Постанова № 9537073, 19.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 р. Справа № 2-а-44609/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція в Полтавській області, Прокуратури Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2009р. по справі№2-а-44609/09/1670

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" <Список ><Текст >

до Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Крюківський вагонобудівний завод” звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним, нечинним та скасування повідомлення-рішення № 0001732301/0/1049 від 02 квітня 2009 року про нарахування податкового зобовязання у розмірі 49264520 грн., посилаючись на те, що він є виробником продукції машинобудування і для її виробництва у другій половині 2008 року позивачем прийнято рішення придбати продукцію у Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод”. Після проведених переговорів щодо асортименту продукції, вимог до її виробництва та якості ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” повідомлено позивачу, що така закупівля можлива тільки через Товариство з обмеженою відповідальністю “Камелор”, який є офіційним дилером ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”. Тому позивачем було укладено договір поставки № 3080627 від 27.06.2008 року з ТОВ “Камелор”, на виконання якого ТОВ “Камелор” відвантажив продукцію позивачу, а позивач розрахувався за відвантажену продукцію у безготівковій формі. Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати, понесені у звязку з придбанням продукції в ТОВ “Камелор” у період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, а саме, за третій квартал 2008 року у розмірі 106396180 грн. Ціни запропоновані постачальником по договору ТОВ “Камелор” були конкурентоспроможними та не перевищували ціни на аналогічну продукцію інших субєктів господарювання, які здійснювали реалізацію такої продукції; у 2008 році згідно до конюнктури ціни на литво щомісячно зростали, а ТОВ “Камелор” погоджувалось за неодноразовими зверненнями позивача на часткове зменшення ціни. Крім того, згідно листа ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” від 20.10.2008 року № 40-13/447 позивачу відмовлено у можливості прямої закупівлі продукції з обґрунтуванням, що така закупівля може бути здійснена лише через ТОВ “Камелор”, який є офіційним дилером ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”. Також між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договори про надання транспортно-експлуатаційних послуг та додаткові договори до них про продовження терміну дії договорів. По вищевказаним договорам контрагентами було виконано умови договорів у повному обсязі, про що складено акти виконаних робіт, тому позивачем перераховано контрагентам кошти за надані послуги. Таким чином, до складу валових витрат віднесено суму з отриманих послуг від Приватного підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємця ОСОБА_2 в загальному розмірі 504784 грн. Зазначав, що транспортно-експедиторська діяльність не відноситься до числа ліцензованих; складені товарно-транспортні накладні відповідають вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, а факт здійснення господарської операції підтверджується актами виконаних робіт. Крім того, транспортно-експедиційні послуги включають у себе, зокрема, організацію перевезення шляхом залучення для його виконання третіх осіб, що мають відповідні ліцензії та транспортні засоби. Також у період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року до складу валових витрат з податку на прибуток позивач відніс понесені витрати у звязку із придбанням восьмизначних номерів в розмірі 3386091 грн. за договором, укладеним з Державним підприємством “Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України” та сплатою залізничного тарифу за угодою № 9-16Юр04758 від 18.01.2001 року укладеною між позивачем та Статутним територіальним-галузевим обєднанням Південної залізниці, предметом якої є надання Залізницею послуг, повязаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги. Згідно з умовами договорів купівлі-продажу продукції (вагонів), укладеними між позивачем та нерезидентами з країн СНД та Балтії продаж вагонів здійснюється на умовах DAF кордон Україна-Росія згідно до правил Інкотермс-2000, ціна включає у себе вартість продукції, транспортні витрати до кордону, митні процедури, оформлення сертифікатів та інших необхідних документів отримання восьмизначної нумерації, що починається з цифри “5”. Крім того, Правила реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджені наказом Міністерства транспорту та звязку України від 28.09.2004 року № 856 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 року за № 1316/9915 не містять механізму здійснення перевезення “вантажу на своїх осях” від вагонобудівного заводу до покупця із заводськими номерами та не передбачають можливості для нерезидента України отримати восьмизначну нумерацію, що починається з цифри “5” для придбаних на території України вагонів. Таким чином, позивач правомірно відніс вищевказані витрати до суми валових витрат, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення податкового повідомленні-рішення від 02.04.2009 року № 0001732301/0/1049, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок з прибутку на 49264520 грн., з них за основним платежем 27571765 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21692755 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від20 липня 2009 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод” до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 0001732301/0/1049 від 02 квітня 2009 року, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 49264520 грн. (сорок девять мільйонів двісті шістдесят чотири тисячі пятсот двадцять гривень), з них: за основним платежем 27571765 грн. (двадцять сім мільйонів пятсот сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят пять гривень), за штрафними (фінансовим) санкціями 21692755 грн. (двадцять один мільйон шістсот девяносто дві тисячі сімсот пятдесят пять гривень). Суд першої інстанції прийшов до висновку, що нарахування проведені необґрунтовано, позивачем суми до валових витрат віднесені правомірно.

Кременчуцька обєднана державна податкова інспекції в Полтавській області та Прокуратура Полтавської області, не погоджуючись з вказаною постановою, подали апеляційні скарги, вказують, що при винесенні постанови судом першої інстанції не повно та не об'єктивно досліджені всі обставини справи, рішення суду постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від20 липня 2009 року.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти скарг заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 02.02.2009 року № 162/000162, від 27.02.2009 року № 472/000472 працівниками Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод”, код ЄДРПОУ 05763814, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.

Згідно із додатком № 4 до акту перевірки “Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, код 05763814”при дослідженні валових витрат та питання повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток охоплювались наступні документи: оборотні відомості (по рах. 201, 202, 203, 2061, 205, 2061,207, 2071, 2072, 209, 2091, 2095, 21, 221, 222, 2222, 224, 2241, 2242, 2292, 28, 23, 232.,25, 47, 91 92, 93), штатний розклад, оборотна відомість до рахунку 661, відомості нарахування основної та додаткової заробітної плати за відповідний звітний період, головні книги по Дт рахунку 661 та Кт 651, оборотні відомості по рахунках 2317, 2318, 9100, 9123, первинні документи (накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт), первинні документи (накладні залізничні квитанції, акти прийому-передачі), договори, контракти, укладені резидентами, декларації податку на прибуток, головна книга по рах. 791).

За результатами перевірки складено акт № 1020/23-209/05763814 від 20.03.2009 року, у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- віднесення підприємством до складу валових витрат в третьому кварталі 2008 року суму в розмірі 106396180 грн., що є порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

- віднесення підприємством до складу валових витрат суму в розмірі 504784 грн. з отриманих транспортних послуг від Приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по нікчемним договорам надання транспортних послуг, що є порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств;

- віднесення підприємством до складу валових витрат суму в розмірі 3386091 грн. з отриманих транспортних послуг в період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, що є порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2009 року № 0001732301/0/1049, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок з прибутку в розмірі 49264520 грн., з них : за основним платежем 27571765 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21692755 грн.

Відповідно до наданої відповідачем копії розрахунку застосування штрафних санкцій, проведеного згідно ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", сума недоплати податку на прибуток становить 27571765 грн. , з них : за І квартал 2008 року сума становить 290635 грн., за 2 квартал 2008 року 142591 грн., за 3 квартал 2008 року 350563 грн., за 4 квартал 2008 року 26787976 грн.) та сума штрафних санкцій становить 21692755 грн. (відповідно за І квартал 2008 року 145318 грн., за 2 квартал 2008 року 71296 грн., за 3 квартал 2008 року 140225 грн., за 4 квартал 2008 року 21335916 грн.

Відносно висновку у акті перевірки № 1020/23-209/05763814 від 20.03.2009 року (стор. 38-41 акту) про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” через використання схеми з залученням посередника ТОВ “Камелор”, що призвело до необґрунтованого завищення розміру валових витрат на суму 106396180 грн. колегія суддів зазначає наступне.

ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” є юридичною особою, має код за ЄДРПОУ 05763814 та взятий на податковий облік Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією 30.12.1993 року.

Позивач є виробником продукції машинобудування і для її виробництва закуповує литво.

Позивачем у 2008 році проводились переговори з ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” про закупівлю продукції, у ході якої позивачу було повідомлено, що така закупівля можлива лише через ТОВ “Камелор”.

18.06.2008 позивач звернувся до ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” з листом за вих. № 25/9-17-3325 для письмового підтвердження повноважень ТОВ “Камелор” по реалізації продукції виробництва ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”.

Листом від 20.06.2008 за № 40-13/980 ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” повідомив позивача, що відповідно до дилерської угоди ТОВ “Камелор” з 01.07.2008 року є офіційним дилером продукції виробництва ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” на території України, держав СНД та Балтії, тому 27.06.2008 між позивачем та ТОВ “Камелор” укладено договір поставки № 3080627.

У ході проведення перевірки, 05.03.2009, позивач листом № 55-01-27/27/212 звернувся до ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” з пропозицією укласти прямий договір. На що повторно листом від 10.03.2009 року за № 40-13/242 отримав відповідь, у якій ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” зазначив, що згідно із дилерською угодою № С-73 від 01.07.2008 року ТОВ “Камелор” є його офіційним дилером та надав реквізити останнього.

З огляду на викладене, позивач міг придбати продукцію ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” виключно через ТОВ “Камелор”. У позивача відсутні законодавчі можливості примусити іншого субєкту господарювання на укладання правочинів, та визначення в них ціни товару, що фактично ставиться в вину підприємству ДПІ.

Згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору № 3080627 від 27.06.2008 року) у липні 2008 року сталеве литво поставлялось позивачу ТОВ “Камелор” за наступною ціною: рама бокова 100.00.020-4СБ за ціною 13800,00 грн. за штуку без ПДВ; балка надресорна 100.00.010-4 СБ за ціною 15700,00 грн. за штуку без ПДВ; балка надресорна 100.00.001-6-1-01У за ціною 15540,00 грн. за штуку, без ПДВ; хомут тяговий 106.00.001-2 за ціною 2720,00 грн. за штуку, без ПДВ; автозчепна 106.01.000-0СБ за ціною 7 940,00 грн. за штуку, без ПДВ.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін та тарифів на закупівлю литва не здійснюється.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що ціни на продукцію отриману позивачем за договором поставки від ТОВ “Камелор” не перевищують цін на аналогічну продукцію придбану позивачем у березні 2008 року на підставі укладеного із Закритим акціонерним товариством “АзовЕлектроСталь” договору, що підтверджується копією додаткової угоди № 5 від 31.03.2008 року та специфікації до угоди, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, враховуючи загальне зростання цін на литво, з метою зменшення ціни, позивач 02.07.2008 звернувся до ТОВ “Камелор” із листом про розгляд можливості зниження цін на литво починаючи з серпня 2008 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

22.10.2008 ТОВ “Камелор” письмово повідомив позивача про зниження ціни на вагонне литво на 15% з листопада 2008 року.

