Рішення № 9532297, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/8225.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чібо Україна»

про стягнення заборгованості

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Рядська З.А. представник за довіреністю б/№ від 31.12.2009.

від відповідача: не з’явився.

У судовому засіданні 25.03.10 суд у відповідності до ч.2 ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача, оголосив вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чібо Україна»про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 29255,38 грн., в т.ч. боргу, штрафу та інфляційних нарахувань, а також просить відшкодувати позивачу судові витрати, понесені ним у зв’язку зі зверненням до суду.

Ухвалою суду від 05.02.10 порушено провадження у справі № 40/82, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2010р.

Ухвалою суду від 23.02.10 розгляд справи, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладався до 02.03.10.

У судове засідання 02.03.10 з’явився представник позивача, заявив про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 19 573,80 грн, пеню у розмірі 4324,70 грн, збитки від інфляції у розмірі 4248,48 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 291,20 грн.

У судовому засіданні 02.03.10 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.03.10.

Ухвалою суду від 04.03.10 розгляд справи відкладався на 25.03.10.

У судовому засіданні 25.03.10 представник Позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд позов задовольнити у повному обсязі. Відповідач, натомість, не надав відзиву чи будь-яких заперечень проти заявлених позовних вимог. В жодне судове засідання не забезпечив явку повноважного представника. Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), наданий Позивачем для залучення до матеріалів справи, свідчить, що запис про Відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Чібо Україна»значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, місцезнаходження –01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Тургенєвська, 38, ідентифікаційний код 35255240.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, встановив.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»(надалі за текстом –ТОВ «Агросервіс», позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чібо Україна»(надалі за текстом –відповідач, ТОВ «Чібо-Україна») про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 29 255,38 грн., в т.ч. боргу, штрафу та інфляційних нарахувань, а також просить відшкодувати позивачу судові витрати, понесені ним у зв’язку зі зверненням до суду.

В процесі розгляду справи позивачем уточнялись позовні вимоги, за якими позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 19 573,80 грн, пеню у розмірі 4 324,70 грн, збитки від інфляції у розмірі 4 248,48 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 291,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.08.07 між ТОВ «Агросервіс»та ТОВ «Чібо Україна»укладено договір суборенди №194 від 01.08.07, за яким позивач передав, а відповідач прийняв строкове платне користування на строк, визначений у договорі на умовах оренди частину нежитлового приміщення загальною площею 10,5 кв.м., розташованого на першому поверсі будівлі за адресою у м. Києві по вул. М Рибалка, 10/8 та є у користуванні позивача на праві оренди відповідно до договору оренди №422/99 від 28.01.99, укладеного ТОВ «Агросервіс»та ВАТ «НТК «Електронприлад».

31.08.09 закінчився термін дії договору, проте до моменту звернення до суду відповідач не здійснив остаточні розрахунки за користування приміщенням. На звернення позивача щодо оплати заборгованості позивач жодних дій не вчинив та заборгованість не сплатив. Тому з посилання на ст. ст. 526, 629 ЦКУ просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 19 573,80 грн.

Окрім того, з посиланням на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст.ст. 612, 625 ЦКУ та ст. 224 ГКУ просить суд стягнути з відповідача пеню, збитки від інфляції та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, спір у справі виник з причин неналежного виконання відповідачем умов договору суборенди №194 від 01.08.07 –договірних зобов’язань та необхідності стягнення у зв’язку з цим заборгованості та штрафних санкцій за їх неналежне/невиконання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з укладеним сторонами договором суборенди приміщень №194 від 01.08.2007 (надалі за текстом договір №194) позивач за актом прийому-передачі від 01.08.07 передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване на 1 поверсі у будівлі за адресою: м. Київ, вул. М.Рибалка, 10/8, загальною площею 10,5 кв.м., зі строком оренди з 01.08.07 по 31.08.08.

Додатковою угодою від 31.08.08 сторони продовжили термін дії договору до 31.08.2009 року включно.

Згідно п. 3.8.1 Договору суборенди сторони домовилися, що орендна ставка за 1 кв.м. приміщення в місяць становить 168,33 грн без ПДВ та 33, 67 грн - ПДВ –всього 202,00 грн.

Відповідач (суборендар) взяв на себе зобов’язання сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше п’ятого числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, за доводами позивача, що не спростовано відповідачем, відповідач договірних зобов’язань щодо своєчасності та повноти внесення платежів за умовами договору не виконав, оскільки орендні платежі вносились невчасно та у розмірі меншому, ніж це передбачено умовами договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні Відповідач зобов’язання по сплаті орендних платежів за користування приміщення , згідно з умовами Договору №194 не виконав, суму заборгованості у розмірі 19537,80 грн не сплатив, у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати орендних суд вважає позовні вимоги щодо стягнення пені обґрунтованими в частині, а саме, задоволенню підлягає пеня нарахована з урахуванням вимог ст. 232 ГК України і становить 2088,30 грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то суд вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо сплати орендної плати за Договором № 194 суду не надав.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку штрафних санкцій, доказів здійснення розрахунків за договором. у відповідності з положеннями договору відповідачем не надано, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського-процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32,33, 44,49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чібо Україна»(01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Тургенєвська, 38, ідентифікаційний код 35255240) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»(04070, м. Київ, вул. Ярославська, 57, код ЄДРПОУ 30523403) основної суми заборгованості у розмірі 19537,80 грн (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот сімдесят три гривні вісімдесят копійок), пеню у розмірі 2088,30 грн (дві тисячі вісімдесят вісім гривень тридцять копійок), інфляційні нарахування у розмірі 4248,48 грн (чотири тисячі двісті сорок вісім гривень сорок вісім копійок) три відсотки річних у розмірі 291,20 грн (двісті дев’яносто одна гривні двадцять копійок), витрати по сплаті державного мита у розмірі 261,65 грн (двісті шістдесят одна гривня шістдесят п’ять копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 217,12 грн (двісті сімнадцять гривень дванадцять копійок).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 29.03.2010р.