Рішення № 95346703, 03.03.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/38/21

Провадження №2/524/1622/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді Вінтоняк Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що 08.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. було вчинено виконавчий напис за № 2318, відповідно до якого звернено стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1897748,35 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис виконано без достатніх правових підстав, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.05.2009 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 606963,97 грн., та без належної перевірки факту наявності безспірної заборгованості у розмірі 1315986,08 грн. видав виконавчий напис, яким звернув стягнення на житловий будинок, який належить на праві власності позивачу. До того ж, як вважає позивач, нотаріус вчинив виконавчий напис поза межами встановленого трирічного строку, який обраховується з дня виникнення права вимоги.

У відзиві на позовну заяву представник АБ «Альфа-Банк» заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що станом на 04.08.2020 року позивач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 1897748,35 грн., у зв`язку з чим банк на підставі іпотечного договору має право звернути стягнення на іпотечне майно на підставі виконавчого напису нотаріуса. 07.08.2020 року на адресу позивача було направлено повідомлення - вимогу про усунення порушень рекомендованим листом, однак позивачем вимоги банку задоволено не було, а відтак банк звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, надавши всі необхідні документи. Позивачем не наведено у позовній заяві факти, які підтверджують невідповідність боргу, наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості з позивача не позбавляє банк як кредитора на отримання суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, відповідач вважає, що строк вчинення виконавчого напису не пропущено, оскільки кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом є 30.11.2027 року.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року судом задоволено заяву про забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні №63559952.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

З огляду на положення п.1, 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 08.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2318, відповідно до якого нотаріусом запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Альфа-Банк» за договором споживчого кредиту №11088477000 від 01.12.2006 року за період з 05.08.2018 року по 04.08.2020 року у розмірі 1897748,35 грн., з яких строкова заборгованість – 214024,12, прострочена заборгованість – 354823,16 грн., строкова заборгованість по нарахованим %- 12914,99 грн., прострочена заборгованість по нарахованим % - 1315986,08 грн., та 1400 грн. плати за вчинення виконавчого напису ( а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11088477000, за умовами якого позивач отримав кредит у сумі 606000 грн. (а.с. 20-26).

01.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В., за умовами якого в іпотеку банку передано житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 (а.с. 27-31).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.05.2009 року стягнуто з ОСОБА_1 як боржника та ОСОБА_3 як поручителя заборгованість за вищевказаним кредитним договором у сумі 606963,97 грн. (а.с. 32-34).

Постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-810, виданого на підставі рішення суду від 12.05.2009 року (а.с. 35), а постановою від 21.10.2013 року повернуто виконавчий лист стягувану через відсутність у боржника майна (а.с. 45-46).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.06.2017 року замінено сторону у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №2-810 з ПАТ «Укрсиббанк» на ПАТ «Дельта Банк», підстава – договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом від 08.12.2011 року (а.с. 36-37, 87-88).

Як зазначає відповідач у відзиві, 09.12.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та АТ «Дельта-Банк» укладено договір №2098/К про відступлення (купівлі-продажу) право вимоги, за умовами якого АТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №11088477000 від 01.12.2006 року.

07.08.2020 року АТ «Альфа-Банк» було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення, в якій зазначено про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором у сумі 1897748,35 грн. протягом 30 днів, інакше банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 90-91).

Сторони не заперечують, що кредитне зобов`язання залишилося не виконаним.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, АТ «Альфа-Банк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з заявою про вчинення виконавчого напису, надавши до заяви договір іпотеки, копію кредитного договору, вимогу про усунення порушення та докази направлення на адресу боржника, довідку-розрахунок заборгованості (а.с. 89-93).

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції Українивід 22лютого 2012року N296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого написуце нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого написунадання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржникаце обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознакаминаданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку документів. При цьому перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 08.10.2020 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався, окрім іншого, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за №1172.

Постановою КабінетуМіністрів України №1172 від 29червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови №662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Оспорюваний виконавчий напис вчинено 08.10.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Отже, станом на 08.10.2020 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору №11088477000 від 01.12.2006 року, укладеного між позивачем та банком у простій письмовій формі.

Отже, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Михайленко С.А. не дотримав встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 840, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 34, 87- 89 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2318 від 08.10.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про звернення стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 215, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк» у сумі 1897748 грн. 35 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа Банк», адреса місця знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, адреса місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Академіка Павлова, буд. 15/4, каб. 1.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк