Ухвала суду № 9537316, 10.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 р.Справа № 2-а-38511/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Колієнко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009р. по справі№2-а-38511/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол " <Список ><Текст >

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскол " звернулося до суду з позовом до Купянської ОДПІ у Харківській області в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Купянської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області від 26.09.2006 № 0000322310/3 та № 0000702310/3 та стягнути судові витрати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол " до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 26.09.2006 № 0000322310/3 та № 0000702310/3.

В апеляційній скарзі Куп'янськаоб'єднана державна податкова інспекція просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що з метою оподаткування зазначеної господарської операції слід застосовувати пункт 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", де зазначено, що векселі видані, або отримані не вважаються засобом платежу та не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту з ПДВ крім податкових векселів.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на законності та обґрунтованості постанови суду і просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Купянської ОДПІ була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. За результатами перевірки складено акт від 30.03.06 №366/23-31507031, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги абз.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.4.8 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ за червень 2005 р. на суму 74.663,00 грн., в звязку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322310/0, яким було визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 111995,0грн., в т.ч. 74663,0грн. основний платіж та 37332,0грн. штрафних санкцій.

Позивач вказане рішення оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами повторної скарги позивачу було додатково донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 559968,34 грн (373312,56 грн - основний платіж, 186655,78 грн. -фінансова санкція). Така сума податкового зобов'язання була визначена податковим повідомленням-рішення відповідача від 10.07.06 №0000702310/2.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями TOB "Оскол" було подано повторну скаргу. Рішенням ДПА України від 20.09.2006 р. № 9548/6/25-0515 повторна скарга залишена без змін. При цьому позивачу були направлені спірні податкові повідомлення-рішення, відповідача від 26.09.2006 р. № 0000322310/3 та № 0000702310/3.

Як зазначено в акті перевірки, підставою для такого нарахування став той факт, що TOB "Оскол" було укладено з TOB "Інторія" договір міни, предметом якого був обмін одного товару (цукру-піску) на інший товар (векселі, емітовані третіми особами). На виконання умов договору міни позивачем було передано товар (цукор-пісок на суму 2239877,80 грн. без ПДВ) та нараховано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 447975,56 грн; також у відповідності до зазначеного договору позивачем було отримано товар (векселі, емітовані третіми особами, на суму 2239877,80 грн. без ПДВ) та нараховано податковий кредит з ПДВ у розмірі 447975,56 грн.

Перевіряючими зроблено висновок, що ПДВ має враховуватись в номінальній вартості векселя, а не додаватись до номіналу векселя, а тому позивачем завищено податковий кредит на суму 74663,00 грн. (447975,56 - 2239877,80*20%/120%=74663,00 грн).

TOB "Оскол" було укладено договір міни від 03.06.2005р. № БС0306/2005 з TOB "Інторія", предметом якого є обмін товарами, а саме: TOB "Оскол" передає у власність TOB "Інторія" товар (цукор-пісок) на суму 1 2687853,37 грн., в т.ч. ПДВ - 447975,56 гри., а TOB "Інторія" передає у власність TOB "Оскол" товар ( простий вексель №321842004802, емітент TOB ФСП "Arpo", номінальна вартість 2239877,80 грн.) загальною вартістю 2687853,36 грн., в т.ч. ПДВ - 447975,56 грн. За умовами договору грошові розрахунки між сторонами договору не проводяться, сторони набувають права як покупця, так і постачальника.

Також судом встановлено, що на отриманий від TOB "Інторія" вексель позивач отримав податкову накладну №0306-06 від 03.06.05р. на суму 2239877,80грн. та ПДВ - 447975,56грн. та включив суму податку до податкового кредиту за червень 2005р. При цьому сума податку на додану вартість нарахована на номінальну вартість векселя.

