Рішення № 95409869, 10.03.2021, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа №167/1304/20

Провадження №2/167/41/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2021 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Сіліч І.І.

секретаря судового засідання Матвійчук Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець Пирога Сергій Степанович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., приватний виконавець Пирога С.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 16.05.2017 року між ПАТ АКБ «Львів» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено Генеральний договір кредитної лінії №2017/К/0004.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором кредитної лінії, між ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 17.05.2017 року був укладений договір застави, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав в заставу банку транспортний засіб марки «SKODA», моделі – SUPERB, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 .

24.06.2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною вчинено виконавчий напис №1937 про звернення стягнення на рухоме майно та за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна пропонує задовольнити вимоги АТ АКБ «Львів» на загальну суму 154076,25 грн..

Вказує, що ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяження зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушенням, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні порушено положення ст.ст.87, 88 ЗУ «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вимоги стягувача є неправомірними, а заборгованість спірною з огляду на те, що вимоги за якими був виданий виконавчий напис ґрунтуються на заборгованості, яка є завищеною, тобто, заборгованість не є безспірною.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1937 від 24.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. про звернення стягнення на рухоме майно.

Представник позивача Мартинюк Д.В. в судове засідання не з`явився, суду надана заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. 04.01.2021 року представником відповідача АТ АКБ «Львів» Філь Б.М. подано відзив на позовну заяву, згідно якої позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, в задоволенні позову просить відмовити. Оскільки, в зв`язку з невиконанням Позичальником взятих на себе кредитних зобов`язань, Банк, на підставі положень Цивільного кодексу України та Договору Застави набув право вимоги звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, вважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. є законним та немає підстав для його скасування (а.с.34-35).

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. в судове засідання не з`явилась. 28.12.2020 року суду надала письмові пояснення, згідно яких просить розгляд справи проводити у її відсутності, в задоволенні позову просить відмовити. Також зазначає, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, нею, приватним нотаріусом, було дотримано всіх вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, а саме: отримано документи, що підтверджують невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, розрахунок загальної заборгованості за умов Генерального договору №2017/К/0004, укладеного 16.05.2017 року, подані стягувачем АТ АКБ «Львів», договір застави, посвідчений 17.05.2017 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М.В., зареєстровано в реєстрі за №1002 (а.с.30-31).

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, між ПАТ АКБ «Львів» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 16.05.2017 року було укладено Генеральний договір №2017/К/0004, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 500000,00 грн., зі сплатою 23% річних за користування кредитом, з терміном погашення кредиту 15.05.2020 року (а.с.14-17).

В подальшому, між сторонами укладено додатковий договір №2017/К/0004-1 від 18.05.2017 року до Генерального договору №2017/К/0004 від 16.05.2017 року, яким сторони врегулювали питання позичкового рахунку, забезпечення кредитних зобов`язань, графіку повернення кредиту (а.с.43).

У зв`язку з невиконанням умов Генерального договору ОСОБА_2 утворилась заборгованість, яка станом на 01.04.2020 року становить 146076,25 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 137016,53 грн., заборгованість по процентах – 6500,15 грн., заборгованість по комісії – 1375,00 грн., заборгованість по нарахованій та не сплаченій пені за період з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року – 1184,57 грн..

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 17.05.2017 року укладено договір застави майна, який посвідчено 17.05.2017 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М.В., зареєстровано в реєстрі за №1002. Згідно умов договору застави, в заставу банку передано належний Заставодавцю на праві власності транспортний засіб марки «SKODA», моделі – SUPERB, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 (а.с.11-13).

13 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого органу міста Волинської області Пирогою С.С. відкрито виконавче провадження №62538255 з примусового виконання виконавчого напису №1937, виданого 24 червня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно: автомобіль марки «SKODA», моделі – SUPERB, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 , яке належить на праві власності ОСОБА_3 на користь АТ АКБ «Львів», за рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна задовольнити вимоги АТ АКБ «Львів» за період з 01.02.2019 року по 01.04.2020 року включно у розмірі: заборгованість по кредиту – 137016,53 грн., заборгованість по процентах – 6500,15 грн., заборгованість по комісії – 1375,00 грн., заборгованість по нарахованій та не сплаченій пені за період з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року – 1184,57 грн., 8000,00 грн. – плата нотаріуса за вчинення виконавчого напису (а.с.23).

13 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого органу Волинської області в межах виконавчого провадження №62538255 винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: транспортний засіб марки «SKODA», моделі – SUPERB, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 (а.с.21).

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (Закон №3425-XII).

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 2 даного Переліку визначено про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012 №96/5 (далі за текстом - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 3.1. - 3.5. глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172; якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку; строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу; при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання.

Як убачається з Генерального договору №2017/К/0004 від 16 травня 2017 року, банком надано позичальнику кредит в сумі 500 000,00 грн на період з 16 травня 2017 року по 15 травня 2020 року.

У виконавчому написі від 24 червня 2020 року відображена заборгованість за вказаним договором за період з 01 лютого 2019 року по 01 квітня 2020 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі №305/2082/14-ц викладено правову позицію, згідно якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку. Таким чином, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду в даній постанові зазначила, що оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою врегулювання спору, Банк направив Позичальнику та майновому Поручителю лист – вимогу від 25.02.2020 року з вимогою в тридцяти денний термін з дати її отримання погасити прострочену Кредитну заборгованість і з попередженням про примусове стягнення всієї суми заборгованості у випадку невиконання зазначених вимог (а.с.45-46).

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вимога про усунення порушень була вручена позивачу ОСОБА_3 06.03.2020 року (а.с.47).

Таким чином, позивач був ознайомлений з сумою заборгованості, яку він не визнає.

Разом з тим, стосовно доводів позовної заяви про те, що банком не були зареєстровані в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави, суд зазначає наступне.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 ч.1 ст.21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом ст.22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно із ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

У ч.1 ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із ч.1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною 1 ст.50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

При цьому частинами 1, 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з ч.1 ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

У статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 4 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок №830).

Пунктом 4 Порядку №830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

У пункті 5 Порядку №830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок №296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком №1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку №1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5).

Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку №296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону №1255-IV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.

Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.

При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі п. 2 ч.1 ст. ст. 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Велика Палата Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі №320/8269/15-ц, факт недотримання стягувачем положень ч.3 ст. 24 та ч.1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Як убачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, дата видачі 11 січня 2021 року інформація щодо реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави щодо майна ОСОБА_1 відсутня (а.с.53).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 840, 80 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.546, 572, 589, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.19, 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 2.3, 3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012р.№296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р.№1172, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-IV від 18.11.2003, Порядком ведення Реєстру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець Пирога Сергій Степанович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 червня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни та зареєстрований в реєстрі за №1937 про звернення стягнення на транспортний засіб: марки «SKODA», моделі – SUPERB, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , яким запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» в сумі 154076,25 грн..

Стягнути з товариства з Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Мартинюк Дмитро Вікторович, робоча адреса: 43016, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, 2, кабінет 5.

Відповідач: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», місцезнаходження: 79008, Львівська область, м.Львів, вул.Сербська, б.1; код ЄДРПОУ 09801546.

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна ( адреса робочого місця: 79008, м.Львів, вул.Рубчака, 5); код ЄДРПОУ 3079319121.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович (адреса робочого місця: 43025, м.Луцьк, вул.Прогресу, 7/9); код ЄДРПОУ 3195210470.

Дата складання повного тексту рішення 10 березня 2021 року.

СУДДЯ: І.І.Сіліч