Постанова № 9530540, 26.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2010 р. № 2-а- 1478/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л.В. при секретарі судового засідання Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Борбунюка О.В., діє на підставі довіреності від 04.12.2009 року;

представників відповідача 1 -Нос В.В., діє на підставі довіреності від 10.03.2010 року за № 36/01-2336; Лимар Н.В., діє на підставі довіреності від 29.03.2010 року за № 36/36-3130

представника відповідача 2-не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ітера»

до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства у Харківській області

проскасування рішення, визнання не чинною картки відмови, стягнення коштів ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ітера» (далі ТОВ «Компанія Ітера»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/003727/1 від 02.12.2009 року, визнати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню №800000003/2009/000922 від 02.12.2009 року не чинною, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія Ітера» (Код ЄДРПО: 34758240 61038, м. Харків, пров. Білостоцький, 22 кв.12, р/р 2600101007955 ХФ ВАТ «Кредобанк» МФО 355041), надмірно сплачений ПДВ у розмірі 14592 грн. 79 коп.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на наступне. Харківською митницею не доведено обґрунтованість застосування резервного методу оцінки митної вартості, та незастосування послідовно кожного методу визначеного статтею 266 Митного Кодексу України. Таким чином, на думку позивача, у відповідача були всі дані для визначенні митної вартості за ціною угоди товарів, що імпортуються, а картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон Україні №800000003/2009/000922 від 02.12.2009 року винесена з порушенням норм чинного законодавства України. Подані для митного оформлення документи є достатніми для визначення митної вартості товарів за 1-м методом оцінки митної вартості (за ціною договору).

Представники відповідача, Харківської митниці, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на наступне. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості позивачем з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В звязку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівнів на ідентичні та подібні товари, що оформлювалися іншими митницями по митній системі в максимально наближений час та декларантом не було надано калькуляцію собівартості виробника, митним органом було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди). Також неможливо було застосувати інші методи визначення вартості, у звязку з чим митним органом було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів до найменшого рівня митної вартості із застосуванням 6-го методу.

Представник відповідача, Головного управління державного казначейства у Харківській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі представника відповідача (а. с. 150).

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача 1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Митним Кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Судом встановлено, що 18.04.2009року між Позивачем (Покупець) та фірмою HEBEL HENGYANG STAINLESS STEEL PRODUCTION, (Китай) (Продавець) укладено Контракт №HY2009019 від 18.04.2009 р. з доповненнями №№1, 2, 3, 4, на виконання умов якого позивач придбав: Товар №1: Сітка з дроту з неіржавіючої сталі, просте плетіння, AISI 302: розмір вічка 0,042х0,042мм, діаметр дроту 0,036мм,ширина 1м, довжина 30м 5 рулонів; розмір вічка 0,16х0,16мм, діаметр дроту 0,12мм,ширина 1м, довжина 30м 40 рулонів; розмір вічка 0,20х0,20мм, діаметр дроту 0,13мм, ширина 1м, довжина 30м 12 рулонів; розмір вічка 0,40х0,40мм, діаметр дроту 0,20мм,ширина 1м, довжина 30м 10 рулонів; розмір вічка 1,00х1,00мм, діаметр дроту 0,32мм,ширина 1м, довжина 30м 10 рулонів; розмір вічка 1,60х1,60мм, діаметр дроту 0,60мм, ширина 1м, довжина 30м 10 рулонів; розмір вічка 2,20х2,20мм, діаметр дроту 0,45мм, ширина 1м, довжина 30м 4 рулони; розмір вічка 2,80х2,80мм, діаметр дроту 0,9мм, ширина 1м, довжина 30м 5 рулонів; розмір вічка 0,63х0,63мм, діаметр дроту 0,9мм, ширина 1м, довжина 30м 12 рулонів; розмір вічка 0,80х0,80мм, діаметр дроту 0,9мм, ширина 1м, довжина 30м 10 рулонів; Товар №2: Сітка зварна з дроту, оцинкована електрогальванічно: розмір вічка 6х6мм, діаметр дроту 0,7мм, ширина 1м, довжина 15м 40 рулонів; розмір вічка 12х12мм, діаметр дроту 1,4мм, ширина 1м, довжина 30м 59 рулонів; розмір вічка 25х25мм, діаметр дроту 1,4мм, ширина 1м, довжина 30м 100 рулонів; розмір вічка 50х50мм, діаметр дроту 1,8мм, ширина 1м, довжина 30м 70 рулонів; Товар №3: Сітка чорна ткана, розмір вічка 2,20х2,20мм, діаметр дроту 0,45мм, ширина 1м, довжина 30м 10 рулонів.