Отже, позивачем при виконанні умов договору вчинялись дії, спрямовані на зменшення ціни договору, що спростовує твердження відповідача у акті перевірки про умисне збільшення позивачем валових витрат, через яке відбулось заниження податку на прибуток підприємства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що погодження на зниження цін не є обовязком контрагенту позивача.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Встановлено, що контрагент позивача за договором поставки ВАТ “Камелор” є юридичною особою та взятий на податковий облік 25.10.2006 року за № 10568, здійснював згідно з Довідкою про включення до ЄДРПОУ наступні види діяльності: 51.90.0 інші види оптової торгівлі та 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідно до розділу 1 “Предмет договору” договору поставки № 3080627 від 27.06.2008 року укладеного між ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” та ТОВ “Камелор” Постачальник зобовязується поставити товар вироблений заводом виробником ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” м. Кременчук. Згідно з. п. 2.1 Договору ціна продукції зазначена у специфікації і може бути змінена тільки за письмовим погодженням сторін. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що загальна кількість кожної партії товару по договору визначається відповідно у специфікаціях, що є невідємною частиною цього договору. Сума договору орієнтовно складає не більше 800000000 грн. з урахуванням ПДВ (п. 2.4 Договору). Поставка Товару здійснюється на умовах FCA (Кременчуцький сталеливарний завод м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, склад ПОСТАЧАЛЬНИКА) згідно правил “ІНКОМЕРМС-2000”автомобільним транспортом ПОКУПЦЯ, а також на умовах FCA (ст. Крюків-на-Дніпрі) згідно правил “ІНКОТЕРМС-2000”залізничним транспортом, на протязі 20 днів після отримання письмової заявки на продукцію останнього, та перерахування коштів на рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА, згідно п. 5.1 дійсного договору (п. 3.1 Договору). Розрахунки по Договору за Товар, що поставляється, ПОКУПЕЦЬ здійснює шляхом попереднього перерахування коштів в національній валюті в розмірі 100% вартості товару на рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА. Сторони по виконанню договору або закінченні строку його дії, складають акти звірення взаєморозрахунків.(п. 5.1, п. 5.2 Договору). Згідно розділу 10 “Строк дії даного договору” договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, згідно умов договору поставка товарів здійснювалась на умовах FCA “франко-перевізник”, тобто, продавець здійснює поставку товару шляхом передачі призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Відповідно до п. 3. 1 Договору визначено місце передачі товару: Кременчуцький сталеливарний завод м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, склад ПОСТАЧАЛЬНИКА.

Матеріалами справи та показаннями свідка в суді першої інстанції по справі підтверджено, що продукція позивачем по договору поставки фактично отримувалась зі складів ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” згідно з умовами укладеного договору.

Довідкою № 714/23-309/05756783 від 02.03.2009 року про результати виїзної документальної позапланової перевірки ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”(05756783) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ “Камелор”(34681900) за період липень-жовтень 2008 року, копія якої долучена до матеріалів справи, підтверджено відображення в податковому обліку ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ “Камелор”, яке мало правові відносини з платником податків.

Як встановлено при дослідженні сертифікатів якості вся продукція, що поставлялася згідно договору поставки є номерною.

На виконання вищевказаного договору ТОВ “Камелор” були виписані позивачу наступні податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Всього ТОВ “Камелор” було виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 370410312,00 грн. (у тому числі, податок на додану вартість - 61735052,00 грн.).

ТОВ “Камелор” відвантажив продукцію, а позивач її отримав, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами та накладними на відпуск готової продукції, копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що податковий орган не заперечує проти реальності правочину, він лише зменшує витрати на суму, що на його думку зайво сплачена ТОВ «Камелор», з урахуванням ціни заводу виробника.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок на відвантажену продукцію проводився у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями №8893 від 01.07.2008, №8894 від 01.07.2008, №8895 від 01.07.2008, №8913 від 01.07.2008, №9682 від 15.07.2008, №9676 від 15.07.2008, №9683 від 15.07.2008, №10446 від 01.08.2008, №10447 від 01.08.2008, №10448 від 01.08.2008, №10455 від 01.08.2008, №11113 від 12.08.2008, №11144 від 13.08.2008, №11166 від 14.08.2008, №11213 від 15.08.2008, №11260 від 15.08.2008, №11930 від 01.09.2008, №11931 від 01.09.2008, №11932 від 01.09.2008, №11934 від 01.09.2008, №12254 від 08.09.2008, № 12384 від 10.09.2008, №12592 від 12.09.2008, №12677 від 12.09.2008, №12707 від 15.09.2008, №12719 від 15.09.2008, №12964 від 19.09.2008, №13862 від 03.10.2008, №13863 від 03.10.2008, №14133 від 09.10.2008, №14255 від 10.10.2008, №14319 від 13.10.2008, №14415 від 14.10.2008, №14433 від 30.10.2008, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, довідкою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 20.02.2009 року № 1159/23-306/34681900 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Камелор”, копія якої залучена до матеріалів справи, не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, який мав правові відносини з ТОВ “Камелор”. Встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, який мав правові відносини з ТОВ “Камелор”

Таким чином, понесені позивачем витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначений договір поставки в судовому порядку недійсними не визнаний.

Щодо висновку про нікчемність правочину, зробленого відповідачем у акті перевірки.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не доведено факту порушення позивачем публічного порядку при укладенні та виконанні договору поставки № 3080627 від 27.06.2008 року, тому висновки зроблені відповідачем на стор. 40 акту перевірки щодо нікчемності укладеного правочину є помилковими.

На сторінці 38-39 акту перевірки перевіряючими зроблено висновок про штучне збільшення розміру націнки ВАТ “Камелор” на литво на суму 106396180 грн., з них за липень 2008 року в розмірі 25653200 грн., за серпень 2008 року 37087760 грн., за вересень 2008 року 43655220 грн.

Такий висновок є упередженим, оскільки при розрахунку було фактично визначено різницю між ціною литва, за якою здійснювалась його закупівля ТОВ “Камелор” у ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” та продаж литва ВАТ “Камелор” позивачу. При цьому, відповідачем не було здійснено ідентифікацію партій товару - литва та не враховано динаміку коливання цін на литво у період з липня 2008 року по вересень 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому висновки перевіряючих щодо визначення суми порушення лише в розмірі встановленої ними різниці між ціною на продукцію ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” та ціною ВАТ “Камелор” в сумі 106396180 грн. (стор. 39 акту) , а не в цілому від ціни поставленої продукції по договору поставки № 3080627 від 27.06.2008 року суперечить зробленим ними висновкам в акті перевірки щодо нікчемності правочину (стор. 40 акту).

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що висновок відповідача про нікчемність правочину суперечить матеріалам справи.

Таким чином, понесені позивачем витрати в сумі 106396180 грн. правомірно ним віднесені до валових витрат.

Також колегія суддів зазначає, що в суді апеляційної інстанції відповідач додатково в обґрунтування правомірності своїх дій посилався на те, що позивач придбав аналогічну продукцію від інших виробників, та на висновок Антимонопольного комітету щодо ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”. Однак ці твердження не є обґрунтованими, оскільки номенклатура товару придбана у ТОВ «Камелор» та інших виробників не співпадає, а висновок Антимонопольного комітету жодним чином не впливає на факт відмови ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” від правочину з позивачем, та на правовідносини позивача з ТОВ «Камелор».

Щодо висновку у акті перевірки № 1020/23-209/05763814 від 20.03.2009 року (стор. 41-63 акту) про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” через віднесення підприємством до складу валових витрат суму в розмірі 3386091 грн. з отриманих транспортних послуг у період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.

Позивач є виробником вагонів, та ним укладались контракти на поставку залізничних вагонів-платформ із нерезидентами з країн СНД та Балтії, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені контракти відповідають контракту, який є типовим для всіх споживачів продукції заводу.

Згідно з умовами контрактів, а саме, пунктом 2.1. продаж вагонів здійснюється позивачем на умовах DAF кордон України-Росія згідно до правил Інкотермс-2000 та включає у себе вартість продукції, транспортні витрати до кордону, митні процедури, а також оформлення сертифікатів та інших необхідних документів.

Відповідно до пункту 6.5 контрактів позивач зобовязується здійснити поставку вагонів з восьмизначними (сітьовими) номерами.

Згідно з пунктом 4.7 контрактів покупець здійснює сплату залізничних тарифів по території Російської Федерації, а продавець (позивач) здійснює оплату залізничного тарифу по території України.

Враховуючи вищевикладене, позивач уклав угоду із Статутним територіально-галузевим обєднанням № 9-16юр04758 від 18.01.2001 року, предметом якої є надання Залізницею Вантажовласнику (ВАТ “Крюківський вагонобудівельний завод”) послуг, повязаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги).

Відповідно до правил DAF Інкомермс-2000 термін “поставка до кордону”означає, що продавець виконав свої обовязки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном “кордон” може розумітись будь-який кордон. включаючи кордон країни експорту.

Встановлено, що позивач до складу валових витрат включав витрати (залізничний тариф із ст. Крюків на Дніпрі до перетину Україно-Російського кордону), повязані з перевезенням вантажів (вагонів власної побудови), яке надавало Статутне територіально-галузеве обєднання згідно умов укладеного договору.

Відповідно до п. 1.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 вересня 2004 року N 856 власні вантажні вагони це вантажні вагони всіх типів будь-яких форм власності (крім вагонів інвентарного парку залізничних адміністрацій), які мають восьмизначну нумерацію, що починається з цифри "5".

Згідно з п. 1.3 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 вересня 2004 року N 856 власні вантажні вагони, які мають право виходу на колії загального користування, підлягають реєстрації в картотеці власних вантажних вагонів ГІОЦ Укрзалізниці і АБД ПВ з виділенням восьмизначного номера на цифру "5" відповідно до діючої нумерації та нанесенням його на вагон згідно із "Знаками и надписями на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженими Радою залізничного транспорту країн - учасниць СНД 25.04.2001 (далі - Знаки і написи). При цьому номер власного вагона залишається власністю залізничної адміністрації без права власника вагона розпоряджатися цим номером. Не допускається випуск на колії загального користування власних вагонів, не зареєстрованих в АБД ПВ, крім випадків, передбачених пунктом 5.14.

