Рішення № 9534247, 27.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 22/060-10          

За позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 15», Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення 14408,60 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники :

від позивача: Тарасенко О.В., довіреність № 22 від 21 квітня 2010 року,

від відповідача: не зявився.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 15»(далі - Відповідач) про стягнення 14408,60 грн., що складає 11948,38 грн. основного боргу; 327,42 грн. пені; 1194,38 грн. штрафу; 47,90 грн. –3% річних, 215,07 грн. інфляційних втрат та 675,00 грн. збитків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору поставки товару № 0145/07 від 15 березня 2007 року (далі –Договір), в частині строків та порядку оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 березня 2010 року порушено провадження у справі № 22/060-10 та призначено її до розгляду на 07 квітня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07 квітня 2010 року розгляд справи відкладено на 27 квітня 2010 року у зв’язку з неявкою сторін.

Представник Позивача, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав клопотання № 2552 від 06 квітня 2010 року (вх. № 3856 від 07 квітня 2010 року), згідно якої зменшує позовні вимоги та заявляє до стягнення з Відповідача 327,42 грн. пені; 1194,83 грн. штрафу; 47,90 грн. 3% річних; 215,07 грн. інфляційних втрат та 675,00 грн. збитків.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав, проте справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Відповідач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку про час та місце засідання суду, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103221257794 від 24 березня 2010 року.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27 квітня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки товару № 0145/07 від 15 березня 2007 року (далі - Договір), згідно умов якого Продавець (Постачальник) зобов’язався поставляти та передавати у власність /повне господарське володіння/, лікарські засоби та вироби медичного призначення, надалі Товар, а Покупець (Відповідач) зобов’язався приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна та загальна вартість Товару, який поставляється Відповідачу, вказана у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною Договору.

В пункті 3.1. Договору зазначено, що платежі за поставлений по даному Договору Товар проводяться Відповідачем в терміни зазначені в видатковій накладній.

Оплата за отриманий Товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача, згідно способу оплати вказаного в пункті 3.1. даного Договору не пізніше строку, визначеному в накладних (пункт 3.2. Договору).

Перехід права власності відбувається в момент отримання Товару Відповідачем, або уповноваженою ним особою, від Позивача. Датою отримання Товару у власність вважається дата прийому його Відповідачем згідно товарної накладної (пункт 4.1. Договору).

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу Товар, на загальну суму 11948,38 грн., що підтверджується належним чином оформленими накладними № 2650641 від 08 грудня 2009 року на суму 134,10 грн., № 2650642 від 08 грудня 2009 року на суму 2774,37 грн., № 2650862 від 10 грудня 2009 року на суму 24,48 грн., № 2650863 від 10 грудня 2009 року на суму 1397,97 грн., № 2651978 від 17 грудня 2009 року на суму 103,50 грн., № 2651979 від 17 грудня 2009 року на суму 7740,41 грн. та відповідною довіреністю серії 12ААА № 372753/102 від 09 грудня 2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Відповідач здійснив оплату за отриманий Товар 05 березня 2010 року в сумі 3500,00 грн. та 10 березня 2010 року в сумі 8451,38 грн. всього в сумі 11951,38 грн., що також підтверджується й банківськими виписками (копії яких містяться у матеріалах справи), у зв’язку з чим Позивачем позовні вимоги були зменшені згідно клопотання № 2552 від 06 квітня 2010 року.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань по Договору Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 1194,83 грн. штрафу та 327,42 грн. пені.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

В пункті 7.3. Договору сторони погодили, що Відповідач за порушення термінів оплати Товару сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,7% від заборгованої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідач за отриманий Товар по накладним № 2650641 від 08 грудня 2009 року на суму 134,10 грн., № 2650642 від 08 грудня 2009 року на суму 2774,37 грн., у відповідності до пункту 3.1. Договору, зобов’язаний розрахуватись до 07 січня 2010 року, по накладним № 2650862 від 10 грудня 2009 року на суму 24,48 грн., № 2650863 від 10 грудня 2009 року на суму 1397,97 грн. –до 31 грудня 2009 року, по накладним № 2651978 від 17 грудня 2009 року на суму 103,50 грн., № 2651979 від 17 грудня 2009 року на суму 7740,41 грн. –до 16 січня 2010 року.

Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню за наступні періоди: з 31 грудня 2009 року по 07 січня 2010 року за 7 днів прострочення на 1196,00 грн. заборгованості в сумі 4,70 грн., з 07 січня 2010 року по 16 січня 2010 року за 9 днів прострочення на 4104,47 грн. заборгованості в сумі 20,74 грн., 16 січня 2010 року по 02 березня 2010 року за 45 днів прострочення на 11948,38 грн. заборгованості в сумі 301,98 грн. Всього Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 327,42 грн. пені.

