Ухвала суду № 95347802, 24.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15699/19

Провадження № 2-з/752/187/21

У Х В А Л А

24.02.2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В.,розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Кисличенко Інною Володимирівною, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсними договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, -

в с т а н о в и в:

у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання зобов`язання згідно договору невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/- 379 від 29.02.2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та АТ «УКРСОЦБАНК», припиненим; визнання зобов`язання згідно договору невідновлювальної кредитної лінії №770/11/-504 від 12.09.2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та АТ «УКРСОЦБАНК», припиненим; визнання договору факторингу від 09.04.2019 року, що укладений між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», недійсним; визнання договору про відступлення права вимоги між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ОСОБА_2 від 09.04.2019 року недійсним.

Від представника позивача адвоката Кисличенко І.В. надійшла заява про забезпечення позову в якій він просить забезпечити позов шляхом заборони здійснення заходів примусового виконання рішення суду - Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.14.2014 року по справі № 792/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту у сумі 1 094 400, 02 грн та третейський збір в розмірі 11 344,00 грн.

В обґрунтування заяви посилається на наступні обставини.

29.02.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», наступник - АТ«Укрсоцбанк» був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 (далі - Договір №770/11/379) за яким Кредитор передав, а Позичальник отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов`язань за даним договором між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», 29.02.2008 року було укладено договір іпотеки б/н, згідно якого ОСОБА_1 в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк» чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки, визначена за згодою сторін становила 129 900,00 доларів США.

Разом з тим, 26.06.2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №770/11/379 від 29.02.2008 року. На виконання даного рішення Дніпровським районним судом м. Києва 20.10.2014 року було видано виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження №50043584.

12.09.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №770/11/-504 (далі - Договір №770/11/-504) за яким Кредитор передав, а Позичальник отримав кредит у розмірі 45 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов`язань за даним договором між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» 09.09.2008 року було укладено договір іпотеки б/н, згідно якого ОСОБА_1 передав в наступну іпотеку АКБ «Укрсоцбанк» чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки, визначена за згодою сторін, становила 162 297 доларів США.

28.03.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було прийнято рішення у справі № 607/23576/13-ц за позовом АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії від 12.09.2008 №770/11-504. На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист № 607/23576/13-ц, за яким відкрито виконавче провадження №50006433, яке наразі завершено.

Вважає, що після прийняття вищевказаних судових рішень АТ «Укрсоцбанк» втратило право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами згідно Договору №770/11/504 від 09.09.2008 року та Договору №770/11/379 від 29.02.2008 року.

На підставі наступного іпотечного договору б/н від 12.09.2008 року, укладеного на забезпечення виконання Договору №770/11-504 від 12.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» АТ «Укрсоцбанк» набуло право власності на предмет іпотеки, після чого уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Однак, не зважаючи на те, що банк задовольнив свої вимоги до боржника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який забезпечував виконання зобов`язань боржника за кредитними договорами №770/11/504 від 09.09.2008 року та №770/11/379 від 29.02.2008 року, 09.04.2019 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» було укладено договір факторингу, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» отримало право вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 від 29.02.2008 року на загальну суму 10 430 837,13 грн.

09.04.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ОСОБА_2 уклали договір № 09-04/19-2 про відступлення права вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 від 29.02.2008 року, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Еруп» відступила, а ОСОБА_2 отримала право вимоги до ОСОБА_1 за даним кредитним договором.

Звертаючись до суду з позовними вимогами визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсними договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, заявник вказує, що задоволення позову по даній справі матиме наслідком, зокрема, підтвердження відсутності між сторонами будь-яких зобов`язань, а відповідно й відсутності обов`язку виконання позивачем рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2014 року.

Наголошує, що є достатньо обґрунтоване припущення, що здійснення заходів примусового виконання рішення суду, яке вже виконане позивачем, завдасть значної шкоди матеріально-правовим інтересам позивача, прямо унеможливить виконання відповідного рішення суду, оскільки право позивача знову потребуватиме захисту, заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснення заходів примусового виконання відповідного рішення, є єдино можливим ефективним способом захисту права позивача.

Учасники справи у судове засідання не викликались відповідно до правил ч.1 ст. 153 ЦПК України.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, слід дійти до наступного.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Статтею 129 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову представник заявника посилається на рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2014 року, яке знаходилось на виконанні в органах державної виконавчої служби та про зупинення виконання якого просить заявник.

З огляду на викладене вище, заборона здійснення заходів примусового виконання рішення суду призведе до зупинення виконання судового рішення, що є недопустимим.

Отже, обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Кисличенко Інною Володимирівною, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсними договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`яти днів з дня проголошення або отримання її копії, особами, що не були присутніми в судовому засіданні.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя А.В. Слободянюк