Відповідно до п. 5.14 зазначених Правил передача власних вантажних вагонів від вагонобудівного заводу до покупця може здійснюватися із заводськими номерами. Такі вагони приймаються до перевезення як "вантаж на своїх осях".

Тобто позивач міг здійснювати поставку і без надання вагонам восьмизначних номерів.

Але враховуючи умови контрактів, між позивачем та Державним підприємством “Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України” було укладено договір № 7608/0821702/ГІОЦ/16-В/08 від 31.07.2008 року, відповідно до розділу 1 “Предмет договору” Замовник (позивач) доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по наданню інформаційних послуг по виділенню восьмизначних номерів на вагони нової побудови власного парку вантажних вагонів, та підтвердження факту продажу вагонів за межі України.

Встановлено, що відповідно до пункту 4.1 контрактів поставка товару проводиться при своєчасному виконанні Покупцем умов п. 4.6 та п. 5.3 даного Контракту. Поставка товару здійснюється на умовах DAF-кордон України згідно з правилами “Інкотермс-2000”. Датою поставки та переходу права власності є дата штемпеля станції прикордонного переходу кордону України на залізничній квитанції (накладній) про перетин товаром кордону. У дату поставки та переходу права власності Продавець та Покупець підписують акт приймання-передачі.

Відповідні акти передачі приймання прав власності складались на виконання умов контрактів із зазначенням станції прикордонного переходу кордону України (місця складення акту) та їх копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Недоліки допущені при складанні деяких актів в частині не зазначення місця їх складення, на які посилається у своїх запереченнях відповідач, не спростовує сам факт надання договірних послуг, оскільки датою переходу права власності умовами контрактів визначено саме дату штемпеля станції прикордонного переходу кордону України на залізничній квитанції (накладній) про перетин товаром кордону.

На підтвердження факту виконання умов контрактів складалось три види актів, зокрема, і акти технічної передачі приймання продукції, які складались на станції Крюків на Дніпрі та, на які відповідач посилається у своєму акті перевірки.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, досліджені контракти та акти приймання-передачі до них спростовують твердження відповідача про відсутність взаємозв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача в розмірі 3386091 грн. (з них, у 4 кварталі 2007 року 1044062 грн., у 1 кварталі 2008 року 441575 грн., у 2 кварталі 2008 року 1265045 грн., у 3 кварталі 2008 року 635409 грн.) та засвідчують їх відповідність п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення по наведених вище порушеннях.

Колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, але зазначає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позов щодо порушень встановлених у акті перевірки № 1020/23-209/05763814 від 20.03.2009 року (стор. 41-63 акту) про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” через віднесення до складу валових грошових коштів у розмірі 504784 грн. із отриманих транспортних послуг від Приватних підприємців ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, м. Кременчук) та ОСОБА_15 (код НОМЕР_2, м. Кременчук) за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, виходячи наступного (в звязку з цим порушенням позивачу нараховано 126197 грн. основного платежу та 53653 грн. штрафних санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_15 було укладено договір (про автотранспортні перевезення) № 80-06/0-10-20 від 19.12.2005 року предметом якого є взаємовідносини Сторін, повязані із організацією перевезень та експедирування вантажів відповідно до діючого законодавства України, вимогами міжнародних угод і Конвенцій, згідно з правилами перевезень автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (розділ 1 “Предмет договору”). Відповідно до п. 2.1. розділу “Організація перевезень” Договору Перевізник зобовязується організувати перевозку вантажів, а Замовник надати до перевезень вантажі в обємах та на умовах відповідно до погоджених Сторонами Заявкою, яка є невідємною частиною цього Договору.

Згідно із п. 4.1 розділу 4 “Вартість транспортно-експедиторських послуг і порядок розрахунків” вартість послуг по доставці вантажів зазначається в Додатку № 1 до цього Договору і в Заявці на транспортно-експедиторське обслуговування, які є невідємною частиною цього Договору. Зміни вартості послуг погоджуються “Сторонами” Додаткової угоди до цього Договору.

Розрахунки між Замовником та Перевізником здійснюються відповідно до діючого законодавства і є післяплатою на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника.(п. 4.2).

Після здійснення перевозки Перевізник надає Замовнику рахунок або рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну із відміткою вантажоотримувача (найменування, вага вантажу, печатка та підпис відповідальної особи вантажоотримувача), акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 9 розділу 9 “Інші умови” цей Договір вступає у силу з 19 грудня 2005 року та діє до 31.12.2006 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання Сторонами своїх фінансових зобовязань по даному Договору.

Приватним підприємцем ОСОБА_15 надано позивачу ліцензію серії АВ № 150355, було предявлено видану Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті 19.07.2006 року із строком дії з 19.07.2006 року по 18.07.2011 року про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), копія якого долучена до матеріалів справи.

Додатком № 1 до договору № 80-06/0-10-20 від 19.12.2005 року Сторонами встановлено та затверджено тарифи на перевозку вантажів на 2006 рік.

