Постанова № 9530536, 30.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 квітня 2010 р. № 2-а- 2745/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Скріпнік О.М., Смоляр Є.А.

за участю:

представників позивача: Беденко М.Ю., Панкова О.В., Нікольського О.М.,

представників відповідача: Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Люмир»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, суд

встановив:

Приватне підприємство «Люмир»звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000261540/0 від 23.11.2009 року, № 000261540/1 від 28.12.2009 року, № 000261540/2 від 02.03.2010 року.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали у повному обсязі та просили позовні вимоги задовольнити з тих підстав, що при проведенні перевірки працівниками податкової інспекції недотримані вимоги діючого податкового законодавства: порушена ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в частині ненаправлення направлень та наказу про проведення перевірки, проведення перевірки за відсутності представників позивача та недотримання строків перевірки податкових накладних, передбачених п.3.1, 4.1. «Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 (далі наказ № 266).

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що перевірка була документальною невиїзною та проводилася на підставі п. «в»п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ та наказу № 266; строки проведення перевірки обчисленні від дати подання уточнюючого розрахунку 23.10.209 року; перевірка проводиться на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України», тому направлення на проведення перевірки не потрібне.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, приватне підприємство «Люмир», зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.10.2005 року за № 14801020000015991 та взято на облік в якості платника податку на додану вартість у ДПІ в Ленінському районі м. Харкова (свідоцтво № 29148213).

10 листопада 2009 року старшим державним податковим ревізором-інспектором сектора проведення невиїзних документальних (камеральних) перевірок управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в Ленінському районі м.Харкова проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки складено акт № 2122/15-414/33814753 від 10.11.2009 року, яким зафіксовані порушення ПП «Люмир»п.п 7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4. та пп.7.7.1 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», які виразилися у заниженні податку на додану вартість у розмірі 683355 грн. та завищенні відємного значення по ПДВ у розмірі 170683,00 грн.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 000261540/0 від 23.11.2009 року, яким донараховано суму податкового зобовязання у розмірі 944323,30 грн., в тому числі за основним платежем-683355,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -260968,30 грн.

Зазначене повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку, проте рішеннями начальника ДПІ в Ленінському районі м.Харкова та ДПА у Харківській області залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані рішення субєкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" (у редакції, яка діяла на час перевірки позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та п. 1.4.3 «Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

У разі виявлення за результатами автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів (незалежно від відсутності чи наявності арифметичних або методологічних помилок у поданій податковій звітності з ПДВ) платників ПДВ, віднесених до другої категорії, працівники податкової згідно з п. 4.1 Порядку № 266 ( у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) зобовязані проводити документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності. Вона проводиться на підставі п. 1 ст. 11 Закону № 509 і триває протягом 30 днів, наступних за граничним днем подання звітної податкової декларації або фактичного подання уточнюючого розрахунку.

На підставі дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, судом встановлено, що перевірка проведена 10 листопада 2009 року (а.с.35-37)

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, - календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Таким чином, перевірка податкової декларації суб'єкта господарювання має бути проведена не пізніше тридцятого дня з дати подання декларації.

Беручи о уваги строк проведення перевірки та враховуючи податкові періоди, визначені п.п.7.8.1. п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що відповідачем порушено строки проведення перевірки за податковими деклараціями квітень-серпень 2009 року.

Суд приймає посилання відповідача на те, що строк перевірки, визначений відповідно до дати подання уточненого розрахунку податку на додану вартість від 23.10.2009 року проведений відповідно до вимог Порядку № 266, проте зазначає, що як встановлено із дослідженого в судовому засіданні Уточненого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок вона подана за десятий податковий період із виправленням помилки у травні 2009 року, таким чином, суд приходить до висновку, що під ревізію підпадає саме травень 2009 року, а не період з квітня по серпень 2009 року.

Суд також звертає увагу на те, що перевірці відповідно до п. 4.2 Порядку № 266 ( у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) підлягають наступні документи: декларація з ПДВ (у т. ч. скорочена), уточнюючий розрахунок ПЗ з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у т. ч. до скороченої); реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, тобто платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, тобто товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми ПДВ до бюджету.

Із досліджених в судовому засіданні копій листів, які направлялися на адресу позивача судом встановлено, що працівниками податкової запитувалися від позивача зазначені документи, проте вони надані не були. В наслідок чого відповідно до дослідженого в судовому засіданні акту перевірки від 10.11.2009 року № 2122/15-414/33814753 перевірка проведена на підставі виключно податкових накладних та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за березень серпень 2009 року.

Відповідно до пункту 4.20 Порядку № 266 у разі визначення за результатами документальної невиїзної перевірки необхідності проведення позапланової виїзної перевірки платника ПДВ, підрозділом оподаткування юридичних осіб складається службова записка та направляється підрозділу податкового контролю (копія підрозділу податкової міліції) з викладенням підстав щодо прийнятого такого рішення та необхідністю проведення позапланової перевірки. Разом із службовою запискою передаються податкова звітність, інші документи у разі їх отримання від платника ПДВ.

Виходячи із системного аналізу п.п. 4.2, 4.5, 4.6, 4.9 Порядку № 266 під підставами передачі підрозділами оподаткування юридичних осіб матеріалів (службових записок) до підрозділів податкового контролю юридичних осіб щодо необхідності проведення виїзних перевірок, передбаченими пунктом 4.20 Порядку, слід розуміти крім того і неможливість усунення за результатами документальної невиїзної перевірки розбіжностей.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ненадання позивачем до перевірки документів відповідно до підпункту 4.2 цього Порядку, повинно було мати наслідком ініціювання проведення виїзної документальної перевірки до підрозділу податкового контролю юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення були прийняті законно та обґрунтовано, із дотриманням вимог «Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, вище, керуючись ст.ст.8-14,71,94,160-163,167,254 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Люмир» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити.

Визнати недійсними повідомлення-рішення № 000261540/0 від 23.11.2009 року, № 000261540/1 від 28.12.2009 року, № 000261540/2 від 02.03.2010 року, винесені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Харкова.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Люмир» ( код 33814753) судовий збір у розмірі 17.00 (сімнадцять гривень 00 копійок)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви. Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 05.05.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.