Відповідно до п. 1.1, 4.2, 5.1 Контракту асортимент товару визначається в специфікаціях до контракту, загальна сума контракту на умовах СІФ Одеса, Україна склада 90800,00 доларів США, умови оплати: 30 % передплата, 30% від загальної вартості контракту при прибутті вантажу до порту Одеси, а залишок суми протягом 40 днів після митної очистки грузу в м. Харкові (а.с. 18-30).

Відповідно до специфікації № 3 від 01.10.2009 року (а.с. 31) постачальник поставив позивачу товар та на підставі інвойсу № HY2009019-3 (а.с. 11) позивачем було сплачено постачальнику вартість товару на суму 211907,54 грн.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем була подана вантажно митна декларація (далі - ВМД) ІМ 40 № 800000003/9/345497 від 02.12.2009 року (а.с. 36-38-111) та товаросупровідні документи. В поданій декларації було заявлено до митного оформлення товари: «сітка з дроту з нержавіючої сталі; сітка зварна з дроту оцинкована», митна вартість 211907,54 грн. (графа 12 ВМД), курс валюти (7,9292).

Митна вартість була визначена позивачем відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України за ціною угоди, на підтвердження обґрунтованості застосування методу оцінки товару за ціною угоди, позивач надав відповідачеві наступні документи: - зовнішньоекономічний договір №HY2009019 від 18.04.2009 р. з доповненнями №№1, 2, 3, 4 та специфікація №03 від 01.10.2009 р., в якій сторони узгодили асортимент, кількість, вартість товару; рахунок №HY2009019-3 від 01.10.2009 р.; декларацію країни відправлення; коносамент №NGL014586 від 26.10.2009р.; сертифікат походження №ССРІТ093526351 від 02.12.2009р.; страховий поліс №PYIE200913119500002334 від 25.10.2009 р.; платіжне доручення в іноземній валюті, що підтверджує факт оплати товару позивачем.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару Відділом контролю митної вартості та номенклатури Харківської митниці 02.12.2009 р. прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/003727/1. Відповідно до зазначеного Рішення, Відповідач визначив митну вартість за методом №6 для товарів №1 і 2 у розмірі 35210,81 доларів США (а.с. 17).

Як підставу прийняття рішення зазначено: наявність сумніву у зазначеній у ВМД вартості.

У звязку з необхідністю внесення змін у ВМД ІМ 40 № 800000003/9/345497 від 02.12.2009 року після проведення митної оцінки товарів, в проведенні митного оформлення товарів за ВМД № 800000003/9/345497 Харківською митницею було відмовлено, оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000003/9/000922 від 02.12.2009 року (а. с. 12).

Враховуючи видачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні №800000003/9/000922 від 02.12.2009 р., Позивачем складено ВМД №800000003/9/345519 від 03.12.2009 р., здійснено митне оформлення згідно з Рішенням про визначення митної вартості товарів №800000017/9/003727/1 від 02.12.2009 р. (з коригуванням графи 45) товар №1 24927,31 доларів США, товар №2 10283,50 доларів США, у сумі 35210,81 доларів США, що на день митного оформлення становить 281351,98 грн.

Таким чином, різниця фактично сплаченої суми ПДВ, між заявленою та фактичною сплаченою, складає 14592,79 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Статтею 70 Митного кодексу України визначено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ст. 88 Митного Кодексу України декларант виконує всі обовязки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобовязаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Базою (основою) оподаткування митними платежами є митна вартість товару.

Митна вартість товару це величина розрахункова. Порядок її розрахунку регламентований ст.ст. 259-273 Митного кодексу України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (ст. 259 МК України).

Статтею 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Судом встановлена, що заявлена митна вартість товарів відповідає ціні, що була фактично сплачена позивачем, і дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 266 МК України запроваджено шість методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, зокрема: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Частина 2 цієї статті Кодексу встановлює, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Позивач визначив митну вартість у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній у специфікації № 03 від 01.10.2009 року до зовнішньоекономічного контракту № HY2009019 від 18.04.2009 року.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльність субєкту владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач обґрунтовує незастосування першого методу визначення митної вартості тим, що відсутні документи щодо підтвердження відсутності впливу взаємозалежності та можливе перерахування прибутку; ціна угоди залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати, використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Між тим, в матеріалах справи містяться докази надання позивачем всіх необхідних документів, за допомогою яких можливо визначити митну вартість товару за першим методом, а саме: міжнародний контракт з фірмою -постачальником №HY2009019 від 18.04.2009 р. з доповненнями №№1, 2, 3, 4 та специфікація №03 від 01.10.2009 р.; рахунок №HY2009019-3 від 01.10.2009 р.; декларацію країни відправлення; коносамент №NGL014586 від 26.10.2009р.; сертифікат походження №ССРІТ093526351 від 02.12.2009р.; страховий поліс №PYIE200913119500002334 від 25.10.2009 р. платіжне доручення в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.20.1. ст. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги), передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарів. Звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення», політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання. Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення конюктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» - контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються субєктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та Пропозицій, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Статтею 273 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість, обовязковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх привязка до конкретного товару. Така умова встановлена статтею 273 Митного кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.

