківської гарантії сплати решти платежу. Проте, банк відмовив позивачу в наданні гарантії, що призвело до розірвання контракту. Повернення коштів, сплачених авансом, відбулось з порушенням строків розрахунків, встановлених законом. Позивач стверджує, що наявність форс-мажорних обставин є загальновідомим фактом, який не потребує доказуванню. Існування цих обставин виключає відповідальність позивача за порушення положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». У звязку з цим позивач просить суд скасувати рішення про застосування фінансових санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення проти позову обґрунтував тим, що вважає рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій правомірним. Зокрема, на думку відповідача, обставини, що зазначені позивачем є загальновідомими, але не є форс-мажорними. Жодних офіційних документів, що підтверджували б існування форс-мажорних обставин позивачем не надано. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення і просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільна Українсько-польська фірма «Укрграф» є юридичною особою, що зареєстрована 15.05.2002 виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Славутичі Київської області (далі ДПІ у м. Славутичі) з 23.05.2002 за №824.

У березні 2009 року ДПІ у м. Славутичі проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 02.07.2008 по 16.03.2009 (Акт перевірки від 24.03.2009 №330/23/31966769).

Перевіркою встановлено, що в період, що перевірявся, позивач здійснював імпортні операції на умовах авансового платежу.

Так, згідно з імпортним контрактом від 02.07.2008 №10812510, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільна Українсько-польська фірма «Укрграф» (покупець) і нерезидентом фірмою «Koenig & Bauer AG, Planeta Bogenoffset, Radebeul», Німеччина (продавець), позивач придбав обладнання шестикольорову листову офсетну печатну машину KBA RAPIDA 1066+L ALV2 на умовах поставки CIP м.Боярка. Загальна вартість контракту 1850000,00 євро.

Згідно з умовами вказаного контракту у липні та жовтні 2008 року позивач здійснив за межі України на рахунок продавця два авансовий платежу: 09.07.2008 в сумі 100000,00євро; 07.10.2008 в сумі 100000,00 євро.

Граничні терміни отримання товару за перераховану валюту становлять 01.05.2009 та 04.04.2009 відповідно.

Товар на територію України не був поставлений. Повернення валютної виручки в сумі 100000,00 ЄВРО (за першим платежем ) відбулось 25.02.2009. Граничний строк повернення валютної виручки за другим платежем на момент проведення перевірки не настав, тому висновків щодо повернення валютної виручки в цій частині податковим органом не робилось.

Таким чином, згідно з висновками податкового органу, кількість днів прострочки становить 51 днів (з06.01.2009 по 25.02.2009). Сума пені в національній валюті України, виходячи з офіційного курсу євро до гривні (1 євро = 10,45814 грн.), встановленого Національним банком України на 06.01.2009, а також розміру пені 0,3% від суми заборгованості, становить 160009,54 грн. (15300,00 євро).

Під час судового розгляду позивач наполягав, що контракт укладений між ним нерезидентом фірмою «Koenig & Bauer AG, Planeta Bogenoffset, Radebeul» було розірвано з тих причин, що позивач не зміг отримати банківську гарантію ВАТ «Укргазбанк» і, таким чином, виконати умови контракту.

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На підставі статті 4 вказаного Закону ДПІ у м. Славутичі прийнято рішення від 27.03.2009 №0000022200, згідно з яким до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 160000,54 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Закон України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» був прийнятий Верховною Радою України в 1994 році з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у звязку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Так, статтею 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідальність, що передбачена статтею 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування до субєктів господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

В силу статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Під час судового розгляду представник позивача підтвердив, що восени 2008 року розпочалась фінансова криза і позивач не міг не усвідомлювати, що ризикує не виконати вимоги контракту. Проте, він не звертався до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики для отримання висновку на подовження термінів повернення валютної виручки. На вимогу суду позивач також не надав жодних доказів, що він вимагав від нерезидента повернення авансових платежів, звертався до суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості чи вживав інших заходів для повернення валютної виручки.

Статтею 6 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

До форс-мажорних обставин слід відносити надзвичайну і непереборну за наявних умов силу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Жодної довідки уповноваженого документу, що підтверджує настання форс-мажорних обставин, які б вплинули на невиконання позивачем чи його контрагентом зобовязань за імпортним контрактом, позивач суду не надав.

Обставини, на які посилається позивач як на форс-мажорні (фінансова криза) у контексті невиконання зобовязань щодо повернення валютної виручки не обумовлені непереборною силою, тобто не є надзвичайними і невідворотними, адже жодних дій щодо повернення валютної виручки і запобіганню правопорушенню позивач не вчинив.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано пеню за порушення строків повернення валютної виручки, що передбачена статтею 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а рішення від 27.03.2009 №0000022200 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 160009,54 грн. є правомірним і скасуванню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 23 лютого 2010 року.