Рішення № 95327821, 04.03.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/22/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"04" березня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторія Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_2 (після укладення шлюбу - ОСОБА_3 ) звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «ПАРІС» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в якому вказувала, що 16 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 92202, про стягнення з позивачки на користь ТОВ «ФК «ПАРІС» (як правонаступника прав та обов`язків ПАТ «Дельта Банк») заборгованості за кредитним договором №011-14061-070312 від 07 березня 2012 року, що утворилася за період з 23 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року, в загальному розмірі 15 906,97 грн., в тому числі 4 482,73 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 9 624,24 грн. простроченої заборгованості за процентами, 1 800 грн. заборгованості за штрафами та пенею, а також плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 500 грн.

Проте вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, а саме, за відсутності заборгованості за кредитним договором (кредитний договір виконаний позичальником у повному обсязі).

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила про визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 06 січня 2021 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача — ТОВ «ФК «ПАРІС» в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Треті особи без самостійних вимог — приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. в судове засідання не з`явилися, судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка в окремій заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 07 березня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 (після укладення шлюбу - ОСОБА_3 ) був укладений договір №011-14061-070312 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, відповідно до якого банк надав позивачці на споживчі потреби кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом у 30 000 грн. (на день укладення договору встановив ліміт кредитної лінії у розмірі 3 200 грн.) зі строком користування протягом 364 календарних днів (з можливістю неодноразової пролонгації строку дії кредитної лінії) зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 0,00001 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом у пільговий період, 63 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом поза межами пільгового періоду, а також комісій за надання банком додаткових послуг.

За порушення умов договору позичальник зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 0,02 % від простроченої заборгованості, але не менше/більше 150 грн. за кожен факт прострочення.

16 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 92202, про стягнення з позивачки на користь ТОВ «ФК «ПАРІС» (як правонаступника прав та обов`язків ПАТ «Дельта Банк») заборгованості за кредитним договором №011-14061-070312 від 07 березня 2012 року, що утворилася за період з 23 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року, в загальному розмірі 15 906,97 грн., в тому числі 4 482,73 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 9 624,24 грн. простроченої заборгованості за процентами, 1 800 грн. заборгованості за штрафами та пенею, а також плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 500 грн.

Вказаний виконавчий напис знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В.

Аналізуючи доводи позивачки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5 (далі - Порядок).

Зокрема, згідно п.п. 1.1, 2.1, 2.3 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку (п. 3.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника. У цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій (п.п. 5.1, 5.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса (п.п. 7.1, 7.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (п. 7.6 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З оспорюваного виконавчого напису вбачається, що вказаним документом посвідчено право ТОВ «ФК «ПАРІС» (як правонаступника первісного кредитора позивачки – ПАТ «Дельта Банк») на отримання від позичальника заборгованості за кредитним договором за період з 23 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року, що складається із простроченої заборгованості за кредитом (4 482,73 грн.) та простроченої заборгованості за процентами (9 624,24 грн.), а також заборгованості за штрафами та пенею (1 800 грн.).

Проте нарахована заборгованість за процентами та неустойкою не є безспірною та суперечить умовам кредитного договору, оскільки, виходячи з умов договору, зокрема з розміру процентної ставки, розмір процентів за один день користування кредитом (з 23 квітня 2020 року по 23 травня 2020 року) становить 7,74 грн., штрафу – 150 грн., стягнення іншої неустойки (пені) взагалі не передбачене умовами кредитного договору.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За результатами аналізу норм вищенаведених нормативних актів можна дійти висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, оскільки підтверджена у виконавчому написі заборгованість за кредитним договором не є безспірною та суперечить умовам кредитного договору, а тому оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки також підлягають стягненню понесені останньою та підтверджені матеріалами справи судові витрати у розмірі 1 261,20 грн. (840,80 грн. судового збору за подачу позову + 420,40 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову).

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторія Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та зареєстрований в реєстрі за № 92202, про стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості за кредитним договором № 011-14061-070312 від 07 березня 2012 року (укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»), що утворилася за період з 23 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року, в загальному розмірі 15 906 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шість) гривень 97 копійок, в тому числі:

- 4 482 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 73 копійки простроченої заборгованості за кредитом;

- 9 624 (дев`ять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 24 копійки простроченої заборгованості за процентами;

- 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень заборгованості за штрафами та пенею, а також плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77-А; код ЄДРПОУ 38962392) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 1 261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв