Рішення № 9534230, 20.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 22/055-10          

За позовом закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Вишневе

до товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський цегельний завод», Київська обл., м. Миронівка

про стягнення 12426,28 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

від Позивача –Бабенко А.О., довіреність № 1264 від 27 жовтня 2009 року;

від Відповідача –не з’явився.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось закрите акціонерне товариство «А.Е.С.Київобленерго»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський цегельний завод»(далі - Відповідач) про стягнення 12426,28 грн., що становить 11093,29 грн. основного боргу та 1332,99 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії № 390 від 26 жовтня 2004 року (далі –Договір), зокрема, щодо порядку та строків оплати за поставлену електричну енергію по Договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 березня 2010 року порушено провадження у справі № 22/055-10 та призначено її до розгляду на 31 березня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31 березня 2010 року у зв’язку з неявкою Відповідача розгляд справи відкладено на 20 квітня 2010 року.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення № 0103222510000 від 18 березня 2010 року, явка відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 квітня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про постачання електричної енергії № 390 від 26 жовтня 2004 року (далі –Договір), за умовами якого Позивач (Постачальник) зобов’язався постачати електричну енергію Відповідачу, а Відповідач - оплачувати Позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами (розділ 1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору Позивач зобов’язується постачати Відповідачу електроенергію, як різновид товару в межах 320,0 (кВт) приєднаної потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток 1 до Договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу»).

Згідно Додатку 3.1. до Договору об’єктом Відповідача, що живиться від мереж Постачальника електричної енергії є цегельний завод завод товариства з обмеженою відповідльнвстю «Миронівський цегельний завод», розташований в м. Миронівка по вул. Степова, 5.

Відповідач, згідно пункту 2.2.3. Договору, зобов’язався оплачувати Позивачу платежі згідно з умовами Додатку 2 до Договору «Порядок розрахунків»та Додатку 4 до Договору «Зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно пункту 3.1.1. Договору Позивач має право отримувати від Відповідача своєчасну плату за електричну енергію, що поставлена чи поставляється за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі відповідно до умов цього Договору та законодавства України.

Пунктом 2 Додатку 2 до Договору встановлено, що щомісячно 25 числа згідно з Додатком 4 до Договору направляється представник Відповідача у відділ збуту Миронівського РЕМ за адресою: м. Миронівка вул. Старченко 1а для подання звіту про використану електроенергію Відповідачем та субспоживачами за розрахунковий період (Додаток №8 «Звіт про використану електроенергію»), документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді, заявки на обсяги споживання електроенергії у поточному періоді (далі заявлені величини) та одержання рахунків на оплату.

Відповідач здійснює згідно платіжних доручень поточну плату за електроенергію, що споживатиметься в поточному періоді з урахуванням сплаченого авансового платежу у розрахунковому періоді 100% від заявленої величини до 05 числа поточного періоду (пункт 3.2. Додатку 2 до Договору).

Пунктом 9.5. Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2004 року; Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну Дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Для оплати вартості наданої електроенергії у період з лютого 2009 року по лютий 2010 року на загальну суму 11093,83 грн. Позивачем виставлено Відповідачу наступні рахунки: рахунок № 9121181409 за лютий 2009 року від 28 лютого 2009 року, рахунок № 9121736350 за березень 2009 року від 27 березня 2009 року, рахунок № 9123370059 за квітень 2009 року від 30 квітня 2009 року, рахунок № 9313134026 за травень 2009 року від 29 травня 2009 року, рахунок № 9126257329 за червень 2009 року від 30 червня 2009 року, рахунок № 9127630938 за липень 2009 року від 29 липня 2009 року, рахунок № 9217047654 за серпень 2009 року від 27 серпня 2009 року, рахунок № 9171819189 за вересень 2009 року від 25 вересня 2009 року, рахунок № 9218819333 за жовтень 2009 року від 27 жовтня 2009 року, рахунок № 9174347261 за листопад 2009 року від 26 листопада 2009 року, рахунок № 9269569035 за грудень 2009 року від 28 грудня 2009 року, рахунок № 9177032340 за січень 2010 року від 26 січня 2010 року, рахунок № 9710163628 за лютий 2010 року від 25 лютого 2010 року.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань, оплату за Договором проводив несвоєчасно та не в повному обсязі. Враховуючи заборгованість Відповідача у сумі 3399,46 грн., що існувала станом на січень 2009 року, а також здійснену Відповідачем часткову оплату в січні 2009 року на суму 3400,00 грн., за Відповідачем утворилась основна заборгованість перед Позивачем в сумі 11093,29 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом 1 пункту 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910) (далі –ПКЕЕ) встановлено, що Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України. Як передбачено підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ споживач зобов’язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 11093,29 грн. Відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11093,29 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню в сумі 1332,99 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 4.2.1. Договору встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3. –2.2.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком 2 «Порядок розрахунків», Відповідач сплачує Позивачу пеню за кожен день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано пеню за період з 07 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року, а саме: за березень 2009 року в сумі 8,22 грн., за квітень 2009 року в сумі 102,37 грн., за травень 2009 року в сумі 122,66 грн., за червень 2009 року в сумі 124,63 грн., за липень 2009 року в сумі 132,37 грн., за серпень 2009 року в сумі 135,77 грн., за вересень 2009 року в сумі 137,04 грн., за жовтень 2009 року в сумі 189,87 грн., за листопад 2009 року в сумі 186,92 грн., за грудень 2009 року в сумі 193,14 грн.

Враховуючи вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, заявлені Позивачем періоди нарахування пені, а також встановлені строки для оплати відповідних рахунків суд здійснив перерахунок пені за наступні періоди: з 07 березня 2009 року по 07 вересня 2009 року на 500,88 грн. заборгованості за лютий 2009 року в розмірі 58,04 грн., з 04 квітня 2009 року по 04 жовтня 2009 року на 5210,20 грн. заборгованості за березень 2009 року в сумі 586,83 грн., з 13 травня 2009 року по 12 листопада 2009 року на 500,89 грн. заборгованості за квітень 2009 року в сумі 54054 грн., з 06 червня 2009 року по 06 грудня 2009 року на 484,75 грн. заборгованості за травень 2009 року в сумі 51,67 грн., з 08 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року на 500,88 грн. заборгованості за червень 2009 року в сумі 50,51 грн., з 06 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року на 484,75 грн. заборгованості за липень 2009 року в сумі 40,51 грн., з 04 вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року на 500,88 грн. заборгованості за серпень 2009 року в сумі 33,48 грн., з 03 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року на 2910,60 грн. заборгованості за вересень 2009 року в сумі 147,12 грн.

Оскільки арифметично вірна сума пені, за розрахунком суду за вищевказані періоди, становить 1022,60 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1332,99 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1022,60 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 11093,29 грн. основного боргу та 1022,60 грн. пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський цегельний завод»(08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Чкалова, буд. 38, код 32547232) на користь закритого акціонерного товариства «А.Е.С.Київобленерго»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-б, код 23243188) 11093,29 грн. (одинадцять тисяч дев’яносто три гривні двадцять дев’ять копійок) основного боргу; 1022,60 грн. (одну тисячу двадцять дві гривні шістдесят копійок) пені; 121,16 грн. (сто двадцять одну гривню шістнадцять копійок) державного мита; 230,11 грн. (двісті тридцять гривень одинадцять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 11 травня 2010 року.