Рішення № 9534297, 27.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 22/044-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Поліпром», м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., Обухівський район, м. Українка

про стягнення 220699,48 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача Євтушенко О.В., довіреність б/н від 21 квітня 2010 року,

від Відповідача - не зявився.

Обставини справи :

Ухвалою господарського суду Київської області від 02 березня 2010 року порушено провадження у справі № 22/044-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Поліпром»(далі - Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 220699,48 грн., розгляд справи призначено на 25 березня 2010 року о 09 год. 45 хв.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору поставки № 002-314-ED06 від 10 липня 2006 року (далі Договір) щодо строків та порядку оплати за поставлений Позивачем товар.

Ухвалами господарського суду Київської області від 25 березня 2010 року, 13 квітня 2010 року розгляд справи відкладався відповідно на 13 квітня 2010 року, 27 квітня 2010 року.

В порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України представник Позивача через загальний відділ господарського суду Київської області подав клопотання б/н б/д (вх. № суду 4080 від 12 квітня 2010 року) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого заявляє до стягнення з Відповідача суму основної заборгованості у розмірі до 133379,98 грн.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області від 26 квітня 2010 року розгляд справи № 22/044-10 продовжено на один місяць.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27 квітня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки № 002-314-ED06 від 10 липня 2006 року (далі - Договір), згідно умов якого Позивач (Постачальник) зобовязався систематично передавати у власність Відповідачу (Покупцю) товари для відпочинку торгівельної марки », а також інші супутні товари, далі по тексту Договору «товар», згідно специфікації або товарних (видаткових) накладних, а Відповідач зобовязався приймати цей товар і оплачувати його на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору ціна, артикул і штрих-код вказуються в специфікаціях або в товарних (видаткових) накладних, що є невідємними частинами даного Договору.

Перехід всіх ризиків та права власності на товар відбувається в момент передачі товару й підписання товарної накладної уповноваженими особами сторін.

В пункті 3.1. Договору зазначено, що продукція оплачується Відповідачем по погодженій сторонами ціні, зазначеній в специфікації або товарній накладній і включає в себе ПДВ.

Загальна сума Договору складається із сум вартості кожної партії Товару, зазначених у Специфікаціях (видаткових накладних) які є невідємною частиною Договору і орієнтовно складає 300000,00 грн. без ПДВ, ПДВ 60000,00 грн., усього 360000,00 грн., як це зазначено в пункті 3.5. Договору.

Згідно пункту 3.6. Договору кожна партія товару, що поставляється відповідно до цього Договору, оплачується Відповідачем незалежно від виставленого Позивачем рахунка, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача.

Умови оплати, визначені сторонами в пункті 3.7. Договору, згідно якого, Відповідач зобовязаний оплатити Позивачу товар, реалізований іншим покупцям, не пізніше 15-го і 30-го числа кожного місяця.

Пунктом 4.1.1. Договору встановлено, що Позивач зобовязаний вчасно передавати Відповідачу товар у стані й порядку, передбаченому умовами даного Договору.

Відповідач, згідно пунктів 4.2.1. та 4.2.3. Договору, зобовязаний приймати товар по кількості і якості в порядку і в терміна, встановлені даним Договором і чинним законодавством; оплачувати товар у порядку, у розмірі й у терміни, зазначені в пункті 3.7. даного Договору.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар, на загальну суму 223776,96 грн., що підтверджується складеним та підписаним сторонами і скріпленим їх печатками накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 44-89).

Відповідач в порушення своїх договірних зобовязань оплату за отриманий товар здійснив частково, в результаті чого за ним рахується заборгованість в сумі 133379,98 грн., про що також свідчить підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 березня 2010 року та довідка б/н від 19 березня 2010 року про стан непогашеної заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Поліпром»за Договором 002-314-ED06 від 10 липня 2006 року, підписана керівником та головним бухгалтером Позивача.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 133379,98 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений товар є правомірною та обґрунтованою.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 133379,98 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Враховуючи зменшення Позивачем позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08720, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром»(49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 5, код 19155069) 133379,98 грн. (сто тридцять три тисячі триста сімдесят девять гривень девяносто вісім копійок) основного боргу; 1333,80 грн. (одну тисячу триста тридцять три гривні вісімдесят копійок) державного мита; 142,63 грн. (сто сорок дві гривні шістдесят три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Третьякова О.О.

Рішення підписане 11 травня 2010 року.