Ухвала суду № 9541830, 12.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 р.Справа № 2-а-37163/09/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії газопромислове управління "Харківгазвидобування" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2009р. по справі№2-а-37163/09/2070

за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії газопромислове управління "Харківгазвидобування" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії газопромислове управління "Харківгазвидобування" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме:

29.08.2008р., згідно договорів про реструктуризацію податкового боргу №1 від 07.08.2006р. та №2 від 27.06.2007р., укладених між ДК “Укргазвидобування” та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, позивачем було сплачено частину реструктуризованої суми податкового боргу у розмірі 473 959,97 грн.

Позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач хоча і скористався своїм правом визначення загального направлення платежу, але в платіжному дорученні не зазначив, яку конкретно суму по кожному з двох договорів він направляє на погашення боргу.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову суду без змін, оскільки вона була прийнята відповідно норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання листа ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України" від 31.07.2006р. №19/1-08-6089 (вх. №25792/10 від 02.08.2006р.) стосовно реструктуризації податкового боргу відповідно до статті 10 ЗУ № 2711-IV та листа №19/1-02-6161 (вх. № 25838/10 від 02.08.2006р.) стосовно проведення списання сум податкового боргу відповідно до статті 9 ЗУ №2711-IV платнику податків ГПУ "Харківгазвидобування" (код ЄДРПОУ 25617463) була надана Довідка про податкову заборгованість №40 від 07.08.2006р. по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Згідно довідки, сформованої засобами програмного забезпечення АІС "Облік податків та платежів", податкова заборгованість (у частині основного податкового боргу), яка виникла станом на 01.01.2005р. і непогашена на дату формування довідки складає 12 014 401,70 грн.

Після проведення Договору про реструктуризацію податкового боргу №1 від 07.08.2006 згідно рішення начальника ДПІ від 07.08.2006 №1 у сумі 12 014 401,70 грн. у картці особового рахунку по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, залишився обліковуватись податковий борг у сумі 33 485 594,08 грн., який згідно Постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.05.07 № 46/403-А підлягає розстроченню.

На виконання постанови суду 27.06.2007 р. ДПІ був складений Договір про реструктуризацію податкового боргу № 2 на суму 33 485 594,08 грн.

Також судом першої інсанції встановлено, та не заперечувалось сторонами по справі, що при здійсненні сплати підприємством поточних податкових зобов'язань з 07.08.2006р. до моменту прийняття Постанови Київського апеляційного господарського суду у картці особового рахунку відбувалось часткове погашення зазначеного вище податкового боргу та нарахована пеня у сумі 4 090 496,07 грн.

Згідно договорів №1 та №2 перший термін сплати припадає на 29.08.2008 на загальну суму 473 959,97 грн. у т. ч. по договору № 1 у сумі 125 150,70 грн. та по договору № 2 у сумі 348 808,27 грн., але при здійсненні сплати платіжним дорученням від 29.08.08 № 583.00 у сумі 473 959,97 грн. розстроченого податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у картці особового рахунку обліковувався податковий борг у сумі 4 128 465,51 грн. та залишок несплаченої пені 160 968,82грн.

Позивачу відповідачем було направлено повідомлення №120300030942540 від 02.09.2008р. про здійснення розподілу на погашення податкового боргу у розмірі 456 173,76 грн. та на погашення пені 17 786,21 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач хоча і скористався своїм правом визначення загального направлення платежу але в платіжному дорученні не зазначив яку конкретно суму по якому з двох договорів він направляє на погашення боргу.

Сума спірної пені була нарахована позивачу до часу укладення договорів про реструктуризацію та позивачем не оскаржувалась. Також позивачем самостійно не визначалась у вище зазначеному платіжному дорученні сума яка піде на погашення пені яка виникла до дати укладення договорів про реструторизацію податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Закон України Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державним цільовими фондами” № 2181-ІІІ - є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державним цільовими фондами” № 2181-ІІІ визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

У відповідності до платіжного доручення позивача № 583 від 29 серпня 2008 року ДК "Укогазвидобування" НАК "Нафтогаз України" була перерахована сума у розмірі 473959,97 грн. з визначенням платежу згідно договорам про реструктуризацію сум податкового боргу № 1 від 07.08.2006 року та № 2 від 27.06.2007 року.

Отже, відповідно до п.п.16.3.3 Закону України № 2181-III, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Позивачу було направлено повідомлення №120300030942540 від 02.09.2008р. про здійснення розподілу на погашення податкового боргу згідно договорів про реструктуризацію у розмірі 456 173,76 грн. та на погашення пені 17 786,21 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що якщо платник податків не скористався своїм правом на розподіл коштів які він направляє на погашення податкового боргу та пені яка то на підставі п.п 16.3.3 Закону № 2181 та порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181, податковий орган має право розподілити платіж та суму погашення податкового боргу та пені.

На підставі наведеного, дії відповідача щодо розподілу коштів на погашення сум згідно договорів про реструктуризацію та погашення пені яка виникла до укладення договорі про реструктуризацію є правомірними та вчиненими в межах чинного законодавства України.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції стосовно того, що позивач хоча і скористався своїм правом визначення загального направлення платежу, але в платіжному дорученні не зазначив, яку конкретно суму по кожному з двох договорів він направляє на погашення боргу, з наведених підстав, висновків суду не спростовують, оскільки на підставі п.п 16.3.3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державним цільовими фондами” № 2181 та порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган має право розподілити платіж та суму погашення податкового боргу та пені.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії газопромислове управління "Харківгазвидобування" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2009р. по справі№2-а-37163/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2010 р.