Рішення № 9533625, 07.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/1407.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “НІКО”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4562,21 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Циган О.І.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 4562,21 грн. за договором поставки від 14.04.09 р. № 09.04.27/1, з яких: 3699,10 грн. основного боргу, 420,73 грн. 24 % річних, 373,60 грн. пені, 68,78 грн. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2010 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду, необхідність витребування нових доказів у справі та через перебування судді Пригунової А.Б. на лікарняному.

У даному судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3862,21 грн., з яких: 2999,10 грн. основного боргу, 420,73 грн. 24 % річних 373,60 грн. пені, 68,78 грн. інфляційних нарахувань. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 22.03.10 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.04.2010 р. за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.09 року між сторонами був укладений договір поставки № 09.04.27/1 (надалі договір), за умовами якого позивач зобовязався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити продукцію мастильні матеріали, автохімія та автокосметика на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і укладений строком до 31.12.09 р.

Ціна та порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 3 договору, відповідно до якого продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 30 день від дати відвантаження. Вартість товару, на який надається відстрочка платежу не може перевищувати 15000,00 грн. з врахуванням ПДВ. За погодженням сторін товар може реалізовуватись на умовах попередньої оплати.

На виконання умов договору позивач здійснив передачу відповідачу товару на загальну суму 22116,86 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 03113 від 05.05.09 р. на суму 12427,58 грн., № 02885 від 24.04.09 р. на суму 1467,36 грн., № 02868 від 24.04.09 р. на суму 3854,16 грн., № 03081 від 30.04.09 р. на суму 733,68 грн., № 03150 від 06.05.09 р. на суму 2,40 грн., № 03609 від 19.05.09 р. на суму 1815,84 грн., № ЮВ-0000015 від 15.10.09 р. на суму 1815,84 грн.

Як вбачається з довідки позивача від 17.02.10 р. № 100217/02 відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 2999,10 грн., яка виникла в результаті неоплати відповідачем товару, поставленого йому за договором поставки від 14.04.09 р. № 09.04.27/1 згідно з видатковою накладною № 03113 від 05.05.09 р.

Довідкою від 01.03.10 р. № 826/100-08-2 Відділення «Київська регіональна дирекція»Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк підтверджує, що за період з 14.04.09 р. до 26.02.10 р. надходження грошових коштів від відповідача на рахунок позивача відсутні.

З довідки Публічного акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК»від 03.03.10 р. № 34.0.0/224 вбачається, що від відповідача на рахунок позивача грошових коштів за період з 14.04.09 р. до 02.03.10 р. не надходило.

Як вбачається з довідки Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»від 29.03.10 р. № 88-0-0-00/10-724 грошові надходження від відповідача на рахунок позивача за період з 14.04.09 р. до 29.03.10 р. не здійснювалися.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 15486,08 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином завіреними копіями прибуткових касових ордерів.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобовязань по оплаті товару повністю не виконав, у звязку з чим у нього утворився основний борг в розмірі грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленого товару відповідно до договору від 14.04.09 р. № 09.04.27/1 позивач просить стягнути з відповідача 2999,10 грн. основного боргу за період з квітня до червня 2009 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 14.04.09 р. № 09.04.27/1, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку.

Відповідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 2999,10 грн. основного боргу визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 373,60 грн. за період з 05.06.09 р. до 16.11.09 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що відповідач за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем зобовязання щодо сплати, вимога позивача про стягнення з нього штрафних санкцій визнається правомірною.

Проте при перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду розмір пені за визначений період є більшим, ніж зазначений позивачем.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 373,60 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 420,73 грн. 24 % річних за період з 05.06.09 р. до 16.11.09 р. та 68,78 грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2009 року до жовтня 2009 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно зі ст. 611 зазначеного Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 календарних днів, позивач має право, крім стягнення, передбаченої п. 5.1. пені, додатково стягнути з відповідача 24 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 24 % річних, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду сума інфляційних нарахувань та 24 % річних є більшою, ніж зазначена позивачем.

Оскільки в силу вимог п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають інфляційні нарахування в розмірі 68,78 грн. та 24 % річних в сумі 420,73 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04074, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “НІКО” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 5, ідентифікаційний код 32158818) 2999 (дві тисячі девятсот девяносто девять) грн. 10 коп. основного боргу, 420 (чотириста двадцять) грн. 73 коп. 24 % річних, 373 (триста сімдесят три) грн. 60 коп. пені, 68 (шістдесят вісім) грн. 78 коп. інфляційних нарахувань, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання 12.04.2010 р.