Вирок № 95340741, 19.01.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

415/7690/20

1-КП/415/503/21

ВИРОК

Іменем України

19 січня 2021 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю секретаря Гаврилюк Ю.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області Угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 від 17 грудня 2020 року, у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12020135240000397 від 26 жовтня 2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 25 листопада 2020 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.309 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 1 рік, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Полякова Д.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту – 23 жовтня 2020 року, у денний час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_1 , по вулиці Нова, 8, міста Лисичанська, та, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), отримавши від останнього, під приводом тимчасового користування, мобільний телефон марки «Meizu M6», модель «М711Н», вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-1285е від 28 жовтня 2020 року, 1538 гривень, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлені зобов`язання, з корисливих мотивів, заволодів зазначеним гаджетом, спричинивши майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.190 ч.1 КК України, а саме, – заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

У судове засідання надана Угода про примирення, укладена 17 грудня 2020 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , на підставі ст.468-ст.471 КПК України, досягнута під час провадження досудового розслідування, відповідно до умов якої –

підозрюваний ОСОБА_2 визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, викладеному в обвинувальному акті та Угоді про примирення, тобто, – у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві),

потерпілий ОСОБА_1 і підозрюваний ОСОБА_2 – остаточно примирились і сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні останньому покарання за ст.190 ч.1 КК України – у виді громадських робіт, на строк 220 (двісті двадцять) годин,

з призначенням остаточного покарання, на підставі ст.70 ч.4 КК України, – за сукупністю кримінальних правопорушень: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме, шляхом поглинення покарання, призначеного за даним вироком, – покаранням, визначеним у вироці Лисичанського міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року, та, відповідно, призначенням остаточного покарання – у виді обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням положень ст.75 КК України, – зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст.468 КПК України – у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення, яка, на підставі ст.469 КПК України – може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні – щодо кримінальних проступків, не тяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті та Угоді про примирення, зазначивши, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, а саме, заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 , зокрема, – мобільним телефоном марки «Meizu», отримавши той у тимчасове користування безпосередньо від потерпілого ОСОБА_1 , наприкінці жовтня 2020 року, у денний час, перебуваючи у будинку за місцем мешкання останнього, по АДРЕСА_3 , і, в подальшому, не повернувши власникові вказаний гаджет, – викладені вірно, визначені обставини відповідають подіям, що відбувались в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії. З потерпілим ОСОБА_1 – примирився, повністю відшкодувавши заподіяну майнову шкоду та заключивши відповідну Угоду про примирення, при цьому, він цілком розуміє надані йому законом права, характер пред`явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також, інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження судом Угоди про примирення між ним та потерпілим, в тому числі, і наслідки укладення та затвердження зазначеної Угоди, визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, та щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, зокрема, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, права заявлення клопотань, права на виклик свідків та надання суду своїх доказів, а також, наслідки невиконання Угоди, вказані у ст.476 КПК України, підтримавши надану Угоду та наполягаючи на затвердженні останньої.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження Угоди про примирення між ним та обвинуваченим ОСОБА_2 , визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України та щодо позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, в тому числі, і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану Угоду, наполягаючи на затвердженні останньої та підтвердивши повне відшкодування завданих кримінальним правопорушенням майнових збитків.

З матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфіковано, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, а саме, – як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), – яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, при цьому, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєному – визнав в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено, що укладення Угоди про примирення від 17 грудня 2020 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , на підставі ст.ст.468-471 КПК України, – є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст Угоди про примирення від 17 грудня 2020 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – відповідають вимогам ст.469, ст.471 КПК України.

Умови угоди про примирення від 17 грудня 2020 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, вид та строк покарання, узгоджені між сторонами кримінального провадження, – визначені в межах санкції ст.190 ч.1 КК України, застосування покарання – у виді громадських робіт, на строк 220 (двісті двадцять) годин, з призначенням остаточного покарання, на підставі ст.70 ч.4 КК України, – за сукупністю кримінальних правопорушень: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме, шляхом поглинення покарання, призначеного за даним вироком, – покаранням, визначеним у вироці Лисичанського міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року (а.с.32, матеріали о/а), та, відповідно, призначенням остаточного покарання – у виді обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням положень ст.75 КК України, – зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, – відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України, та, визначено, з урахуванням положень ст.56, ст.61 КК України, а також, – у відповідності до ст.65 КК України, – щодо ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, зокрема: обвинувачений ОСОБА_2 – вчинив кримінальне правопорушення, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків (а.с.33-34), не працює, однак, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (а.с.26), має на утриманні дітей неповнолітнього віку – доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є – судимим (а.с.27-28,32), у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю інкримінованого кримінального правопорушення, вибачаючись за вчинення останнього, в тому числі, і під час провадження досудового розслідування (а.с.36-37), повністю відшкодував завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду (матеріали о/а), – і, що, в цілому, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Підстав для відмови в затвердженні Угоди про примирення від 17 грудня 2020 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , передбачених ст.474 ч.7 КПК України, – судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та думку потерпілого ОСОБА_1 , які наполягали на затвердженні Угоди, погоджуючись з думкою прокурора Полякова Д.В., який вважав, що Угода про примирення між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – може бути затверджена судом, проаналізувавши надані у судове засідання матеріали та перевіривши Угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, – дійшов до висновку щодо можливості затвердження Угоди про примирення від 17 грудня 2020 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати у справі – у сумі 653 гривні 80 копійок (а.с.15), пов`язані із залученням експертів під час проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-1285е від 28 жовтня 2020 року (а.с.16-18), з метою встановлення заподіяної потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_1 – не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.471, ст.474-ст.475 КПК України, суд –

ухвалив:

Угоду про примирення, укладену 17 грудня 2020 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12020135240000397 від 26 жовтня 2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, – затвердити.

ОСОБА_2 – визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання – у виді громадських робіт, на строк 220 (двісті двадцять) годин.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення покарання, призначеного за даним вироком, покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду від 25 листопада 2020 року, визначити обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання – у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 , до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави: (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300) – 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-1285е від 28 жовтня 2020 року.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим ОСОБА_2 , потерпілим ОСОБА_1 та прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.3 КПК України, до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: