Рішення № 95396446, 09.03.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1405/20 провадження №2/489/213/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09 березня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), про поділ спільного майна подружжя

встановив:

У березні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом в якому просила в порядку поділу майна, набутого сторонами у шлюбі визнати на за нею право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , а іншу частку квартири залишити у власності відповідача; стягнути з відповідача грошову компенсацію Ѕ частки автомобіля марки Nissan, модель Maxima, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , розмір якої складає 35855,00 грн; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати в сумі 7763,75 грн.

Як на підставу позовних вимог в позові вказано, що 31.07.2020 між сторонами був зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.03.2020. У період шлюбу за спільні кошти сторонами було придбано спірні квартиру (договір купівлі-продажу від 27.07.2012) та автомобіль (25.05.2018), які були оформлені на відповідача, так як на той час це не мало для них принципового значення. Кошти на покупку квартири були сплачені за рахунок заощаджень подружжя та шляхом залучення кредитних коштів за кредитним договором № 012/216/2К/И-12 від 27.02.2017, укладеним між відповідачем та ПАТ АБ «Укргазбанк», строк дії якого до 26.07.20027, в забезпечення якого в іпотеку банку передано спірну квартиру.

Після розлучення, позивач разом з донькою та сином від першого шлюбу продовжує проживати в спірній квартирі. Відповідач хоч і зареєстрований в квартирі, але в ній не проживає.

Наприкінці січня 2020 року позивач помітила, що на автомобілі змінені номера державної реєстрації. Від відповідач їй стало відомо, що він продав спірний автомобіль своєму брату ОСОБА_5 . У зв`язку із цим, позивач вважає, що відповідач повинен сплати їй грошову компенсацію Ѕ частки автомобіля, яка складає відповідно до замовленої нею оцінки вартості автомобіля 35855,00 грн.

Також, просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та сплату судового збору в розмірі 2763,75 грн.

Відповідач у поданих до суду заявах вимоги визнав частково лише в частині визнання за позивачем права власності на ј частку квартири, так як він сам погашає кредит.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача визнала позов лише в частині визнання за позивачем ј частки квартири, так як після припинення шлюбних відносин кредит погашає лише відповідач. Щодо поділу автомобіля то на думку представника відповідача підстави для стягнення з відповідача грошової компенсації відсутні, так як звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу позивач вказувала на відсутність між сторонами майнового спору, а тому автомобіль відповідачем було продано, що підтвердила договором купівлі-продажу.

Третя особа представника в судове засідання не направила, до суду надала клопотання про долучення письмових доказів щодо заборгованості по кредитному договору.

Суд, вислухавши присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 31.07.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ), який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.03.2020 у справі № 489/198/20.

У період шлюбу, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.07.2012, покупцем по якому є відповідач ОСОБА_4 , була придбана квартира АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджується, що вказана квартира є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 27.07.2012, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 012/216/2К/И-12 від 27.07.20.12, строк дії якого до 27.07.2027.

Зобов`язання за кредитним договором також забезпечені договором поруки № 012/216/2П/1-1 від 27.07.2012, поручителем за яким є позивач ОСОБА_3 .

Також в позові вказано, що в період шлюбу сторони придбали автомобіль марки Nissan, який був оформлений на відповідача ОСОБА_4 25.05.2018, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Із пояснень представників встановлено, що спірний автомобіль відповідач продав іншій особі - ОСОБА_5 за ціною 66040,00 грн., що представник відповідача підтвердила договором купівлі-продажу від 14.01.2020 № 4841/2020/1873720.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Як встановлено судом та не оспорювалося представниками обох сторін спірні квартира та автомобіль були придбані сторонами в період шлюбу за спільні кошти, отже наведене майно є їх спільною сумісною власністю частки в якому є рівними.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними в письмових заявах, та його представника, що частка позивача підлягає зменшенню, так як погашення кредиту, який було направлено на придбання спірної кватири, здійснює лише відповідач.

У наведеному випадку, оскільки предметом спору є поділ квартири та автомобіля, відповідно суд вирішує спір в межах заявлених вимог, що передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про відшкодування частини погашеної ним заборгованості по кредитному договору.

При вирішенні вимоги про стягнення грошової компенсації за автомобіль суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Результати аналізу змісту положень статті 71 СК України дають підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616св18), від 30.09.2020 у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084св19), від 03.06.2020 у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Судом встановлено, що спірний автомобіль відчужено відповідачем без згоди позивача, внаслідок чого остання позбавлена своїх правомочностей відносно цього майна, власником якого на теперішній час є інша особа.

За таких обставин, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі вартості Ѕ частки автомобіля правомірною.

Щодо вартості автомобіля, яку позивач підтвердила висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 20-55, складним 16.01.2020 Миколаївським відділенням ОНДІСЕ, відповідно до якого ринкова вартість аналогічного автомобіля складає 71710,00 грн., суд з нею не погоджується та виходить із реальної вартості спірного автомобіля на дату його відчуження відповідачем (14.01.2020), яка становить 66040,00 грн.

Так як частки сторін в спірному автомобілі є рівними, відповідно грошовій компенсації позивачу підлягає 33020,00 грн. (66040,00 / 2).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в порядку поділу спільного майна подружжя підлягає визнанню за позивачем право власності на Ѕ частку спірної квартири та, у зв`язку із відчуженням відповідачем спірного автомобіля, стягнення з останнього грошової компенсації вартості Ѕ частини транспортного засобу, яка складає 33020,00 грн.

Доводи представника відповідача, що при зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу позивач вказувала на відсутність майнового спору, суд до уваги не приймає, оскільки при вирішенні спору щодо розірвання шлюбу позивач вимог про поділ майна не заявляла.

Розподіл судових витрат суд здійснює з урахуванням наступного.

Відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з професійною правничою допомогою, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно положень статті 141 ЦПК України судові витрати поділяються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2748,54 грн. (2763,75 х 99,45%), а також понесені витрати на професійну правничу допомогу надану адвокатом Сорочан Є.В. в розмірі 4972,50 грн. (5000,000 х 99,45%), надання та оплата яких підтверджується Договором про надання правової допомоги від 13.03.2020, додатком № 1 до цього договору, актом наданих послуг від 20.03.2020 та квитанціями до прибуткового касового ордеру № 12 від 13.03.2020 на суму 3000,00 грн. та № 13 від 20.03.2020 на суму 2000,00 грн., клопотання про зменшення яких представником відповідача не заявлялося та розмір яких суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки Nissan, модель Maxima, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , в розмірі 33020,00 грн. (тридцять три тисячі двадцять гривень, 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4972,50 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу, та 2748,54 грн. судового збору

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, місцезнаходження: м.Київ, вул. Єреванська, 1.

Повний текст рішення складено 10.03.2020.

Суддя І.В. Коваленко