Рішення № 95418665, 05.03.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/516/21

Провадження № 2/234/1846/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Костюкова Д.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/516/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа: Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.01.2021 р. позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Писаренко Геннадій Анатолійович, звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа: Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позову зазначив, що він у період з 27.08.2008 до 22.09.2020 року постійно працював обрубувачем зайнятим на обробці литва наждаком та вручну у фасоносталеливарному цеху (ФЛЦ) ПрАТ «НКМЗ». Перебуваючи 12 років 25 днів у трудових відносинах з ПрАТ «НКМЗ», він працював на роботі зі шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах, перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. У серпні 2020 року за результатами медичного обстеження в ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» лікарсько-експертною комісією виданий висновок № 26/609 від 4 серпня 2020 року про наявність у нього професійного захворювання: 1. Хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затухаючого загострення; прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз. ЛН І-ІІ ст. (один-два). 2. Вібраційна хвороба II ст.(вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з дефарртрозом міжфалангових, п`ястково-фалангових, променево-зап`ясткових І ст. (перша) та дефартрозом ліктьових суглобів І ст.(перша)); 3. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легкою ступеню пониження слуху (ІІ) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Факт професійного захворювання підтверджено відповідною комісією, яка провела перевірку умов праці у фасоносталеливарному цеху ПрАТ «НКМЗ» та склала акт розслідування хронічного професійного захворювання від 07.09.2020 року. Даним актом встановлено, що причиною професійного захворювання у ОСОБА_1 стала тривала робота в умовах дії на працюючого неефективної роботи системи вентиляції та недосконалістю робочого інструменту, впливу на організм пилу фіброгенної дії, виробничого шуму та локальної вібрації, концентрації та рівні яких перевищували гранічно-допустимі. 30.09.2020 року обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія в м.Слов`янськ, вперше визнала його захворювання професійним з втратою 65% працездатності, та встановила третю групу інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК серія 12ААА №090813 та серії 12ААБ №851681 та пенсійним посвідченням інваліда серія НОМЕР_1 . У зв`язку з отриманням професійного захворювання, він був змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження лікування була визначена висновком МСЕК для підтримки здоров`я. Внаслідок погіршення стану здоров`я, він неодноразово проходив курси лікування в лікарнях м.Краматорська, а саме: влітку 2016 року, двічі у 2020 року (січні, квітні). Раз на три роки, для підтримки здоров`я, він зобов`язаний проходити санаторно - курортне лікування, але у зв`язку з карантином не може поїхати лікуватися. У зв`язку з отриманим професійного захворювання позивач зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Позивачу на час захворювання було 42 роки, це час життєвого розквіту, пора зрілості. Його стан здоров`я є невідновним, внаслідок чого він отримав психологічну травму. Внаслідок такого захворювання змінився його життєвий уклад, його життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору міста праці, час від часу відчуває фізичний біль у грудях, суглобах, погано спить, відчуває шум в голові. Стан його здоров`я дуже незадовільний, він не витримує тривалих фізичних навантажень, заважає задишка. Він не може вести нормальний спосіб життя, порушилися зв`язки з оточуючими, родиною, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через хворобу позивач не може знайти роботу. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері у стосунках в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Заподіяна шкода, завдана позивачу внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ «НКМЗ». Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці. Просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 65 000 грн., та вважає даний розмір мінімальною компенсацією за перенесені нею душевні страждання.

Ухвалою Краматорського міського суду від 21.01.2021 року позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Копії ухвали були надіслані на адресу учасників процесу.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що ч. 6 ст. 153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу. Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в т. 7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі. На виконання ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував позивача під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказом про прийняття на роботу. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився. Крім того, відповідач неухильно забезпечував надання позивачу пільг та компенсацій за важкі умови праці, закріплені Колективним договором, а саме: надавав щорічну додаткову відпустку, здійснював доплати за несприятливі умови праці, надавав одноразову допомогу за вислугу років, надавав щорічну додаткову відпустку, безоплатно проводив видачу молока та інших різнозначних продуктів, з власної ініціативи забезпечував безоплатним харчуванням. З вищенаведеного вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації гарантовані законом. Вважає, що доводи позивача про отримання ним психологічної травми та нервових зривів не підтверджено наданими доказами. Крім того, вказав, що у деяких наданих позивачем документах маються розбіжності в зазначенні прізвища останнього, тому вони не можуть бути достатніми доказами на підтвердження спричинення йому моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

З наданих суду письмових пояснень представника третьої особи вбачається, що ОСОБА_1 було призначено одноразову допомогу в розмірі 37349,00 грн, а також страхові виплати в розмірі 27970,00 грн. За таких обставин, вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілого не порушувало, оскільки, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей, оскільки, моральна шкода не є страховою виплатою, що просить врахувати при розгляді справи.