Додатковими угодами до договору № 80-06/0-10-20 від 19.12.2005 року № 1 від 02.02.2006 року, № 3 від 23.03.2007 року додатково погоджено тариф за 1 км пробігу автомобілів на міжміських перевезеннях вантажів у межах України (копії долучено до матеріалів справи).

Додатковими угодами до договору № 80-06/0-10-20 від 19.12.2005 року за № 2 від 27.12.2006 року, за № 4 від 24.12.2007 року подовжено строк дії договору до 31.12.2008 року (копії долучено до матеріалів справи).

На виконання договорів складено акти приймання-передачі виконаних робіт по наданню транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 90436,1 грн.( з них за ІУ квартал 2007 року на суму 65731,1 грн., за ІІ квартал 2008 року на суму 16425 грн., за ІІІ квартал 2008 року на суму 8280 грн.), копії яких долучені до матеріалів справи.

За виконання роботи позивачем було перераховано Приватному підприємцю ОСОБА_15 грошові кошти на загальну суму 90436,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 14635 від 26.11.07, № 14793 від 28.11.07, № 15172 від 05.12.07, № 15577 від 13.12.07, № 15791 від 18.12.07, № 16171 від 25.12.07, № 16258 від 27.12.07, № 5996 ввід 07.05.08, № 6252 від 13.05.08, № 6619 від 20.05.08, № 7195 від 30.05.08, № 7328 від 02.06.08, № 7427 від 04.06.08, № 7534 від 05.06.08, № 8689 від 26.06.08, № 8855 від 01.07.08, № 9114 від 07.07.08, № 10248 від 29.07.08, № 10690 від 06.07.08.

Крім того, між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування по перевозці вантажів автомобільним транспортом № 80-04/0-10-76 від 19.04.2004 року предметом якого є взаємовідносини Сторін, повязані із організацією перевезень та експедирування вантажів відповідно до діючого законодавства України, вимогами міжнародних угод і Конвенцій, згідно з правилами перевезень автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (розділ 1 “Предмет договору”). Відповідно до п. 2.1. розділу “Організація перевезень” Договору Перевізник зобовязується організувати перевозку вантажів, а Замовник надати до перевезень вантажі в обємах та на умовах відповідно до погоджених Сторонами Заявкою, яка є невідємною частиною цього Договору.

Інші умови зазначеного Договору є аналогічні умовам укладеного з Приватним підприємцем ОСОБА_15 № 80-06/0-10-20 від 19.12.2005 року.

Додатком № 1 до договору № 80-04/0-10-76 від 19.04.2004 року Сторонами встановлено та затверджено тарифи на перевозку вантажів на 2004 рік.

Додатковими угодами до договору № 80-04/0-10-76 від 19.04.2004 року № 1 від 17.05.2004 року, № 2 від 01.06.2004 року, № 3 від 01.10.2004 року, № 4 від 18.11.2004 року, № 6 від 01.02.2005 року, № 7 від 07.06.2005 року, № 8 від 01.07.2005 року, № 9 від 06.09.2005 року, № 11 від 23.01.2006 року, № 14 від 23.03.2007 року додатково погоджено тариф за 1 км пробігу автомобілів на міжміських перевезеннях вантажів у межах України (копії долучено до матеріалів справи).

Додатковими угодами до договору № 80-04/0-10-76 від 19.04.2004 року за № 10 від 12.12.2005 року, за № 12 від 29.12.2006 року, за № 13 від 12.03.2007 року подовжено строк дії договору до 31.12.2007 року (копії долучено до матеріалів справи).

Встановлено, що між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір на перевезення вантажів автомобілями № 80-07/0-10-138 від 23.11.2007 року. Згідно із розділом 1 “Предмет договору” Договору Перевізник зобовязується приймати, а Замовник предявляти до перевезення вантажі згідно Заявки Замовника. Перевізник виконує перевезення, а Замовник забезпечує прийом та відпуск вантажів щоденно з 7 до 16 години, крім суботи, неділі та святкових днів. Перевізник виконує для Замовника повязані з перевезенням транспортно-експедиційні послуги. Договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором становитиме: за перевезення вантажів автомобілями, виходячи з оплати їх роботи за виконані машино-години або кілометр пробігу та транспортно-експедиційні операції (всього) 600000 грн. з ПДВ.

Згідно із п. 3.1 Договору розмір плати за перевезення вантажів визначається Додатком № 1, що є невідємною частиною цього договору.

Належні Перевізнику суми за надані послуги сплачуються Замовником на підставі рахунків та актів прийому-передачі виконаних робіт в десятиденний термін від дня їх одержання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника. (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12 2008 року

Приватним підприємцем ОСОБА_2 надано позивачу ліцензію серії НОМЕР_7, було предявлено видану Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті 19.07.2006 року із строком дії з 19.07.2006 року по 18.07.2011 року про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), копія якого долучена до матеріалів справи.

Додатком № 1 до договору № 80-07/0-10-138 від 23.11.2007 року за № 1 від 23.11.2007 року погоджено тарифи на перевезення вантажів автотранспортом Перевізника на 2008 рік. Додатковою угодою до договору № 80-07/0-10-138 від 23.11.2007 року за № 1 від 02.06.2008 року внесено зміни до Додатку № 1 Договору.