Оскільки сума пені, за розрахунком суду за вищевказаний період, становить 327,44 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 327,42 грн. пені підлягає задоволенню.

В пункті 7.2. Договору встановлено, що у випадку прострочки платежу Відповідач сплачує Позивачу одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк Товару.

Оскільки сума штрафу, за розрахунком Позивача, є арифметично вірною, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1194,83 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 47,90 грн. 3% річних та 215,07 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за наступні періоди: з 31 грудня 2009 року по 07 січня 2010 року за 7 днів прострочення на 1196,00 грн. заборгованості в сумі 0,68 грн., з 07 січня 2010 року по 16 січня 2010 року за 9 днів прострочення на 4104,47 грн. заборгованості в сумі 3,03 грн., з 16 січня 2010 року по 02 березня 2010 року за 45 днів прострочення на 11948,38 грн. заборгованості в сумі 44,19 грн. Всього Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 47,90 грн. 3% річних.

Оскільки сума 3% річних, за розрахунком суду за вищевказаний період, становить 47,92 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 47,90 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за період з 31 грудня 2009 року по 02 березня 2010 року на 11948,38 грн. заборгованості в сумі 215,07 грн.

Враховуючи заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат та момент виникнення у Відповідача зобов’язання по оплаті по вищевказаним          накладним, суд здійснив власний розрахунок нарахування інфляційних втрат за наступні періоди: з 31 грудня 2009 року по 02 березня 2010 року на 1196,00 грн. заборгованості в сумі 44,25 грн., з 07 січня 2010 року по 02 березня 2010 року на 2908,47 грн. заборгованості в сумі 107,61 грн., з 16 січня 2010 року по 02 березня 2010 року на 7843,91 грн. заборгованості в сумі 149,03 грн.

Оскільки сума інфляційних втрат, за розрахунком суду за вищевказаний період, з урахуванням заборгованості, що виникла за відповідні проміжки часу, становить 300,89 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 215,07 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 675,00 грн. збитків у вигляді витрат, понесених Позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги, Позивач посилається на пункт 7.1. Договору, яким передбачено, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує завдані даними діями, а рівно бездіяльністю збитки, в тому числі відшкодовує не отриманий прибуток, у відповідності до чинного законодавства та усі витрати, пов’язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості чи відновленням будь-якого порушеного права.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності з положеннями частини 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно частини 1 статті 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

У постанові Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 року у справі № 6/213-06-5667 зазначено, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14 листопада 2007 року у справі № 16/217, від 18 березня 2009 року у справі № 2/165-11/59, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04 квітня 2006 року у справі № 43/543.

Так, Позивач при обґрунтуванні підстав для відшкодування збитків не наводить повного складу правопорушення, внаслідок якого Позивач поніс збитки у розмірі 675,00 грн., а саме відсутні посилання на причинний зв'язок між невиконанням Відповідачем зобов’язання по Договору по оплаті вартості товару та зверненням Позивача до ПП «Юридична фірма «ЕВІДЕНС»за отриманням юридичних послуг.

При цьому суд вважає, що в даному випадку витрати, які поніс Позивач на оплату юридичних послуг ПП «Юридична фірма «ЕВІДЕНС», що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 8/2-3 від 15 лютого 2010 року та платіжним дорученням № 217 від 25 лютого 2010 року, не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв’язку між фактом несплати Відповідачем вартості поставленого товару по Договору.

Також Позивачем не подано доказів надання таких послуг, зокрема, відповідних актів виконаних робіт, тощо. Крім того, пунктом 3.3. договору про надання юридичних послуг № 8/2-3 від 15 лютого 2010 року передбачено, що замовлення вважається виконаним з моменту сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Аптечна мережа «Ліки»суми дебіторської заборгованості.

З огляду на викладене, та враховуючи вказані приписи законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків в заявленій сумі 675,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 327,42 грн. пені; 1194,83 грн. штрафу; 47,90 грн. 3% річних та 215,07 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 15» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 57, код 01977895) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(03151, м. Київ, вул. Мішина, буд. 3, код 30263519) 327,42 грн. (триста двадцять сім гривень сорок дві копійки) пені; 1194,83 грн. (одну тисячу сто дев’яносто чотири гривні вісімдесят три копійки) штрафу; 47,90 грн. (сорок сім гривень дев’яносто копійок) 3% річних; 215,07 грн. (двісті п'ятнадцять гривень сім копійок) інфляційних втрат; 17,85 грн. (сімнадцять гривень вісімдесят п’ять копійок) державного мита; 29,24 грн. (двадцять дев’ять гривень двадцять чотири копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 11 травня 2010 року.