Справа розглянута судом у відповідності до ч. ч. 3,5 ст.279 ЦПК України без проведення судового засідання та повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на ПрАТ «НКМЗ» з 27.08.2008 до 22.09.2020 року на обробці литва наждаком та вручну у фасоносталеливарному цеху, що підтверджується копією трудової книжки та наказами підприємства про прийняття на роботу та закінчення трудового договору (контракту). (а.с.9).

04.08.2020 року за результатами медичного обстеження в ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» лікарсько-експертною комісією виданий висновок № 26/609 про наявність у нього професійного захворювання: 1. Хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затухаючого загострення; прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз. ЛН І-ІІ ст. (один-два). 2. Вібраційна хвороба II ст.(вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з дефарртрозом міжфалангових, п`ястково-фалангових, променево-зап`ясткових І ст. (перша) та дефартрозом ліктьових суглобів І ст.(перша)); 3. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легкою ступеню пониження слуху (ІІ) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.20).

Факт професійного захворювання підтверджено відповідною комісією, яка провела перевірку умов праці у фасоносталеливарному цеху ПрАТ «НКМЗ» та склала акт розслідування хронічного професійного захворювання від 07.09.2020 року. Даним актом встановлено, що причиною професійного захворювання у ОСОБА_1 стала тривала робота в умовах дії на працюючого неефективної роботи системи вентиляції та робочого інструменту, впливу на організм пилу фіброгенної дії, виробничого шуму та локальної вібрації, концентрації та рівні яких перевищували гранічно-допустимі. (а.с.10-12).

30.09.2020 року Обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія в м.Слов`янськ, вперше визнала його захворювання професійним з втратою 65% працездатності, та встановила третю групу інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК від 30.09.2020 року серії 12 ААА № 090813, серії 12 ААБ № 851681 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.01.2020 року. (а.с.8,17,18).

У зв`язку з отриманням професійного захворювання, він був змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження лікування була визначена висновком МСЕК для підтримки здоров`я. Внаслідок погіршення стану здоров`я, він неодноразово проходив курси лікування в лікарнях м.Краматорська, а саме: влітку 2016 року, двічі у 2020 року (січні, квітні), у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ у липні-серпні 2020 року. Раз на три роки, для підтримки здоров`я він був зобов`язаний проходити санаторно-курортне лікування. (а.с.23-39).

Державний комітет України по нагляду за охороною праці Територіальне управління Держнадзорохоронпраці по Донецькій області надало Дозвіл № 069.03.14.37.10.1 Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на початок роботи підприємства по заготівлі, переробки, в тому числі металургійної, металобрухту кольорових та чорних металів, з 07 лютого 2003 року.

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду надало Дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року.

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України надало Дозвіл № 1954.12.14 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 20.08.2012 року по 20.08.2017 року.

Державна служба з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області надала Дозвіл № 0574.17.14 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 30.09.2017 року по 30.09.2022 року.

На підставі ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки, шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки, професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов`язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов`язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Під час розгляду справи знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ», отримав професійне захворювання і йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності.

До твердження відповідача щодо неприйняття в якості належних та допустимих доказів деяких документів, в яких маються розбіжності в написанні прізвища позивача, суд відноситься критично, адже в деяких вони написані російською мовою, що відповідає перекладу прізвища позивача, зазначеному на аркуші № 2 його паспорту, а зазначення у двох інших документах прізвища позивача з помилкою не викликає у суду сумніву щодо належності цих документів саме позивачу, адже спростовується іншими наданими медичними документами.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 65% , встановлену 3 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 65000 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн. (ставка судового збору станом на дату звернення позивача в суд з позовом).

Керуючись ст.ст.3,10,11,13,141,259,263-265, 279,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа: Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 65000,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5, на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя Д.Г.Костюков