Рішення № 9533898, 23.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2010 р. Справа № 22/027-09          

Розглянувши матеріали справи за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя», Київська обл., Фастівський район, с. Малополовецьке

до Дочірнього підприємства «Малополовецьке», Київська обл., Фастівський район,

с. Малополовецьке

про витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя Третьякова О.О.

За участю представників сторін:

Позивача –Притула Г.О., довіреність б/н від 05.01.2009 року

Відповідача –Овсієнко Р.М., довіреність б/н від 21.10.2009 року

Суть спору:

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2009 року порушено провадження у справі №22/027-09 за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя»(далі-позивач) до Дочірнього підприємства «Малополовецьке»(далі-відповідач) про витребування майна із чужого незаконного володіння. Розгляд справи призначено на 19 січня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на перебування нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, у володінні та користуванні відповідача без достатньої правової підстави і останній відмовляється його повернути в добровільному порядку на вимогу власника майна. Зазначене, на думку позивача, є підставою для пред’явлення даного позову на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.

В судове засідання 19 січня 2010 року представник позивача не з’явився, проте до загального відділу господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № суду 274 від 15 січня 2010 року) про відкладення розгляду справи у зв’язку з участю представника позивача у розгляді іншої справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 19 січня 2010 року подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні 19 січня 2010 року розгляд справи відкладався до 16 лютого 2010 року, після чого судове засідання було призначене на 26 лютого 2010 року.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на придбання ним спірного майна у позивача за договором купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року, тому вважає себе законним власником спірної нерухомості. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом.

В судових засіданнях 26 лютого 2010 року та 11 березня 2010 року оголошувались перерви до 11 березня 2010 року та до 23 березня 2010 року відповідно.

В судовому засіданні 23 березня 2010 року суд, розглянувши матеріали зустрічного позову, поданого відповідачем, дійшов висновку про повернення їх без розгляду на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України, про що виніс відповідну ухвалу.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснено у більш тривалий строк, ніж передбачено частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив.

Колективним сільськогосподарським підприємством «Нове життя» подано позов про витребування з чужого незаконного володіння у Дочірнього підприємства «Малополовецьке» свого майна: капітальної будівлі (автогаражу) з пожежним депо площею 860,4 м2, сторожки площею 7,7 м2, котельні площею 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району, Київської області.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В обґрунтування свого права власності на спірне майно позивач надав суду Свідоцтво на право власності на автогараж з пожежним депо площею 860,4м2, сторожку 7,7м2, котельню 81,9м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району Київської області.

Вищезазначене Свідоцтво про право власності на автогараж видане органом місцевого самоврядування - Малополовецькою сільською Радою на підставі рішення 25 сесії 4 скликання за номером 5-25/4 від 05 січня 2006 року, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29 грудня 2008 року, і згідно Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002р № 7/5, є правовстановлювальним документом.

Крім того, Комунальним підприємством «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації»на підставі вищезазначеного Свідоцтва за позивачем було зареєстровано право власності на автогараж з пожежним депо площею 860,4м2, сторожку 7,7м2, котельню 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району Київської області, про що видано витяг № 21439539 від 29 грудня 2008 року.

Згідно з положенням статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язкової державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Зареєстровані речові права та їх обмеження відповідно до вимог частини 7 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Враховуючи вищенаведене, право власності на автогараж з пожежним депо площею 860,4м2, сторожку 7,7м2, котельню 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району Київської області, підтверджуються наданими позивачем доказами.

Позивач пояснив, що в ході проведення процедури самоліквідації призначена 06 лютого 2007 року зборами уповноважених членів КСП «Нове життя»ліквідаційна комісія, діючи в рамках наданих їй повноважень, пред'явила вимоги до всіх користувачів майна, що належить КСП «Нове життя», про його повернення або купівлю, в тому числі і відповідачу.

На пропозицію ліквідаційної комісії від відповідача надійшов лист за № 25/06 від 25 червня 2008 року, в якому відповідач повідомив, що користується об'єктами, в тому числі і автогаражем, як власник і відмовляється повертати його.

Крім того, ліквідаційна комісія КСП «Нове життя»11 вересня 2009 року рекомендованим листом № 10/09-09 направила на адресу відповідача вимогу про звільнення автогаражу, яка залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно використовує приміщення автогаражу і протиправно відмовляється повернути спірне майно власнику.

Як вбачається з відзиву відповідача, він посилається на придбання майна у позивача за договором купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року, тому вважає себе законним власником спірної нерухомості.

З обставин справи вбачається, що спір виник у зв’язку з неправомірними діями колишнього голови КСП «Нове життя» Журавля М.П. по самовільному відчуженню майна підприємства позивача, яке перебувало в процедурі банкрутства. Зокрема, за договором № 17 від 10 квітня 2000 року відповідачу було протиправно відчужено будівлю (автогаражу), до якої згідно інвентарної відомості також належать: пожежне депо площею 860,4 м2, сторожка площею 7,7 м2, котельня площею 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району, Київської області.

По факту вчинення службового злочину, зокрема, перевищення посадових повноважень, проти колишнього голови КСП «Нове життя» Журавля М.П. порушено кримінальну справу № 74-781 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 166 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування вищезазначеної кримінальної справи, були встановлені обставини, які свідчать про вину Журавля М.П. в скоєнні службових злочинів щодо відчуження спірного майна, в тому числі за договором купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року, чим задано матеріальну шкоду інтересам кредиторів КСП «Нове життя»та працівникам підприємства-банкрута.

У зв’язку з чим колишнім головою КСП «Нове життя» Журавлем М.П. в добровільному порядку було відновлене порушене право позивача на спірне майно шляхом повернення такого майна від ДП «Малополовецьке»11 березня 2001 року за відповідним Актом від 11 березня 2001 року (копія наявна в матеріалах справи).

Як вбачається з вищезазначеного Акту, він засвідчує, що відповідачем повернуто позивачу придбану за договором купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року будівлю автогаражу і сторони не мають один до одного жодних претензій.

Судом встановлено, що на момент повернення проданого за договором № 17 від 10 квітня 2000 року майна, право власності не переоформлялось і кошти покупцем не сплачувались, тому не було потреби в їх поверненні.

У зв'язку з підписанням вищезазначеного Акту про повернення об'єктів нерухомості в КСП «Нове життя», постановою слідчого Фастівської міжрайонної прокуратури Київської області від 16 квітня 2001 року кримінальну справу № 74-781 закрито по окремому епізоду, зокрема, стосовно договору № 17 від 10 квітня 2000 року. В той же час, як вбачається з вищезазначеної постанови слідчого, дії Журавля М.П. стосовно укладення, зокрема, договору № 17 від 10 квітня 2000 року формально підпадають під ознаки злочину, передбаченого частиною 3 статті 166 Кримінального кодексу України, однак кримінальну справу у відповідній частині закрито, оскільки фактично спірне майно не було реалізоване і договори купівлі-продажу не мають юридичної сили.

Після підписання вищезазначеного Акту від 11 березня 2001 року КСП «Нове життя»відновило спірні об'єкти нерухомості в бухгалтерському обліку, що підтверджується також матеріалами проведеної 11 березня 2001 року Контрольно-ревізійним відділом у Фастівському районі перевірки, та зареєструвало майно у встановленому законом порядку, про свідчить свідоцтво на право власності серії САС № 248648 від 29 грудня 2008 року.

Крім того, враховуючи, що договір № 17 від 10 квітня 2000 року підписано Журавлем М.П., в діях якого встановлені ознаки протиправності, зокрема, без відповідних повноважень, такий договір з огляду на норму статті 63 Цивільного кодексу УРСР (який діяв під час спірних правовідносин) не створює цивільних прав та обов’язків для позивача, який не вчиняв дій щодо схвалення спірного договору. Щодо посилання відповідача на додаткову угоду від 19 травня 2000 року про узгодження порядку оплати спірного майна шляхом оформлення простого векселя № 713215742378 зі строком погашення 31 грудня 2005 року, судом встановлено, що таку угоду та акт про приймання-передачу векселя також підписано Журавлем М.П., в діях якого встановлено ознаки протиправності.

