Постанова № 9537250, 28.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 р. Справа № 2-а-36261/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання

Представник позивача - ОСОБА_1

Представник відповідача - Лисенко М.В.

Представник відповідача - Кобець Н.А.

Представник відповідача - Літкевич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 14.04.2009р. по справі№2-а-36261/09/2070

за позовом Приватної фірми "Валькірія"

до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

за участю: Прокуратури Ленінського району м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна фірма "Валькірія", звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, в якому просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: № 0000261600/0 від 19.11.2008р., № 0000261600/1 від 19.12.2008р., № 0000261600/2 від 13.02.2009р. якими ПФ «Валькірія» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 11006959,50 грн., у тому числі по основному платежу - 7337973,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3668986,50 грн. та №0000251600/0 від 19.11.2008р., №0000251600/1 від 19.12.2008р., №0000251600/2 від 13.02.2009р. якими зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на 5367584,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію - 2437774,28 грн.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції підтримав позовні вимоги (з урахуванням доповнень) в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки ДПІ не базуються на приписах Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі Закону про ПДВ). Як наполягає представник позивача, законом не передбачена залежність права платника податку на отримання бюджетного відшкодування від стану податкового обліку інших осіб та від розміру фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Зазначає, що чіткий порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) зазначений у п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ. Крім того, відзначає, що ПФ «Валькірія» формувало податковий облік з ПДВ у повній відповідності до вказаного порядку і задекларовані у податкових деклараціях суми податкового зобов'язання та податкового кредиту є дійсними, документально підтвердженими та обґрунтованими. Отже, формування від'ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від будь-яких дій або бездіяльності третіх осіб. Крім того, позивач свої позові вимоги обґрунтовує тим, що понесені ним фактичні витрати з ПДВ сплачені в ціні товару за дійсними договорами і безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю. Позивач зазначає, що обґрунтованих підстав для визнання ДПІ угод нікчемними немає і вказує, що, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним рішенням суду. Оскільки зазначений вище правочин не було оскаржено та визнано недійсним, позивач вважає недоведеним з боку відповідача його недійсність, а рішення, прийняте з урахуванням цієї обставини таким, що підлягає скасуванню.

Представники відповідача, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що за результатами здійсненої ДПІ невиїзної документальної перевірки ПФ «Валькірія» з питання достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціях за січень-липень 2007р. було встановлено, що суми податкового кредиту ПФ «Валькірія» не знайшли повного підтвердження за результатами вжитих заходів, щодо проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства, а саме, не встановлено виробника (імпортера) придбаного товару, внаслідок чого залишилось недоведеними підприємством, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, яким чином транспортувався та зберігався товар. Представники відповідача звертають увагу суду на те, що, при проведенні перевірки ПФ «Валькірія» по ланцюгу постачальників до виробника ДПІ було встановлено у відношенні посадових осіб деяких проміжних постачальників, а саме ТОВ «Конкорд-2007», ТОВ «Авалон-2007», ТОВ «Мегатрейд-Нова», ТОВ «Харків-Форвард» відкрито карні справи. На цій підставі на думку відповідача, позивач ПФ «Валькірія» придбавав споживчі товари у підприємств, які декларували незначні суми ПДВ до сплати в бюджет, та не сплачували надмірно ПДВ до бюджету, декларували від'ємне значення ПДВ та заявляли ПДВ до бюджетного відшкодування, крім того, діяльність цих підприємств проміжних постачальників ПФ «Валькірія» мала ознаки фіктивного підприємництва. Отже, на думку відповідача, правочини, укладені з метою одержати дохід переважно у рахунок відшкодування з бюджету, є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства. Встановлення таких обставин на думку відповідача дає ДПІ підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ з бюджету та порушення підприємством ПФ «Валькірія» пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009 року адміністративний позов Приватної фірми "Валькірія" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 70, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, посилаючись на обставини і обгрунтування, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представники відповідачів, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини і обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПФ «Валькірія» зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.03.1998р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14801070010040568.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання ПФ «Валькірія»: АДРЕСА_1

Згідно із довідкою від 26.01.2009р. № 38 про взяття на облік платника податків ПФ «Валькірія» взяте на облік як платник податків у ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 30.04.1998р. за №3773.

Позивач, згідно свідоцтва №100147768 від 30.10.2008 року, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ №254606820331.

З 24.10.2008р. по 31.10.2008р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проводилася документальна нев'їздна перевірка ПФ «Валькірія» з питань достовірності формування сум бюджетного відшкодування в деклараціях по податку на додану вартість за січень - липень 2007 року. За результатами даної перевірки був складений Акт від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688.

В ході перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.2, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, в результаті якого завищено бюджетне відшкодування (з урахуванням документальних перевірок) на загальну суму 5367584,00 грн. в т.ч. по деклараціях за: лютий 2007р. на суму 224159,00 грн., квітень 2007р. на суму 1999511,00 грн., травень 2007р. на суму 771144,00 грн., червень 2007р. на суму 775070,00 грн., липень 2007р. на суму 1597700,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 7337973,00 грн. в т.ч. по деклараціях за: січень 2007р. на суму 876866,00 грн., лютий 2007р. - на суму 2155621,00 грн., квітень 2007р. - на суму 776723,00 грн., травень 2007р. - на суму 2418256,00 грн., липень 2007р. - на суму 1110507,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 з урахуванням проведених ДПІ виїзних позапланових документальних перевірок, були складені: акт №1078/16-204/25460688 від 10.05.2007р., акт №1450/16-204/25460688 від 26.06.2007р., акт №1611/16-004/25460688 від 17.07.2007р., акт №1883/16-004/25460688 від 17.08.2007р., акт №2039/16-004/25460688 від 11.09.2007р., акт №1393/23-304/25460688 від 24.07.2007р. та ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були ухвалені податкові повідомлення-рішення: № 0000261600/0 від 19.11.2008р., яким ПФ «Валькірія» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 11006959,50 грн. у тому числі: за основним платежем - 7337973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3668986,50 грн.; №0000251600/0 від 19.11.2008р., яким зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на 5367584,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію - 2437774,28 грн.

Не погодившись із зазначеними повідомленнями-рішеннями, директором ПФ «Валькірія» Щеголевою Л. І. була подана до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова первинна скарга від 28 листопада 2008 року №1-Вал/08, за результатами розгляду якої, рішенням від 17 грудня 2008 року №10994/10/25-016 податкові повідомлення-рішення №0000251600/0 від 19.11.2008р. та №0000261600/0 від 19.11.2008р. були залишені без змін та, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758), платнику було направлено податкові повідомлення-рішення від 19.12.2008р. за №0000251600/1 та за №0000261600/1.

Не погодившись з Рішенням №10994/10/25-016 від 17.12.08р., ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ПФ «Валькірія» подало повторну скаргу №123 від 26.12.2008р. до ДПА у Харківській області, за результатами розгляду якої, рішенням №573/10/25-103 від 12.02.08р. ДПА у Харківській області було залишено повторну скаргу ПФ «Валькірія» без задоволення, а оскаржені повідомлення-рішення від 19.11.2008р. за №№0000251600/0, 0000261600/0 та від 19.12.2008р. за №№0000251600/1, 0000261600/1 були залишені без змін та, відповідно до наведеного Порядку, платнику було направлено податкові повідомлення-рішення від 13.02.2009р. №0000251600/2, №0000261600/2 на таку ж саме суму податкового зобов'язання з ПДВ та на таку ж суму зменшення заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ, що із дріб'ю 0 та 1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні і умови про сплату платником податку цих сум ПДВ безпосередньо до бюджету не передбачено. Позивач ПФ «Валькірія» сформувало податковий кредит та нарахувало суми, які підлягають до бюджетного відшкодування по деклараціях з ПДВ за період січень-липень 2007р. відповідно до вимог Закону про ПДВ. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що Законами України не передбачено відповідальність платника податків за несплату його контрагентами ПДВ до бюджету. Тобто, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з акту перевірки від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 вбачається, що ДПІ не було встановлено фактів порушення правил ведення податкового обліку та не встановлено фактів надання платником податків ПФ «Валькірія» недостовірності інформації, яка б спотворювала дані податкового обліку. Крім того, акт перевірки містить докази того, що всі постачальники ПФ «Валькірія» мають чинне свідоцтво платника податку, а у перевіряємому періоді ці постачальники належним чином декларували свої податкові зобов'язання. Відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване у даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ПФ «Валькірія» у зв'язку з надходженням додаткової інформації щодо правомірності заявленої підприємством суми бюджетного відшкодування по вищевказаних деклараціях відповідно до п.1. п.4 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу" (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1., п.п.7.4.5.п.7.4., п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) в результаті якого, завищено бюджетне відшкодування (з урахуванням попередніх документальних перевірок) на суму 5367584, 00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 7337973,00 грн., про що складено акт від 11.11.2008 №1990/16-004/25460688 /а.с. 54-77/.

Підставою для проведення, вказаної, невиїзної документальної перевірки було встановлення фактів взаємовідносин ПФ „Валькірія" по „ланцюгах" постачання до виробника з підприємствами, які мають ознаки „фіктивності" (ухилялись від виконання податкових зобов'язань, звітували з незначними показниками фінансово-господарської діяльності, зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати господарську діяльність ).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні і умови про сплату платником податку цих сум ПДВ безпосередньо до бюджету не передбачено, з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених ) платником податку .

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 наведеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 1.8 ст.1 вказаного Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач постійно придбавав товар у посередників, контрагенти яких систематично сплачували ПДВ до бюджету в незначних розмірах, а отже він не має права на відшкодування податку з державного бюджету.

Виходячи із економічної суті податку на додану вартість, між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та його відшкодуванням законодавчими актами встановлено прямий взаємозв'язок. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, включення відповідних сум до податкового кредиту та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені.

Враховуючи приписи пункту 1.8 Закону, при реалізації права платника податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість обов'язковою умовою є - підтвердження факту оплати платником податків постачальникам товарів (послуг).

Пункт 1.3. та підпункти 7.4.1 - 7.4.4 Закону свідчать про те, що термін "сплата податку" вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів. Так, пункт 1.3 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Законами України не передбачено відповідальності платника податків за несплату його контрагентами ПДВ до бюджету, і у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього, з огляду на наступне.

Дійсно, відповідальність за податковим законодавством настає за винне порушення встановлених нормами цього законодавства вимог і має індивідуальний характер, а відтак висновок суду про те, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків є правомірним. Разом з тим, вимога закону щодо підтвердження сум податку податковою накладною, як умова включення цих сум до податкового кредиту, передбачає видачу податкової накладної на підтвердження операції з поставки товару /послуги/, доказом факту якої, в свою чергу є, зокрема, факт сплати покупцем грошових коштів за придбаний товар /послугу/.

Встановлення факту поставки товарів, у зв'язку з придбанням яких по „ланцюгах" постачання до виробника з підприємствами, які мають ознаки „фіктивності" ТОВ „Харків-Форвард"; ТОВ "Авалон - 2007"; ТОВ „Мегатрейд - Нова"; ТОВ „Конкорд 2007" та по яким позивач включив до податкового кредиту податок, входить до предмету доказування по даній справі. Цей факт не є ідентичним факту документообігу на оформлення поставки між постачальником та покупцем і складається з ряду дій постачальника та покупця по відпуску, транспортуванню товарів, сплати за них грошових коштів тощо.

Органом державної податкової служби була надана оцінка результатів зустрічних перевірок контрагентів ПФ „Валькірія" з урахуванням податкового законодавства, так як підприємству відшкодовується податок на додану вартість з державного бюджету.

Згідно з пунктом 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Таким чином колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи та при ухваленні судового рішення у даній справі, наведені вимоги норм процесуального права судом першої інстанції дотриманні не були.

З обставин здійснення діяльності ПФ „Валькірія" вбачається, що укладені нею правочини по «ланцюгу» з підприємствами, що мають ознаки „фіктивності" не обумовлені наявністю обєктивно існуючої потреби в організації господарської діяльності, а саме: всі товари, придбані ПФ „Валькірія", фактично документально оформлені через низку посередників без фактичного руху товарів; всі вищевказані підприємства здійснюють фінансово-господарську діяльність в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного; зазначені операції дозволили безпідставно набути право на податкову вигоду в частині формування податкового кредиту.

Крім того, підприємства-контрагенти позивача відносяться до однієї торговельної групи, мають між собою налагоджені стабільні звязки та обізнані стосовно один одного. Згідно отриманих результатів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання встановлено, що підприємства ПФ «Валькірія», ТОВ фірма „Пранк", ПФ „Кібела", ТОВ фірма „Тагіт", ВАТ „Ольга", ПФ «Апія» та ПП „Пап - Сервіс" мають одні і ті ж складські приміщення, знаходяться за однією фактичною адресою, а саме: АДРЕСА_1

При цьому позивачем не надано товаро-транспортні накладні, щодо транспортування товарів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що поставки товару фактично не відбувалися, угоди було укладено "про людське око" та з метою формування штучного податкового кредиту.

Основний постачальник ТОВ фірма „Пранк" у перевіряємому періоді, при значних обсягах поставки декларує незначні суми ПДВ до сплати в бюджет.

Постачальники продуктів харчування, які залучені у схемі постачання по ланцюгу до виробника, ПФ «Кібела», ТОВ фірма „Тагіт", ВАТ „Ольга", ПФ „Апія" та ПП „Пап - Сервіс" не перераховували та не сплачували надмірно податок на додану вартість до бюджету, декларували від'ємне значення податку на додану вартість, та заявляли ПДВ до бюджетного відшкодування

Таким чином, оскільки постачальники товарів від господарських операцій податок на додану вартість до бюджету сплачували в незначних сумах, у покупця відсутнє право на бюджетне відшкодування, оскільки відсутня головна умова такого відшкодування - „надмірна сплата" цього податку до бюджету.

Отже, підприємством перераховувались кошти та документально оформлялись операції отримання та передачі товарів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Приватна фірма "Валькірія" при придбанні товарів по „ланцюгах" постачання від виробника з кожною черговою ланкою сплачувало вартість товару більшу, ніж встановлено самим виробником. Таким чином, придбання товарів по "ланцюгах" постачання за більш високою ціною є невиправданим.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, вочевидь є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Отже, підприємством в порушення ст. 228 ЦК України укладено правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), податковий кредит визначається в зв'язку з придбанням товарів та послуг, а за відсутності юридичних наслідків нікчемних правочинів, факт такого придбання товарів (послуг) не відбувся.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009 року по справі№2-а-36261/09/2070 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 14.04.2009р. по справі №2-а-36261/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватної фірми "Валькірія" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 02.02.2010 р.