Позивачем до матеріалів справи надано копії документів , отриманих від TOB "Інторія", згідно яких вбачається, що за виписаною податковою накладною №0306-06 були нараховані податкові зобовязання з ПДВ в розмірі 447975,56грн. Дані про нарахування відображені у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) - запис №50, у декларації з ПДВ за червень 2005р. - рядок 1 та 9, колонка Б.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п.4.2 ст.4 Закону “Про ПДВ” у разі поставки товарів (послуг) без оплати їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону “Про ПДВ” податок становить 20 відсотків бази оподаткування, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону “Про ПДВ” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Суд зазначає, що в договорах була чітко визначена договірна вартість товару (цукру, меляси, векселів) і вона є не нижчою ніж звичайна ціна. Заперечень щодо рівня звичайних цін органом податкової служби не висувалось.

Отже у разі поставки товарів у межах товарообмінних (бартерних) операцій оплата таких товарів грошовими коштами не здійснюється, при цьому у кожної із сторін договору виникають податкові зобов'язання (оскільки кожна із сторін передає право власності на товар, тобто є об'єкт оподаткування). Оплата (компенсація) вартості товару була здійснена шляхом передачі іншого товару еквівалентної вартості, що підтверджено відповідними актами приймання-передачі товару.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону “Про ПДВ”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону “Про ПДВ” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що при передачі векселя, емітованого третьою особою, за бартерних договором в обмін на інший товар в цілях оподаткування така операція не є операцією з видачі векселя, а такий вексель вважається товаром, а тому така операція є об'єктом оподаткування ПДВ. Отже отримавши товар за товарообмінним (бартерним) договором та належним чином оформлену податкову накладну на такий товар Позивач правомірно відобразив податковий кредит у складі декларації з ПДВ але не дає право на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Векселі є цінними паперами відповідно до ст.3 та гл.5 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991р.: "Відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:...векселі..."

Цінні папери є товаром відповідно до п.1.6. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" : "Товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення."

Згідно з п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" "Не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності..."

Виходячи з аналізу вище зазначеної норми права суд першої інстанції дійшов до висновку, що законодавець згідно положень п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначив, що не є обєктом оподаткування операції з продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, а оскільки між TOB "Оскол" та TOB "Інторія" укладений договір міни, то вказана операція є бартерною оскільки господарська операція отримані TOB "Оскол" від TOB "Інторія" векселі були емітовані третіми особами, в обмін на цукор-пісок, отже господарську операцію позивача за договором міни неможливо класифікувати як торгівлю цінними паперами, оскільки розрахунки між сторонами здійснювались за правилами та у порядку визначеному для товарообмінних (бартерних) договорів, а саме розрахунки здійснені шляхом передачі в обмін на один товар іншого товару еквівалентної вартості без проведення розрахунків в грошовій формі.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону “Про ПДВ” встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Пунктом 1.4 ст.1 Закону “Про ПДВ” встановлено, що поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари. При цьому відповідно до п.1.17 ст.1 Закону “Про ПДВ”термін “товари” розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Пунктом 1.6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що товари -матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Положенням про операції банків з векселями, затвердженим постановою Правління НБУ від 28.05.99 №258, було визначено, що видача векселя - первісне вручення векселя, складеного однією особою на користь іншої особи - векселедержателя або ремітента. Це положення втратило чинність в зв'язку з затвердженням постановою Правління НБУ від 16.12.02 №508 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України.

В податкових правовідносинах вексель, емітований третьою особою, має інший, ніж розрахунковий документ, юридичний характер, для цілей оподаткування відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вексель як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення), є товаром, а операція з передачі такого векселя в обмін на інший товар відповідно до підпункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом оподаткування цим податком. Застосування до викладених правовідносин п.4.8 ст.4 Закону України “Про Податок на додану вартість”є безпідставним, оскільки його застосування можливе лише у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі векселя”(тобто покупець видає (емітує) власний вексель в оплату за поставлений товар, а також висновком спеціалістів-економістів КНДІСЕ від 10.07.06 №5895.

Наведеним спростовується висновок відповідача, що ПДВ має враховуватись в номінальній вартості векселя, а не додаватись до номіналу векселя, а тому позивачем завищено податковий кредит на суму 74663,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв з порушенням чинного законодавства, а також необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009 р. по справі№2-а-38511/09/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009р. по справі№2-а-38511/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2010 р.