Таким чином, зобов’язання, що випливають з договору купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року фактично припинились шляхом вчинення сторонами юридично значимих дій по поверненню майна до його оплати, що засвідчено відповідним Актом від 11 березня 2001 року. Зокрема, покупець здійснив юридично значимі дії по поверненню спірного майна, що свідчить про фактичну відмову від договору і таку відмову прийнято продавцем.

Крім того, за наслідками розгляду справи Господарського суду Київської області №19/114-09 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року, Київський міжобласний апеляційний господарський суд в своїй постанові від 25 листопада 2009 року дійшов висновку, що договір №17 від 10 квітня 2000 року є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо такої істотної умови, як предмет договору, яка у даному випадку є обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, спірне майно було повернуто покупцем до його оплати, однак фактично залишилось у користуванні відповідача за згодою власника майна - позивача.

Оскільки, як пояснив позивач і не спростував відповідач, договорів про користування чи відчуження спірного майна не укладалось, майно перебувало у володіння і користуванні відповідача за погодженням позивача до його витребування останнім.

Посилання відповідача на оплату у 2008 році спірного майна не приймається судом, оскільки така оплата є безпідставною враховуючи припинення зобов’язань по договору купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року та визнання недійсними решти договорів, зазначених в платіжних документах. Як вбачається з наявних у справі доказів та пояснень позивача (викладених у запереченнях на відзив), сплата спірних сум фактично відбулась за договорами № 16, № 19 та № 23 та придбання молодняку, що відбувалось за пропозицією і погодженням позивача. Загальна сума купівлі за договорами № 16, № 19 та № 23 складає 97110,97 грн., а відповідачем сплачено 85219,52 грн., тому включення до платіжного доручення вартості майна за договором № 17 від 10 квітня 2000 року є безпідставним.

Таким чином, посилання відповідача на прийняття у власність гаражу за договором купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року спростовується матеріалами справи, оскільки передане майно було повернуто відповідачем до його оплати, що свідчить про припинення зобов’язань за договором, а відтак підстави для набуття права власності у відповідача відсутні.

Враховуючи, що відповідач не заперечує факту володіння і користування спірним нерухомим майно, яке, як встановлено в ході розгляду справи, належить позивачу на праві власності, вимога про повернення такого майна на вимогу власника є правомірною та обґрунтованою.

Посилання відповідача на необізнаність щодо відсутності у Журавля М.П. повноважень на укладення договору купівлі-продажу № 17 від 10 квітня 2000 року не приймається судом, оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі, а внаслідок протиправних дій не уповноваженої на відчуження та передачу майна особи, з огляду на норму статті 388 Цивільного кодексу України таке майно може бути витребуване у добросовісного набувача.

Щодо клопотання відповідача про застосування судом строків давності до заявленої позовної вимоги, судом враховано, що лише факт володіння і користування майном не свідчить про порушення права власності позивача на спірне майно. Крім того, користування спірним майном відбувалось з відома позивача, який пред’явив вимогу про повернення майна і така вимога не була задоволена. Таким чином, порушення права власності позивача відбулось в момент заперечення відповідачем такого права та відмови повернути спірне майно.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно і в тому разі, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення відповідної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставність набуття майна була результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті, положення глави Цивільного кодексу України про набуття чи збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено наявність у позивача права власності на спірне майно, відсутність підстав для набуття права власності на спірне майно відповідачем та безпідставність перебування в його володінні спірного майна, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування позивачу судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Дочірнє підприємство «Малополовецьке»(08555, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке, вул. Леніна, 62) повернути Колективному сільськогосподарському підприємству «Нове життя»(08555, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке, вул. Молодіжна, 21, код 03756141) капітальну будову (автогараж) з пожежним депо площею 860,4м2, сторожку 7,7м2, котельню 81,9м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району Київської області.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Малополовецьке»(08555, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке, вул. Леніна, 62) на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя»(08555, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке, вул. Молодіжна, 21, код 03756141) 814,45 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

          Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 05 травня 2010 року.