Ухвала суду № 95365008, 24.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

24 лютого 2021 року м. Рівне №460/9684/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Лавренчук Т.В., відповідача: представник Сінькова І.О., розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" доНаціонального агентство з акредитації України про визнання протиправною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В:

28.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» звернулось в суд з позовом до Національного агентства з акредитації України про визнання протиправною бездіяльності щодо не надання рішення про розширення сфери акредитації/реєстрації атестата акредитації за договором №10271-03-Пр-19 від 28.12.2019, а саме у сфері «Модуль А1 ТР щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» та зобов`язання видати рішення щодо розширення сфери акредитації/реєстрації атестата акредитації за договором №10271-03-Пр-19 від 28.12.2019.

Ухвалою від 29.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №460/9684/20; розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.01.2021.

В підготовчому засіданні 26.01.2021 оголошено перерву до 11.02.2021, а потім до 24.02.2021.

Стороною відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване положеннями пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом вказаного клопотання та пояснень представника відповідача, на спір щодо виконання господарського договору на виконання робіт з розширення сфери акредитації №10271-03-Пр від 28.12.2019 між Національним агентством з акредитації України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» не поширюється юрисдикція адміністративних судів відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України. Сторона відповідача доводила, що оскільки за правилами статті 20 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема у спорах, що виникають при виконанні правочинів у господарській діяльності, розглядають господарські суди, а між ним і позивачем в даній справі існують якраз договірні відносини, то така справа не підлягає розгляду адміністративним судом. Також сторона відповідача наголошувала, що Національне агентство з акредитації України не є суб`єктом владних повноважень, а є некомерційною організацією, яка здійснює свою діяльність та виконує роботи з акредитації за господарськими договорами відповідно до статті 6 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», статті 52 Господарського кодексу України, і є платником податку на додану вартість. Крім цього, сторона відповідача наполягала, що у суді може бути оскаржено лише рішення Національного агентства з акредитації України. Бездіяльність же, як така, взагалі не підлягає оскарженню за нормами Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», у редакції чинній з 06.06.2019. Крім цього, сторона відповідача доводила, що Національне агентство з акредитації України здійснює некомерційну господарську діяльність на підставі договірних відносин, на відміну від органів державного нагляду. Також Національне агентство з акредитації України не надає адміністративних послуг. За сукупністю наведеного, доводила, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» до Національного агентства з акредитації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій підлягає закриттю.

Сторона позивача проти клопотання сторони відповідача заперечувала. Свої доводи обґрунтовувала тим, що правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з оцінки відповідності в Україні врегульовано Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», в силу вимог якого, акредитацію органів з оцінки відповідності в Україні має здійснювати виключно національний орган України з акредитації. Таким чином, виконання робіт по розширенню сфери акредитації органу з оцінки відповідності здійснюється Національним агентством з акредитації України на виконання встановлених законом функцій. Крім цього, Державою не тільки законодавчо врегульовано обов`язок Національного органу з акредитації проводити основні етапи здійснення акредитації, але і встановлено право заявника (в даному випадку позивача) на отримання за результатами здійснення акредитації відповідного рішення (або про розширення сфери акредитації, або про відмову у цьому), що свідчить про наявність у відповідача законодавчо встановленого обов`язку щодо надання такого рішення. Таким чином, сторона позивача доводила, що не надання відповідачем рішення є нічим іншим як порушенням вказаної норми закону, а не просто порушенням договірних зобов`язань, як про це вказує Національне агентство з акредитації України. Крім цього, сторона позивача доводила, що відповідач у питанні прийняття рішення з акредитації (розширення сфери акредитації) по відношенню до позивача діє як суб`єкт владних повноважень, адже сторони у цих правовідносинах виступають одна щодо іншої не як рівноправні і, більше того, відповідач безпосередньо через прийняття/або неприйняття свого рішення за результатами проведеної процедури акредитації (розширення сфери акредитації) впливає на господарську діяльність позивача, який у разі отримання позитивного рішення матиме право на здійснення господарської діяльності у відповідній сфері оцінки відповідності, а у разі отримання негативного рішення - не матиме права здійснювати таку діяльність. За наведеного, сторона позивача просила відмовити у клопотанні відповідача.

