Рішення № 9534858, 11.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р. Справа № 9/054-10          

За позовомПриватного підприємства “ВЕЛ-ТОН»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»

Про стягнення 43500,00 грн.

Суддя Л.В. Сокуренко Представники: від позивача:Скрицький А.К. (дов. б/н від 24.03.2010 р.)

від відповідача:Юрманович В.В. (дов. № 4 від 22.03.2010 р.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Приватного підприємства “ВЕЛ-ТОН» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»(відповідач) про стягнення 43500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі № 9/054-10 та призначено її розгляд на 25.03.2010 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 09.03.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

В судовому засіданні 25.03.2010 р. та 15.04.2010 р. було оголошено перерву до 15.04.2010 р. та 11.05.2010 р. відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи кінцевий строк вирішення спору –09.05.2010 р.           

Представники сторін із заявою про продовження строків розгляду справи до суду не зверталися.

Оскільки, строк, встановлений статтею 69 ГПК України для вирішення спору, закінчився і той факт, що справа № 9/054-10 тричі відкладалась у зв’язку з необхідністю витребування документів, а відповідач мав достатню кількість часу направити суду необхідні документи, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 року між Приватним підприємством «Вел-Тон»- Перевізник (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»«Замовник» (надалі - Відповідач) було укладено договір № 0110Д/07 на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір), який в подальшому був продовжений у відповідності до п.9.1Договору.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що предметом вказаного договору є регулювання порядку відносин, що виникають між сторонами при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученнях.

Відповідно до п. 9.1 Договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.08 р. Якщо ні одна із сторін за 30 діб до закінчення терміну дії угоди не заявила про свій намір розірвати договір, то його дія продовжується на наступний календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін у судовому засіданні, Договір вважається пролонгованим на час виникнення спірних правовідносин, оскільки жодна із сторін за 30 діб до закінчення терміну дії угоди не заявила про свій намір розірвати договір.

Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в транспортній заявці, що є невід’ємною частиною даного Договору (п. 2.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що після узгодження з Перевізником умов перевезень Замовник надає по факсу транспортну заявку.

Копія заявки або подорожній лист і чисті бланки товарно-транспортних накладних, завірені штампом Перевізника при пред’явлені документа, що засвідчує особистість водія, є підставою для одержання водієм вантажу (п. 4.3 Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна послуг з перевезення встановлюється сторонами у договорі-заявці, який є невід’ємною частиною даного договору; загальна вартість Договору становить суму вартості послуг з перевезень наданих згідно договорів - заявок та сплачених згідно виставлених рахунків фактур. При здійсненні експортно-імпортних перевезень в договорі заявці окремо визначається як складова плати вартість перевезень по території України з врахуванням ПДВ. Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 7 днів з часу отримання документів, що підтверджують виконання перевезення.

На виконання умов Договору, Позивачем були надані Відповідачу транспортно- експедиційні послуги згідно поданих ним заявок: № 905 від 06.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Одеса на суму 2600 гривень; № 906 від 09.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Миколаїв на суму 2600 гривень; № 911 від 10.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Херсон на суму 2800 гривень; № 916 від 11.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Рівне на суму 1500 гривень; № 922 від 13.11.2009 року за маршрутом Бориспіль - Одеса на суму 2600 гривень; № 923 від 13.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Полтава на суму 1800 гривень; № 927 від 16.11.2009 року за маршрутом Бориспіль - Сімферополь на суму 4900 гривень; № 941 від 19.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Полтава на суму 1800 гривень; № 950 від 20.11.2009 року за маршрутом Бориспіль - Харків на суму 2600 гривень; № 956 від 23.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Львів на суму 2500 гривень; № 957 від 23.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Вінниця на суму 1600 гривень; № 910 від 10.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Харків на суму 2600 гривень; № 937 від 18.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Одеса на суму 2600 гривень; № 938 від 18.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Хмельницький на суму 1800 гривень; № 953 від 23.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Івано-Франківськ на суму 2600 гривень; № 958 від 23.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Нова Каховка на суму 2500 гривень; №962 від 24.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Херсон на суму 2800 гривень; № 967 від 25.11.2009 року за маршрутом Бориспіль-Черкаси на суму 1300 гривень;

Всього Відповідачу було надано послуг на суму 43500 гривень, що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним та скріпленим мокрими печатками товариств (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).

За виконання вказаних послуг Позивачем у відповідності до п.5.1. Договору були наданні Відповідачеві для оплати рахунки:

№ 652 від 30.11.2009 року на суму 27300 гривень;

№ 653 від 30.11.2009 року на суму 2600 гривень;

№ 654 від 30.11.2009 року на суму 2600 гривень;

№ 655 від 30.11.2009 року на суму 1800 гривень;

№ 656 від 30.11.2009 року на суму 2600 гривень;

№ 657 від 30.11.2009 року на суму 2500 гривень;

№ 658 від 30.11.2009 року на суму 2800 гривень;

№ 660 від 30.11.2009 року на суму 1300 гривень.

Всього Відповідачеві за виконані нами послуги надано для оплати рахунків на загальну суму 43500 гривень.