Ця норма не допускає використання як основи для розрахунку митної вартості товару, будь-яких орієнтовних, індикативних, середньоконтрактних та інших цін на товари, що є розрахунковими середніми даними на узагальнені групи товарів.

Тобто ціна, що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані (комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики, тощо), що дозволяють його однозначно ідентифікувати.

У відповідності до п.7 ч.3 ст. 273 Митного Кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті зокрема на підставі довільної чи фіктивної вартості або системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

Для визначення митної вартості товарів, а саме: «сітка з дроту з нержавіючої сталі; сітка зварна з дроту оцинкована» використані дані витягу з бази даних Державної митної служби України щодо рівня митної вартості подібних товарів, при цьому Харківською митницею не були враховані різниця в виробниках, торговельних марках, розмірах партії товару, характеристиках товару, що безумовно є фактором, який впливає на ціну товару.

Враховуючи, що позивачем надані чисельні докази, які підтверджують реальну ціну товару за контрактом, в специфікації до зовнішньоекономічного контракту з фірмою постачальником HEBEL HENGYANG STAINLESS STEEL PRODUCTION № №HY2009019 від 18.04.2009 р. з доповненнями №№1, 2, 3, 4, по даним видам товарів державне регулювання цін не здійснюється, суд приходить до висновку, що відсутні будь -які обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

Внаслідок збільшення відповідачем митної вартості товару у Рішенні № №800000017/2009/003727/1 від 02.12.2009 року, а саме, митну вартість збільшено з 211907,54 грн. (митна вартість за ціною контракту і транспортні витрати) до 284871,54 грн., тобто значно збільшено базу для визначення податку на додану вартість.

Відповідно до ч.6 ст.264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Фактична сплата зазначених коштів підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

У відповідності до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість загальною сумою 14592,79 грн. з державного бюджету.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено факти порушення Харківською митницею зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що дії не вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З положень наведеної норми процесуального закону вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Суд зазначає, що наявність сумнівів, припущень не може бути покладена в основу висновків суду. Позиція митного органу ґрунтується виключно на праві визначати митну вартість, це дійсно є повноваженнями митного органу. При цьому суд зазначає що наявність компетенції, не означає автоматичну правомірність як застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, як способу реалізації митницею владних управлінських функцій, так і те, що митний орган не зобовязаний обґрунтувати, доводити правомірність визначення ним митної вартості.

Встановлені вище факти та приписи нормативно-правових актів дають підстави суду для висновку про невідповідність рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/003727/1 від 02.12.2009 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню №800000003/2009/000922 від 02.12.2009 року вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується позовних вимог позивача, щодо визнання нечинною картки відмови, суд відзначає наступне.

Відповідно до теорії права, дійсність (чинність)- це властивість нормативно-правового акту, яка визначається в обов'язковість застосування норм права (загальнообов'язкових правил поведінки, що забезпечуються державою як засіб регулювання суспільних відносин), протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола осіб (визначеного або не визначеного). Тобто, визнання недійсним (нечинним) може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особі, і який є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку сплатити певні податкові зобов'язання. Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що адекватним способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження картки відмови є скасування вказаного акту. При вирішенні справи суд виходить з того, що позивач оспорює правомірність картки відмови. Як встановлено в судовому засіданні, картка відмови складена відповідачем всупереч дійсним обставинам справи та діючому законодавству.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню №800000003/2009/000922 від 02.12.2009 року.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Коституції України, ст. 25, 48, 50 Бюджетного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст.ст. 1, 11, 78, 88, 262, 264, 265, 266, 267 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 136, 160, 161, 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ітера» до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства у Харківській області про скасування рішення, визнання не чинною картки відмови, стягнення коштів задовольнити частково.

2.Скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/003727/1 від 02.12.2009 року.

3. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню №800000003/2009/000922 від 02.12.2009 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ітера» (Код ЄДРПО: 34758240 61038, м. Харків, пров. Білостоцький, 22 кв.12, р/р 2600101007955 ХФ ВАТ «Кредобанк» МФО 355041), надмірно сплачений Податок на додану вартість у розмірі 14592,79 (чотирнадцять тисяч пятсот девяносто дві грн. 79 коп.) грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ітера» (Код ЄДРПО: 34758240 61038, м. Харків, пров. Білостоцький, 22 кв.12, р/р 2600101007955 ХФ ВАТ «Кредобанк» МФО 355041) витрати по сплаті державного мита в розмірі 147,63 (сто сорок сім грн. 63 коп. ) грн.

7. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2010 року.

Суддя Тацій Л.В.