Заслухавши доводи представників сторін суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі" , крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" ;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" .

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

За визначеннями, які наведені у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір – це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. В свою чергу, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Основні функції національного органу України з акредитації визначені у статті 6 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» №2407-III від 17.05.2001, і зводяться до: акредитації органів з оцінки відповідності, в тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію; проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок; затвердження: порядку здійснення акредитації, програм робіт з акредитації; порядку проведення моніторингу; порядку розгляду скарг, пов`язаних з діяльністю акредитованих органів з оцінки відповідності; кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу з акредитації; складу атестаційної комісії персоналу з акредитації; організації відбору, навчання, підготовки та атестації персоналу з акредитації, залучення його до проведення робіт з акредитації; ведення реєстру акредитованих органів з оцінки відповідності та реєстру персоналу з акредитації; участі у роботі з гармонізації нормативно-правових актів, національних стандартів та інших документів з питань акредитації з міжнародними та європейськими правилами і стандартами, які визначають вимоги до національного органу України з акредитації та акредитованих органів з оцінки відповідності; організації науково-дослідних робіт у сфері акредитації; організації інформаційного забезпечення з питань акредитації.

Порядок проведення акредитації чітко визначений у статті 11 вказаного Закону і передбачає, що одним із основних етапів здійснення акредитації є прийняття рішення про акредитацію заявника (розширення сфери його акредитації) або про відмову в акредитації заявника (відмову в розширенні сфери його акредитації).

Так, Національний орган України з акредитації на підставі заявки органу з оцінки відповідності оцінює компетентність цього органу для провадження визначеної в заявці діяльності з оцінки відповідності. Якщо національний орган України з акредитації встановлює, що відповідний орган з оцінки відповідності є компетентним для провадження визначеної в заявці діяльності з оцінки відповідності, національний орган України з акредитації приймає рішення про його акредитацію чи розширення сфери його акредитації. У разі прийняття рішення про акредитацію органу з оцінки відповідності йому видається атестат про акредитацію та надається право використовувати національний знак акредитації. Строк дії атестата про акредитацію становить п`ять років. Опис та правила застосування національного знака акредитації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку. У разі прийняття рішення про відмову в акредитації чи відмову в розширенні сфери акредитації заявникові видається (надсилається) письмове повідомлення про таку відмову, в якому зазначаються її підстави.

Рішення про акредитацію (чи розширення сфери акредитації) засвідчує той факт, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами або вимогам міжнародних чи європейських стандартів, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності (стаття 1 Закону №2407-III).

Іншими словами таке рішення зазвичай надає право певному суб`єкту здійснювати певні види діяльності з оцінки відповідності.

Що стосується такого виду діяльності як сертифікація для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, то право на її здійснення надається лише за рішенням (наказом) Міністерства інфраструктури про призначення органу із сертифікації колісних транспортних (постанова КМУ №419 від 01.07.2016). При цьому, органом із сертифікації колісних транспортних засобів, може бути призначений лише такий заявник, який акредитований як орган з оцінки відповідності згідно із законодавством, а сфера його акредитації охоплює види продукції та документи, на відповідність яким проводиться оцінювання відповідності щодо індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, стосовно яких він заявляє про свою компетентність.

В наведеному випадку, акти Національного органу України з акредитації розглядається як рішення, яке є обов`язковим для Міністерства інфраструктури, при виконанні ним владних управлінських функцій.

З огляду на це та на зміст повноважень Національного агентства з акредитації України за Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» №2407-III від 17.05.2001, в сукупності з іншими підзаконними нормативно-правовими актами, суд приходить до висновку, що відповідач у даній спірній ситуації діє у сфері делегованих йому публічно-владних управлінських функцій.

З огляду на викладене, підстав вважати, що зазначений спір не є спором, що розглядається в межах адміністративного судочинства, немає.

Відтак, суд приходить до висновку, що сукупність наведених відповідачем обставин не доводить існування підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 180-183,238, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

В клопотанні Національного агентство з акредитації України про закриття провадження у справі №460/9684/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Друзенко