Приватний підприємець ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 14.03.2002 року № НОМЕР_8, виданим Кременчуцькою ОДПІ.

На виконання вищезазначених договорів Приватним підприємцем ОСОБА_2 було виписано податкові накладні на загальну суму 497217,68 (у тому числі ПДВ на суму 82869,61 грн.).

На підтвердження виконання умов договору позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_2 було підписано акти приймання-передачі виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 497217,68 грн.

За виконання роботи позивачем було перераховано Приватному підприємцю ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 497217,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також позивач укладав разові договори-заявки на технологічні перевезення вантажів по заводу з Приватним підприємцем ОСОБА_15. На виконання цих робіт було підписано акти виконаних робіт та позивач сплатив вартість наданих послуг, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Несплачений підприємством, зокрема, податок з доходів фізичних осіб є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України (глава 65), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, “Про транспорт”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про транзит вантажів”, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Статтями 929 ЦК України, 316 ГК України та 9 Закону України від 01 липня 2004 року N 1955-IV “Про транспортно-експедиторську діяльність” (подалі - Закон N 1955-IV) встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Окрім того, договором транспортного експедирування може бути встановлено, що обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобовязання, повязані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

При укладенні такого господарського договору сторони зобовязані погодити предмет, ціну та строк дії договору відповідно до статті 180 ГК України та ст. 9 Закону N 1955-IV.

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються главою 21 Господарського кодексу України. Зокрема, ст. 189 ГК України зазначає, що ціна є істотною умовою господарського договору та вказується в договорі у гривнях.

Згідно зі ст. 1 Закону N 1955-IV учасники транспортно-експедиторської діяльності клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, обєднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - субєкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

Статтею 2 даного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обовязки експедитора виконують перевізники.

У статті 8 Закону N 1955-IV наведено основні види транспортно-експедиторських послуг, що надають експедитори за дорученням клієнтів, до яких відносяться: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезень вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів); фрахтування національних, іноземних суден та залучення інших транспортних засобів i забезпечення їх подання в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організація експертизи вантажів; здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформлення документів та організація роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надання інших допоміжних та супутніх перевезенням транспортно-експедиторських послуг, які передбачені договором транспортного експедирування i не суперечать законодавству.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані субєктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна СМГС (накладна УМВС), коносамент (Bill of Lading), накладна ЦІМ (CIM), вантажна відомість (Cargo Manifest), іншими документами, визначеними законами України), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону N 1955-IV).

Законом України від 01 червня 2000 року № 1775-III “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” наведено перелік робіт, послуг, що підлягають ліцензуванню.

Так, ліцензуванню підлягає транспортування, надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів автомобільним, залізничним, авіаційним, річковим, морським транспортом, перевезення пасажирів, вантажів у таксі, транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл.

Отже, ліцензію на перевезення повинен отримати перевізник (транспортувальник), а не експедитор.

Оскільки відповідно до Господарського кодексу, транспортна експедиція вважається допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажу (ч. 4 ст. 306), платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

До такої плати не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших (третіх) осіб (перевізників, транспортних агентів, страхових агентів, митних брокерів і так далі), залучених ним або клієнтом до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обовязкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Експедитор з перевезення вантажів - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів.

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 “Правила оформлення документів на перевезення” Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Підпунктом 13.1, п. 13 “Правила здачі вантажів” Правил визначено, - перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За приписами п.п. 14.4, п. 14 “Розрахунки за перевезення” цих Правил, - остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2344-ІІІ (в редакції Закону N 3492-ІV від 23 лютого 2006 року) Закону України “Про автомобільний транспорт” дорожній лист - документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

При перевезенні вантажів автомобільним транспортом субєктами господарської діяльності всіх форм власності застосовуються єдині уніфіковані типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346:

- форма N 2 “Подорожній лист вантажного автомобіля”,

- форма N 1 (міжнародна) “Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні”,

- форма N 1-ТН “Товарно-транспортна накладна”,

- форма N 1-ТЗ “Талон замовника”.

Після закінчення вантажоперевезення Замовнику виставляється рахунок на оплату разом з третім примірником товарно-транспортної накладної, якій засвідчує факт надання послуги.

Якщо передбачена погодинна оплата за перевезення то додатково оформляється талон замовника, перший примірник талона залишається у Замовника, другий у перевізника.

Колегія суддів зазначає, що списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених ПММ автомобіля з урахуванням норм витрат.

Основним документом, на підставі якого здійснюється списання ПММ, є подорожній лист документ встановленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу (ст. 1 Закону № 2344-III).

Про фактичну кількість використаних ПММ свідчать форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, - “Подорожній лист вантажного автомобіля”, ф. № 2-TH; “Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні”, ф. № 1 (міжнародна); “Талон замовника”, ф. № 1-ТЗ .

Також в зазначеному договору визначено, що при необхідності супроводжувати вантаж з матеріальною відповідальністю Замовник може надати права експедитора Перевізнику шляхом зазначення цього в Заявці (п.п. 2.5).

Товарно-транспортні накладні, що надані ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” в обґрунтування понесених витрат, як стверджує позивач, експедиторам ОСОБА_2 та ОСОБА_15, не мають підписів Замовника (вантажовідправників) та водіїв.

