Рішення № 9533630, 12.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/6712.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц» ДоКомунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»

Простягнення 1394677, 10 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача : Похиленко А.В., дов. № 67 від 05.03.2010 р.

Від відповідача: Солодовнік О.С., дов. № 06-5/17 від 04.01.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц»до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»про стягнення 1117864, 13 грн. основного боргу, 56048, 82 грн. інфляційних нарахувань, 20300, 87 грн. трьох відсотків річних та 140463, 28 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про закупівлю нафтопродуктів № 23/12-08 від 23.12.2008 р. щодо розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 03.02.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/67 та призначено її розгляд на 17.03.2010 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 17.03.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 03.02.2010 р. надав витребувані судом документи, а також акт звірки взаєморозрахунків та копію додаткової угоди № 1 до договору про закупівлю нафтопродуктів № 23/12-08 від 23.12.2008 р.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

У звязку з необхідністю витребувати необхідні документи у справі, а також приймаючи до уваги незявлення представника відповідача у призначене судове засідання, невиконання ним вимог ухвали від 03.02.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 17.03.2010 р. розгляд справи було відкладено до 31.03.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2010 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, а також письмовий відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 31.03.2010 р. було оголошено перерву до 12.04.2010 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтокомерц»(постачальник) та СМТЗ КП «Київпастранс»(споживач/замовник) було укладено договір про закупівлю нафтопродуктів № 23/12-08 від 23.12.2008 р. Додатковими угодами № 1 та № 2 до даного договору зафіксовано заміну назви постачальника на ТОВ «Нафтокомерц», замовника на КП «Київпастранс»через службу УРС та ТІ.

Відповідно до пункту 1.1. договору № 23/12-08 від 23.12.2008 р. позивач протягом строку дії цього договору зобовязався на замовлення відповідача, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) відповідача нафтопродукти: бензин А-76(80) ДСТУ 4063-2001 та дизельне паливо ДСТУ 3868-99 належної якості, що відповідає державним стандартам, а відповідач зобовязався приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 11.2. договору № 23/12-08 від 23.12.2008 р., договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р., а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх фінансових зобовязань одна перед одною.

Пунктом 1.2. вищевказаного договору встановлено, що загальна вартість товару, що поставляється згідно з даним договором, разом з ПДВ становить 21000000, 00 грн. та дорівнює сумі вартостей всіх партій товару, що відвантажені (поставлені, передані у власність) постачальником замовнику на умовах цього договору.

У відповідності до пунктів 2.2. і 2.3. договору № 23/12-08 від 23.12.2008 р. поставка товару здійснюється окремими партіями згідно з заявками на поставку партій товару, які складаються у письмовій формі, підписуються уповноваженою особою та скріплюються печаткою замовника.

Згідно з пунктом 2.9. даного договору, одночасно з відвантаженням товару у транспорт замовника (або в інший письмово погоджений сторонами момент) постачальник зобовязаний надати замовнику товарно-транспортну накладну.

Пунктом 2.10. договору № 23/12-08 від 23.12.2008 р. визначено, що рахунки на оплату доставленої (поставленої, переданої) партії товару та видаткові накладні на кожну поставлену партію товару з вказівкою поставленого обєму в літрах передаються постачальником замовнику не пізніше, ніж через 2 банківських дні з моменту поставки відповідної партії товару.

Відповідно до пункту 4.1. вищевказаного договору, ціна за одиницю товару, що поставляється за даним договором, встановлюється сторонами у додаткових угодах, що в подальшому є його невідємними частинами.

Відповідно до умов договору № 23/12-08 від 23.12.2008 р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц»було поставлено Комунальному підприємству «КИЇВПАСТРАНС»товар на загальну суму 6638208, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, копії яких залучені до матеріалів справи.

В пункті 5.1. договору № 23/12-08 від 23.12.2008 р. передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється замовником частинами за кожну поставлену партію товару протягом 45 днів з моменту поставки товару.

Відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково, в розмірі 5520344, 07 грн., у звязку з чим сума заборгованості Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц»становить 1117864, 13 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 1117864, 13 грн. основного боргу, 56048, 82 грн. інфляційних нарахувань, 20300, 87 грн. трьох відсотків річних та 140463, 28 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про закупівлю нафтопродуктів № 23/12-08 від 23.12.2008 р. щодо розрахунку за поставлений товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання за договором № 23/12-08 від 23.12.2008 р. виконав належним чином, поставивши товар, тоді як відповідач у визначений договором строк у повному обсязі розрахунку за отриманий товар не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц»про стягнення з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»основного боргу в розмірі 1117864, 13 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 56048, 82 грн. інфляційних нарахувань та 20300, 87 грн. річних відсотків у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 23/12-08 від 23.12.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання в сумі 1117864, 13 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 56048, 82 грн. інфляційних нарахувань та 20300, 87 грн. річних відсотків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц»просить суд також стягнути з відповідача 140463, 28 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 23/12-08 від 23.12.2008 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Оскільки умовами договору про закупівлю нафтопродуктів № 23/12-08 від 23.12.2008 р. не передбачено стягнення пені за несвоєчасну оплату товару, то за таких обставин суд не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц» підлягає задоволенню частково.

У своїй позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц»просить суд також стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» 60000, 00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

У відповідності до видаткового касового ордеру від 11.01.2010 р. позивачем було сплачено адвокату Похиленку Андрію Васильовичу 60000, 00 грн. у відповідності до укладеної між ТОВ «Нафто-Комерц»і адвокатом Похиленко А.В. угоди про надання правової допомоги від 11.01.2010 р.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Розяснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку Похиленко А.В. надав суду копії угоди про надання правової допомоги від 11.01.2010 р. та видаткового касового ордеру від 11.01.2010 р. про сплату 60000, 00 грн.

Враховуючи наведене,витрати на оплату послуг адвоката, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 625 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»(вул. Набережне шосе, буд. 2, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц»(вул. Борщагівська, буд. 143, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 25392930) 1117864 (один мільйон сто сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 13 коп. основного боргу, 56 048 (пятдесят шість тисяч сорок вісім) грн. 82 коп. інфляційних нарахувань, 20 300 (двадцять тисяч триста) грн. 87 коп. трьох відсотків річних, 51375 (пятдесят одна тисяча триста сімдесят пять) грн. 93 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 11 942 (одинадцять тисяч девятсот сорок дві) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 202 (двісті дві) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.