Рішення № 9545090, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/8516.03.10 за позовомзакритого акціонерного товариства «Укрмедтехніка»

дофізичної особи-підприємця Мирончука Руслана В’ячеславовича

простягнення 88654,01 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Кулик А.О. (довіреність від 21.01.2010 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Закрите акціонерне товариство «Укрмедтехніка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Мирончука Руслана В’ячеславовича заборгованості за договором поставки №105 від 02.09.2008 року у сумі 88654,01 грн. Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином розрахувався за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року порушено провадження у справі №23/85 та призначено її розгляд на 09.02.2010 року.

Перед початком розгляду справи по суті представнику Позивача було роз’яснено його права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Уповноважений представник Відповідача у судове засідання не з’явився, письмовий відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не надав.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклався на 16.03.2010 року.

У судовому засіданні 16.03.2010 року представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з’явився, про причини відсутності свого представника Відповідач не повідомив.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.03.2010 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №105 від 02.09.2008 року, на підставі якого Позивач зобов’язався поставити медичне устаткування, відповідно до додатків №1 та №2 до даного договору, а Відповідач зобов’язався прийняти та сплатити його вартість.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно умов договору №105 від 02.09.2008 року та додатків до нього Позивач здійснив поставку медичного устаткування в установлений строк у повному обсязі на загальну суму 252200,00 грн., що підтверджується наданими Позивачем витратними накладними №147 від 15.09.2008 року та №148 від 29.10.2008 року, копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Розділом 4 договору поставки передбачений обов’язок Відповідача протягом 3 робочих днів після підписання договору сплатити Позивачу аванс на суму 92000,00 грн. Залишкову суму в розмірі 160200,00 грн. Відповідач повинен був сплатити на розрахунковий рахунок Позивача з моменту підписання витратних накладних за наступним графіком: 99900,00 грн. –до 25.10.2008 року; 60300,00 грн. –до 25.12.2008 року.

Відповідно до банківської виписки від 10.09.2008 року з поточного рахунку Позивача авансовий платіж у розмірі 92000,00 грн. був сплачений Відповідачем 10.09.2008 року. Залишок боргу в розмірі 160200,00 грн. станом на 15.01.2010 року Відповідач сплатив з порушенням встановлених договором строків та лише частково –у сумі 91900,00 грн. (копія банківської виписки від 03.12.2008 року залучено до матеріалів справи). Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлене медичне устаткування становить 68300,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт передачі товару підтверджено відповідними витратними накладними, встановлений договором строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати отриманої продукції Відповідачем у повному обсязі суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 68300,00 грн. вартості переданого товару підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 договору поставки №105 від 02.09.2008 року Відповідач зобов’язався у разі порушення порядку та строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми основного боргу.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив відповідний розрахунок Позивача та встановив, що позовна вимога про стягнення 6 515,82 грн. пені є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку трьох процентів річних Позивачем застосовано денну ставку для нарахування у розмірі 0,01%, що є порушенням правової норми статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки фактично Позивач невмотивовано збільшує встановлений розмір нарахувань до 3,66% (0,01% х 366 днів). За таких обставин, позовна вимога про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 2534,42 грн.

Крім того, Позивачем допущено помилки при розрахунку інфляційних втрат (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"). За таких обставин, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 9862,50 грн.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов закритого акціонерного товариства «Укрмедтехніка»до фізичної особи-підприємця Мирончука Руслана В’ячеславовича підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мирончука Руслана В’ячеславовича (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 8, кв. 16, ідентифікаційний код 2765301799) на користь закритого акціонерного товариства «Укрмедтехніка» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 23718196) 68300,00грн. (шістдесят вісім тисяч триста гривень 00 копійок) основного боргу; 6515,82 грн. (шість тисяч п’ятсот п'ятнадцять гривень 82 копійки) пені; 9862,50 грн. (дев’ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 50 копійок) інфляційних втрат; 2534,42грн. (дві тисячі п’ятсот тридцять чотири гривні 42 копійки) трьох процентів річних; 872,58 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 58 копійок) державного мита та 427,44 грн. (чотириста двадцять сім гривень 44 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог –відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 22.03.2010 року.