В зазначених товарно-транспортних накладних відсутні відмітки про час прибуття автомобіля для завантаження (встановлюється з моменту, коли водій подав дорожній лист в пункті вантаження) та час прибуття автомобіля для розвантаження (з моменту предявлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження).

Виходячи з актів прийомупередачі виконаних робіт по наданню транспортно- експедиційних послуг, вартість виконаних робіт визначалась позивачем та Перевізниками на підставі товарно-транспортних накладних (які мають вищезазначені вади) в порушення п.п. 14.4, п. 14 Правил без належним чином оформлених дорожніх листів.

З платіжних доручень вбачається, що ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” перерахував приватним підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_15 плату за надані останніми автотранспортні, а не експедиційні послуги.

За даними, що отримані Кременчуцькою ОДПІ під час здійснення перевірки ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, - за період з 01 січня 2008 року (до 30 вересня 2008 року) фізична особа підприємець ОСОБА_2 мав одного найманого працівника; за ОСОБА_2 в органах ДАІ зареєстрований один автомобіль марки “Шевроле”, 2005 року випуску; за фізичною особою підприємцем ОСОБА_15 автотранспорт не зареєстрований, остання не мала найманих працівників.

За даними Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 17-03-03/601 фізичним особам підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_15 ліцензії на внутрішні перевезення вантажів не видавалися.

КОДПІ у Полтавській області суду надана інформація бази даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України про власників автотранспортних засобів, державні номерні знаки яких занесені в товарно-транспортні накладні, що надані для перевірки.

Виборною перевіркою цієї інформації колегією суддів встановлено, що згідно даних товарно-транспортної накладної № 602630 автопідприємство ПП Білошапка 22 грудня 2007 року на автомобілі НОМЕР_3 (водій ОСОБА_16) з ДП ПВБЗ перевозило до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” рами та балки, загальною вагою 14 тон (т. 5, а.с. 66).

Відповідно до бази Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України, - державний номерний знак НОМЕР_3 має легковий автомобіль DAEWOO LANOS, 2004 року випуску.

Згідно даних товарно-транспортної накладної № 01 АА 333073 автопідприємство ПП Білошапка 30 травня 2008 року на автомобілі НОМЕР_4 (водій ОСОБА_17.) з міста Одеси перевозило до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” проволоку, загальною вагою 19,995 тон (т. 3, а.с. 6).

Відповідно до бази Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України, - державний номерний знак НОМЕР_4 має легковий автомобіль TOYOTA, 1998 року випуску.

Згідно даних товарно-транспортної накладної № 01 АА 333075 автопідприємство ПП Білошапка 30 травня 2008 року на автомобілі НОМЕР_5 (водій ОСОБА_18.) з міста Кировська ЗАТ ЦКК перевозило до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” пятники, загальною вагою 20,200 тон (т. 3, а.с. 54).

Відповідно до бази Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України, - державний номерний знак НОМЕР_5 має легковий автомобіль OPEL ASTRA, 2007 року випуску.

Згідно даних товарно-транспортної накладної № 01 АА 333899|1 автопідприємство ПП Білошапка 18 лютого 2008 року на автомобілі НОМЕР_6 (водій ОСОБА_19.) з міста Маріуполя Азовелектросталь перевозило до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” рами та балки, загальною вагою 14,2 тон (т. 3, а.с. 138).

Відповідно до бази Даних регіональної інтегрованої системи ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та Національної бази даних України, - державний номерний знак НОМЕР_6 мав легковий автомобіль ВАЗ 21070, 2005 року випуску.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, оскільки документальне оформлення взаємовідносин підприємства з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_15 свідчить про те, що між останніми оформлювались взаємовідносини між Замовником та Перевізниками, а не між Замовником та Експедиторами, що організовують виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування, в розумінні положень Закону N 1955-IV.

Неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність дорожніх листів, що унеможливлює проведення оплати за перевезення вантажів на підставі рахунку Перевізника, факти видачі товарно-транспортних накладних без фактичного перевезення товару (при цьому враховується загальновідома інформація про неможливість перевезення вантажу вагою понад 14 тон легковим автотранспортом) на думку колегії суддів, не засвідчують факт виконання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_15 послуг по перевезенню вантажів відповідно до актів прийму-передачі таких послуг.

Колегія суддів вважає, що такі акти, незважаючи на наявність рахунків Перевізників, не можуть слугувати підставою для сплати ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_15 коштів, у якості оплати послуг, наданих останніми у межах своєї підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком КОДПІ у Полтавській області про те, що договори між ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” та ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_15 на перевезення вантажів були укладені з метою, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків, що обумовлені цими договорами, оскільки укладені з метою зменшення оподатковуваного прибутку ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” шляхом перерахування грошових коштів субєктам підприємницької діяльності, які зареєстровані платниками єдиного податку.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, постанова суду частковому скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у позову.

В іншій частині колегія суддів вважає, що постанова прийнята з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування постанови в цій частині не має, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від20 липня 2009 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 0001732301/0/1049 від 02 квітня 2009 року на суму 179850 грн. з них 126197 грн. основного платежу та 53653 грн. штрафних санкцій.

В цій частині у позові відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від20 липня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 25.01.2010 р.