Рішення № 9545221, 26.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/3326.03.10           

За позовомПриватного підприємства “Врожай плюс”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Хим-Агросервіс-Д”

Простягнення 67504,11 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаБакал М.М. –представник за довіреністю від 15.01.2010 р. б/н

Від відповідача Мирошниченко Л.Р. –представник за довіреністю від 12.03.2010 р. № 27 26.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2010 року Приватне підприємство “Врожай плюс” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хим-Агросервіс-Д” 67504,11 грн. заборгованості за отриманий товар (препарати для сільськогосподарської продукції) за видатковими накладними у період березня –червня 2006 року.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/33 від 02.02.2010 р., яку призначено до розгляду на 26.02.2010 р.

22.02.2010 р. та 15.03.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.03.2010 р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості переданого йому у власність товару, операції з купівлі-продажу якого підтверджуються видатковими накладними на суму 67504,11 грн. За твердженнями позивача у період з березня по червень 2006 року на основі усної домовленості з відповідачем останньому були поставлені препарати для сільськогосподарської продукції вартістю 90004,11 грн. Отриману продукцію відповідач оплатив частково в сумі 22500,00 грн., у зв’язку з чим його борг становить 67504,11 грн. Оскільки після виставлення претензії відповідач так і не розрахувався за отриманий товар, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.

Відповідно до відзиву на позовну заяву та доповнень до відзиву відповідач заявлені вимоги заперечує і просить застосувати до них строк позовної давності та відмовити позивачеві у задоволенні позову, вказуючи про відсутність у позивача підстав вимагати оплати поставленого товару. Так, відповідач стверджує, що за угодою з Відкритим акціонерним товариством “Райагрохім” Товариство з обмеженою відповідальністю “Хим-Агросервіс-Д” здійснювало надання сільськогосподарських послуг з вирощування ярої пшениці. В свою чергу Приватне підприємство “Врожай плюс” запропонувало відповідачеві препарати для стимулювання росту та підвищення врожайності зернових культур, за які останній повинен був розрахуватися після збору врожаю, якщо врожайність зернових буде вище середньої по району.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що оскільки позивач не мав сертифікату якості та гарантійного строку на такі препарати, сторони не укладали договір щодо їх купівлі-продажу.

Натомість у доповненнях до відзиву відповідач зазначає, що на підставі попередньої усної домовленості між керівниками підприємств сторони уклали договір № 1/03 від 20.03.2006 р., умовами якого було визначено, що відповідач вносить на рахунок позивача попередню плату за агрохімікати в сумі 22000,00 грн.

Також у доповненнях до відзиву відповідач стверджує, що у зв’язку з тим, що врожайність зернових, вирощених Відкритим акціонерним товариством “Райагрохім” у 2006 році була нижчою від середньої врожайності по Яготинському району, позивач та відповідач анулювали договір та дійшли згоди про те, що кінцеві розрахунки за отриманий відповідачем товар проводитись не будуть. За наведених обставин, відповідач відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” списав на валові доходи суму в розмірі 66464,00 грн. та сплатив з неї 12374,00 грн. податку. Посилаючись на вказані підстави, відповідач просить суд застосувати до вимог позивача 3-річних строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав суду відповідь на відзив відповідача, де вказує, що у випадку існування між сторонами домовленості про оплату поставленого товару залежно від успішності застосування препаратів, між сторонами був би укладений відповідний договір з визначенням всіх особливих умов такої співпраці. Також, заперечуючи відзив відповідача, позивач зазначає, що відповідач не виставляв йому вимоги про недоліки або ж погану якість переданих йому препаратів, а враховуючи, що препарати поставлялися неодноразово і протягом чотирьох місяців та без зауважень про їх незадовільну якість, твердження відповідача є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних від 27.03.2006 р. № ВР-0000002 на суму 5000,00 грн., від 11.04.2006 р. № ВР-0000003 на суму 16385,54 грн., від 23.05.2006 р. № ВР-0000018 від 23.05.2006 р. на суму 15249,60 грн., від 30.05.2006 р. № ВР-0000019 від 30.05.2006 р. на суму 18849,60 грн. та від 09.06.2006 р. № ВР-0000028 на суму 34519,37 грн. позивач передав, а відповідач прийняв товар (агростимулін, поліміксобактерин, гумат, мікрогумін, клепс, бетастимулін) загальною вартістю 90004,11 грн.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем вказаного товару підтверджується поясненнями представників сторін та наявними в матеріалах справи доказами (видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей, акти звірки).

За отриманий від позивача товар відповідач перерахував на користь останнього 22500,00 грн., сплативши 5000,00 грн. –27.03.2006 р., 7500,00 грн. –13.04.2006 р. та 10000,00 грн. –30.05.2006 р. (засвідчена копія банківської виписки в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи, що факт передачі-прийняття товару на суму 90004,11 грн. сторонами підтверджується, слід вважати, що між ними виникли правовідносини, що регулюються чинним законодавством нормами про купівлю-продаж, оскільки приєднаними до матеріалів справи накладними сторонами була досягнута згода щодо виду товару, що передається, його кількості, одиниці виміру та ціни. Отже, за таким двостороннім правочином у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 90004,11 грн., а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його вартість).

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Оскільки строк оплати за переданий відповідачеві товар сторонами установлений не був, 28.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати обов’язок з оплати 67504,11 грн. боргу протягом семи днів від дати пред’явлення такої вимоги.

В ході розгляду спору відповідач підтвердив отримання від позивача такої вимоги, але відповіді не неї не надав, оскільки вважає, що у нього відсутній обов’язок з оплати отриманих у позивача препаратів, оскільки вони не надали бажаних результатів при їх застосуванні, а згідно з домовленістю між сторонами розрахунок у такому випадку не проводиться.

У ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Визнаючи факт отримання від позивача товару вартістю 90004,11 грн. і його оплати в сумі 22500,00 грн. та заперечуючи проти позову, відповідач посилається на різні обставини його взаємовідносин з позивачем. Так, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує на існування між сторонами особливої усної домовленості з оплати товару за умови успішного його застосування при вирощуванні зернових культур, тоді як у доповненнях до відзиву мова йде про існування письмового договору № 1/03 від 20.03.2006 р., який був анульований. Таким чином, відповідач посилається на події, що не відповідають одна одній, але доказів, що підтверджували б його посилання на особливі умови оплати товару згідно з усною або ж письмовою домовленістю з позивачем суду не надає.

Отже, враховуючи, що відповідач не довів відсутність у нього обов’язку оплатити повну вартості отриманого у позивача товару за спірними накладними, суд відхиляє його заперечення проти позову та вважає заявлені вимоги про стягнення 67504,11 грн. боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд відхиляє вимогу відповідача про застосування до позовної заяви Приватного підприємства “Врожай плюс” наслідків пропуску строків позовної давності, адже у зв’язку з відсутністю між сторонами погодження щодо строків оплати спірного товару, при визначенні строків позовної давності до вимог позивача слід керуватися ч. 2 ст 530 Цивільного кодексу України, де вказується, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що вимога про оплату товару була надіслана відповідачеві у вересні 2009 року, підстави вважати, що позивач пропустив встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України 3-річний строк позовної даності, відсутні.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хим-Агросервіс-Д” (03110, м. Київ, вул. Клименка, 25, оф. 333, ідентифікаційний код 25642063) на користь Приватного підприємства “Врожай плюс” (03039, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 119, ідентифікаційний код 32822831) 67 504 (шістдесят сім тисяч п’ятсот чотири) грн. 11 коп. боргу, 675 (шістсот сімдесят п’ять) грн. 04 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 06.04.2010 р.