Рішення № 9533899, 20.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 22/038-10

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Сквира

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шапіївка», Київська обл., Сквирський р-н, с. Шапіївка

про стягнення 86853,98 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 21 січня 2010 року,

від відповідача: Губський О.В., довіреність № 34/1 від 15 березня 2010 року.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шапіївка»(далі - Відповідач) про стягнення 86853,98 грн., що складає 83750,00 грн. основного боргу та 3103,98 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на неналежне невиконання Відповідачем умов Договору № 1 від 01 липня 2009 року (далі Договір), щодо строків та порядку оплати виконаних Позивачем агротехнічних послуг по збиранню врожаю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 березня 2010 року порушено провадження у справі № 22/038-10 та призначено її до розгляду на 18 березня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18 березня 2010 року розгляд справи відкладено на 06 квітня 2010 року у звязку з неявкою Відповідача.

Представник Відповідача у судовому засіданні 06 квітня 2010 року подав заяву № 40/1 від 06 квітня 2010 року, якою визнає основну заборгованість перед Позивачем в сумі 83750,00 грн. та просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою рівними частинами щомісяця.

У судовому засіданні 06 квітня 2010 року об 10:15 год. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва до 20 квітня 2010 року о 10:30 год.

В судовому засіданні 20 квітня 2010 року представник Позивача подав заяву б/н б/д, якою не заперечує проти розстрочки виконання рішення, однак на 4 місяці зі сплатою рівними частинами щомісяця.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 квітня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Позивачем та відповідачем укладено Договір № 1 від 01 липня 2009 року (далі Договір), за умовами якого Відповідач доручив, а Позивач зобовязався виконати роботи по збиранню ранніх зернових врожаю 2009 року технікою Позивача: горох 120 га, пшениця 187 га, ячмінь 138 га, овес 50 га, жито - 70 га, всього зернових на площі 565 га (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору за виконання Позивачем роботи по збиранню врожаю 2009 року Відповідач проводить оплату з розрахунку 250,00 грн. за кожен зібраний гектар.

Як зазначено в пункті 3.4. Договору завершення робіт по даному Договору фіксується Актом виконаних робіт.

Розрахунки за виконані роботи Відповідач повинен закінчити по раннім зерновим до 01 грудня 2009 року (пункт 3.5. Договору).

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач виконав роботи передбачені Договором, що підтверджується належним чином оформленим та підписаним сторонами актом прийомки-передачі виконаних робіт від 17 вересня 2009 року (а.с. 10), згідно пункту 2 якого сторони зазначили, що зауважень та претензій по виконаній роботі Відповідач не має та зобовязався сплатити Позивачу у строк, передбачений Договором, суму 141250,00 грн., без ПДВ (пункт 3 Акту прийомки-передачі виконаних робіт).

В порушення своїх договірних зобовязань Відповідач оплату виконаних Позивачем робіт здійснив частково в сумі 57500,00 грн., що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку Позивача в філії «Київське регіональне управління»Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року, довідкою № 582 від 02 квітня 2010 року Сквирського відділення відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»та копіями видаткових касових ордерів № 98 від 27 серпня 2009 року на суму 1000,00 грн., № 124 від 28 жовтня 2009 року на суму 2500,00 грн., № 111 від 22 жовтня 2009 року на суму 500,00 грн., № 141 від 23 листопада 2009 року на суму 1500,00 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 83750,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем 26 січня 2010 року направлена на адресу відповідача претензія б/н з вимогою погасити суму основного боргу у розмірі 83750,00 грн. Однак, відповідач вимоги претензії не виконав, оплату за виконані Позивачем роботи не здійснив.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 83750,00 грн., що визнано Відповідачем в заяві № 40/1 від 06 квітня 2010 року та про що, також, свідчить підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на 10 березня 2010 року.

Враховуючи, що основна заборгованість у сумі 83750,00 грн. Відповідачем визнана в повному обсязі, станом на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 83750,00 грн. основного боргу по оплаті за виконані роботи є правомірною та підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобовязань за Договором Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 3103,98 грн.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, як це передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 4.4. Договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати робіт Відповідач сплачує Позивачу неустойку пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний прострочений день, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню за період з 02 грудня 2009 року по 05 лютого 2010 року за 66 днів прострочення на 83750,00 грн. заборгованості в сумі 3103,98 грн.

Оскільки арифметично вірна сума пені, за розрахунком суду за вказаний період, становить 3104,49 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3103,98 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 83750,00 грн. основного боргу та 3103,98 грн. пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заяви Відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 12 місяців зі сплатою рівними частинами щомісяця, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2008 року у справі № 17/442-04 в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у пункті 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України».

Як вбачається із заяви Відповідача про розстрочку останній лише посилається на тяжке фінансове становище, економічну кризу та зменшення попиту на сільськогосподарські культури, однак не надає суду жодних доказів в підтвердження наведених обставин, а як наслідок неможливості чи ускладнення виконання судового рішення.

Проте, враховуючи згоду Позивача на розстрочку виконання даного рішення строком на 4 місяці, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення у справі № 22/038-10 строком на 4 місяці зі сплатою рівними частинами щомісяця.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 525, 526, 530, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шапіївка» (09041, Київська обл., Сквирський район, село Шапіївка, вул. Сквирське шосе, код 30771094) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 83750,00 грн. (вісімдесят три тисячі сімсот пятдесят гривень) основного боргу; 3103,98 грн. (три тисячі сто три гривні девяносто вісім копійок) пені; 868,53 грн. (вісімсот шістдесят вісім гривень пятдесят три копійки) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення на 4 місяці зі сплатою рівними частинами щомісяця.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Третьякова О.О.

Рішення підписане 05 травня 2010 року.