Постанова № 9545491, 03.02.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1454/10/1070 3 лютого 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Гончаровій А.О., за участю представників:

позивача - Муштей Л.Ю., відповідача: - Варшавця Я.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» до Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2009 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про скасування рішення від06.05.2009 №0001902302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій всумі14327,74грн.

Згідно з указаним рішенням податковим органом до позивача застосовано фінансові санкції за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у реалізації товарів без цінників на товар у грошовій одиниці України, а також не забезпеченні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону. Позивач стверджує, що облік товарних запасів ним ведеться, але не за місцем реалізації товарів, а на складах і в приміщеннях централізованої бухгалтерії, що відповідає вимогам закону. Вимог про надання первинних облікових документів на товар як під час перевірки, так і після її завершення посадові особи податкового органу позивачу не заявляли. Таким чином, позивач вважає рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій безпідставним і незаконними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає рішення обґрунтованим і правомірним.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» є юридичною особою, здійснює торговельну діяльність через мережу магазинів. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво Святошинському районі Київської області.

У квітні 2009 року посадовими особами державної податкової адміністрації Київської області проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (акт перевірки від 15.04.2009 №0159101323/32294897. Перевірка проводилась в одному з магазинів позивача за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 14/45.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював торгівлю продовольчими товарами, алкогольними напоями і тютюновими виробами за готівковий розрахунок. На момент перевірки в реалізації у позивача знаходилися 10 найменувань товару без наявності цінників (прейскурантів) у грошовій одиниці України. Крім того, перевіркою встановлено, що в магазині не ведеться облік товарних запасів за місцем реалізації, а саме: в магазині відсутні будь-які облікові документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні) на товар на загальну суму 7078,87 грн.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги пунктів 8, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у звязку з чим Державною податковою інспекцією в КиєвоСвятошинському районі Київської області прийнято рішення від 06.05.2009 №0001902302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14327,74 грн., з яких: 170, 00 грн. фінансова санкція за відсутність цінників на товар (10 х 17,00 грн.); 14157,74 грн. фінансова санкція за не ведедення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації (2 х 7078,87 грн.).

Під час судового розгляду встановлено, що позивачем, відповідно до пункту 5 наказу від08.01.2008 №1-Б директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства», первинні документи бухгалтерського обліку, після їх первинної бухгалтерської обробки в місцях приймання товару від постачальників (у магазинах), зберігаються в офісному приміщенні бухгалтерії підприємства за адресами: м.Київ, вул.АкадемікаБутлерова,1 (бухгалтерія), а також м.Київ, вул.Стальського,23 та м.Київ, вул.Кібальчича,23/35 (складські приміщення),.

Як пояснив представник позивача, товар поставляється постачальниками в магазини позивача, де він приймається. В містах приймання товару здійснюється обробка первинних бухгалтерських документів із застосуванням централізованої компютерної програми бухгалтерського обліку «SAP», після чого всі документи передаються курєром до централізованої бухгалтерії, де вони зберігаються

На підтвердження своїх тверджень позивач надав суду копії видаткових накладних на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів (додаток до акту перевірки).

Водночас, судом встановлено, що вимог про надання для перевірки облікових документів на товар посадовими особами податкового органу не висувалось, що вбачається з пункту 4.4 акту перевірки (місце для зазначення переліку документів, які необхідно надати податковому органу на розгляд), яке не заповнено і містить лише слова «по вимозі».

У судовому засіданні представник позивача заявив, що відповідач не оспорює факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності в нього облікових документів на товар взагалі, але наполягав на тому, що вважає порушенням вимог закону відсутність облікових документів на товар у місці реалізації товарів.

Стосовно реалізації товарів без цінників на товар у грошовій одиниці України представник позивача під час судового розгляду зробив усну заяву про те, що позивач визнає факт реалізації товарів без цінників. Таким чином, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за дане правопорушення позивач рішення податкового органу не оспорює.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктами 8, 12 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Таким чином, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації.

Статтею 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 23 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею, застосовується фінансова санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду факт того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів, а висновок позивача про те, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару є хибним і не відповідає змісту закону.

За таких обставин, рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 14157,74 грн. є безпідставним і підлягає скасуванню.

Відносно вимог про скасування рішення податкового органу в частині застосування фінансових санкцій в сумі 170,00 грн. за відсутність цінників на товар, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вже зазначалось судом, позивач визнав факт реалізації товарів без цінників на товар у грошовій одиниці України. У суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 8 статті3Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 170,00грн., є обґрунтованим і скасуванню не підлягає. Отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати на сплату судового збору підлягають присудженню на користь позивача з державного бюджету.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2009 №00019002302, прийняте Державною податковою інспекцією у Києво Святошинському районі Київської області, в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» штрафних (фінансових) санкцій на суму 14157 (чотирнадцять тисяч сто пятдесят сім) гривень 74коп. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» понесені ним витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) гривень 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тесту постанови 8 лютого 2010 року.