За ствердженням Позивача, Відповідач покладені на нього обов’язки щодо оплати отриманих послуг у строки, передбачені п. 5.1 Договору, не виконав та отримані послуги не оплатив.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом не дійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Дослідивши умови укладеного між сторонами по справі договору № 0110Д/07 від 01.10.2007 року, суд дійшов висновку, що вказаний договір по своїй правовій природі є договором перевезення, внаслідок чого до вказаних правовідносин, що виникли в процесі виконання його умов, слід застосувати положення Глави 64 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 1 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи доведено, що відповідно до пункту 5.1 Договору позивачем виставлялися рахунки-фактури, де зазначалися вид послуги, одиниця виміру, маршрут, ПІБ водія та ціна.

Заборгованість відповідача на суму 43500,00 грн. також підтверджується підписаним та скріпленим мокрими печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.09 р.

Крім того, наявність зазначеної суми заборгованості не заперечувалась відповідачем у відзиві на позовну заяві та в судових засіданнях.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 43500,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача у відзиві на той факт, що зобов’язання з оплати наданих позивачем послуг у розмірі 43500,00 грн. є припиненим внаслідок зарахування зустрічних вимог на підставі повідомлення відповідача про залік, судом до розгляду не приймається з наступних підстав.

В обґрунтування зазначеного посилання відповідач зазначив, що 26.06.09 р. позивачем відповідно до заявки № 458 від 25.06.09 р. надавались відповідачу послуги з організації транспортування товару згідно товарно-транспортної накладної № 87652189 від 26.06.09 р.

Частину зазначеного товару було втрачено після його прийняття позивачем для перевезення, внаслідок чого відповідачу завдано 55581,23 грн. збитків.

17.07.09 р. та 10.11.09 р. відповідач направляв позивачу претензії про відшкодування збитків за втрачений товар з долученням розрахунку суми 55581,23 грн.

28.12.09 р. позивач направив відповідачу лист з графіком погашення боргу відповідно до претензій, згідно якого позивач зазначив, що оплата 55581,23 грн. буде здійснена протягом 4 календарних місяців, починаючи з січня 2010 р.

У зв’язку з відсутністю оплат, відповідач 01.03.2010 р. направив позивачу повідомлення № 37 про залік зустрічних вимог (копії зазначених листів долучені до матеріалів справи).

Позивач в судовому засіданні проти отримання зазначеного повідомлення № 37 заперечував; наявність зобов’язання щодо відшкодування завданих збитків у сумі 55581,23 грн. також заперечував з посиланням на їх недоведеність.

Крім того, в обґрунтування своїх заперечень надав суду постанову про відкриття кримінальної справи від 12.03.2010 р. щодо шахрайських дій по відношенню до ПП «Вел-Тон»під час перевезення товару відповідно до заявки № 458 від 25.06.09 р., а також наголосив на тому, що підставою даного позову не є договір заявка № 458 від 25.06.09 р.

Щодо неналежного, на думку відповідача, виконання ним цього договору та виникнення нестачі товару, то позивач наголосив на тому, що оскільки ці правовідносини в судовому порядку не розглядались, то його вина та нараховані збитки є недоведеними.

Частиною 3 ст. 203 та частиною 1 ст. 220 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав припинення зобов’язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.

За правилами статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

Також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред’являти до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення 43500,00 грн. заборгованості за Договором перевезення, а предметом заяви про залік зустрічних однорідних вимог є відшкодування збитків за втрачений вантаж, тобто юридична природа даних грошових зобов’язань є різною.

Приписами статті 22 Господарського кодексу України під збитками визнається втрати, заподіяні особі у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; 4) вини.

Четвертий складовий елемент правовідношення –вина, є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов’язання (боржника). Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й самий факт порушення боржником його обов’язку та причиновий зв’язок між цим порушенням та шкодою.

Крім того, однією з обов’язкових умов зарахування зустрічних вимог, як одного із способів припинення зобов’язання, є ясність цих вимог, тобто відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання.

За відсутності хоча би одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2010 р. № 42/474-7/17 у випадку звернення однієї із сторін із заявою про зарахування вимог, а інша сторона зобов’язання заперечує наявність боргу, посилаючись на характер, термін та розмір зустрічних вимог, спір підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов’язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов’язання, то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов’язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у справі, позивач направив копію позовної заяви на адресу відповідача 26.02.2010 р., тоді як відповідач направив позивачу лист повідомлення № 37 від 01.03.2010 р. про залік зустрічних вимог - 02.03.2010 р. (чек долучений до матеріалів справи).

Тобто, своїми діями позивач довів свій намір щодо способу захисту шляхом звернення до суду з позовом про примусове виконання зобов’язання відповідачем, а саме стягнення коштів за невиконання умов договору з боку відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлення судом неоднорідності вимоги позивача про стягнення з відповідача 43500,00 грн. заборгованості за Договором та відшкодування позивачем відповідачу 55581,23 грн. збитків за втрачений вантаж, а також наявність спору між сторонами щодо обов’язку відшкодування зазначених збитків, суд дійшов висновку про відсутність фактичного зарахування пред’явлених вимог за повідомленням № 37 від 01.03.2010 р.

До того ж суд вважає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про відшкодування 55581,23 грн. збитків за втрачений вантаж.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 625, 909 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіге Україна” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька,28, код ЄДРПОУ 34536243) на користь Приватного підприємства «ВЕЛ-ТОН»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Київська, 38, код ЄДРПОУ 33558994) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем основний борг в сумі 43500 (сорок три тисячі п’ятсот) грн. 00 коп. та судові витрати: державне мито в сумі 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко