Постанова № 9530535, 21.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 квітня 2010 р. № 2-а- 908/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Перцової Т.С.

секретаря Міхно А.О.

за участю представників сторін:

позивача не прибув

відповідача Матюшенко Л.А., Яковенко Н.П.

прокурора не прибув

третя особа Марїної І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Первомайського ДП „Хімпром” до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, прокуратури Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Первомайське державне підприємство „Хімпром” (надалі ПДП „Хімпром”) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі Лозівська ОДПІ), за участю третьої особи без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача ДК Газ "України” НАК „Нафтогаз України”, прокуратури Харківської області, в якому, з урахуванням доповнення позовних вимог, просило суд визнати недійсними податкове повідомлення-рішення №0000062310/0 від 28.02.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3483246,46 грн., в т.ч. за основним платежем 1741623,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1741623,23 грн.; податкові повідомлення-рішення від 15.05.2007 р. № 0000062310/1, від 31.07.2007 р. № 0000062310/2, від 10.10.2007 р. № 0000062310/3 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2612434,84 грн., в т.ч. за основним платежем - 1741623,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 870811,61 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.02.2007р. № 0000012200/0, від 14.05.2007 р. № 0000012200/1, від 31.07.2007 р. № 0000012200/2, від 10.10.2007р. № 0000012200/3 за порушення термінів розрахунків за експортними операціями на суму 91318 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку та повноти декларування валютних цінностей від 28.02.2007 р. № 0000022200/0 на суму 2380 грн., від 14.05.2007 р. № 0000022200/1 на суму 2040 грн., від 31.07.2007 р. № 0000022200/2, від 10.10.2007р. № 0000022200/3 на суму 1700 грн.

Ухвалою суду від 11 грудня 2008 року за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до отримання відповіді на запит ДПА України від Державної митної служби України. На запит суду від представника відповідача надійшов лист, з якого вбачається, що відповідь від Державної митної служби на запит ДПА України по даній справі не надійшла. Ухвалою суду від 12.03.2010 року провадження у справі було поновлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник у судовому засіданні послалися на положення пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закону про ПДВ) та стверджують, що будь-яких підстав для оподаткування спірних операцій з отриманого газу за нульовою ставкою у підприємства не було, оскільки, по-перше, в актах прийому-передачі від 31.01.2006р., 28.02.2006р. та 31.03.2006р. природного газу відсутні посилання на належність газу до імпорту, по-друге, такі дії ПДП „Хімпром” не відповідали змісту договору на постачання природного газу № 06/05-2056/255 та додаткових угод до нього. Таким чином, вважають, що отриманий газ не був імпортований в Україну за міжнародними договорами. Внаслідок чого нараховані суми ПДВ за 20% ставкою податку за отриманий газ від постачальника ДК «Газ України»підтверджені заповненими належним чином податковими накладними, а тому відсутні підстави для висновку відповідача про порушення позивачем п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ. З урахуванням викладеного, наполягають на тому, що підприємство вірно відобразило у складі податкового кредиту 1741623,23 грн. (у т.ч. лютий 2006р.- 759902,15 грн.; березень 2006р.- 433490,32 грн.; квітень 2006р. 548230,76 грн.) у повній відповідності з чинним податковим законодавством, а податкові повідомлення-рішення із дрібю 0, 1, 2 та 3 про визначення ПДП „Хімпром” суми податкового зобовязання з ПДВ за основним платежем 1741623,23 грн. винесені безпідставно та підлягають скасуванню. З вказівкою на положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначили, що в порушення ст.12 наведеного Закону протягом дії мораторію (ПДП „Хімпром” з 25.06.2003 року знаходиться в процедурі банкрутства) до позивача (боржника) оскаржуваними рішеннями були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків за експортними операціями на суму 91318 грн. та за порушення порядку та повноти декларування валютних цінностей на суму 1700 грн. Підсумовуючи викладене, просять суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнати недійсними в повному обсязі. В судове засідання, призначене на 21.04.2010 року представник позивача не прибув, до суду надійшло письмове клопотання ПДП „Хімпром”, в якому позивач просить суд розглянути справу без участі свого представника.

Відповідач, Лозівська ОДПІ в письмових запереченнях, наданих до суду та її представники у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та пояснили наступне. За висновками акту виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року щодо правомірності формування ПДП „Хімпром” податкового кредиту за операціями з придбання газу за ставкою 20% встановлено, що в порушення п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, з урахуванням статті 8 Закону України від 20.12.2005р. № 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 „Про забезпечення споживачів природним газом” (надалі ПКМУ № 1729), підприємством, внаслідок безпідставного оподаткування отриманого природного газу за ставкою 20%, неправомірно сформовано податковий кредит за лютий, березень, квітень 2006 року на загальну суму 1741623,23 грн., що підтверджується податковими накладними за № 1128 від 31.01.2006р. на загальну суму 4559412,91 грн., з яких сума ПДВ 759902,15 грн., № 3325 від 28.02.2006р. на загальну суму 2600941,90 грн., з яких сума ПДВ 433490,32 грн. , № 6146 від 31.03.2006р. на загальну суму 3289384,57 грн., з яких сума ПДВ 548230,76 грн. Вказує, що в 2006 році станом на час здійснення господарських операцій по придбанню ПДП „Хімпром” природного газу нормами чинного законодавства (ст.8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.20005р. № 3235-IV та п.3 ПКМУ № 1729), якими було врегульовано вказані правовідносини, було встановлено, що операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість; операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. Щодо застосування до ПДП „Хімпром” згідно оскаржуваних рішень штрафних (фінансових) санкцій відповідно у розмірах 91318,00 грн. та 1700,00 грн. зазначив, що останні нарахуванні позивачу цілком правомірно. Так, за порушення 90-денного терміну розрахунків, передбачених ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, в звязку з тим, що продукція Первомайського ДП „Хімпром” хлорне вапно, поставлене ЗАТ „Нова Юніон”, Росія за контрактом № 130 від 12.01.1999 року, лишилось неоплаченою на суму 322741,83 рос.руб., ПДП „Хімпром” була нарахована пеня в сумі 91208 грн. Крім того, залишилась неоплаченою дебіторська заборгованість в сумі 12,12 дол. США, яка виникла в 2000 році (акт перевірки від 28.12.2002р. №23-104/39) за контрактом від 18.11.1999р. № 41, укладеним з Гродненським ПУВКХ, Бєларусь по відвантаженню рідкого хлору. За результатами перевірки за порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у відповідності до ст. 4 цього Закону, підприємству за цим контрактом була нарахована неня за порушення термінів розрахунків, передбачених законодавством в сумі 108 грн. Також, пояснили, що в звязку з порушенням термінів розрахунків при погашенні дебіторської заборгованості в сумі 25,17 дол. США за контрактом від 07.12.2005р. №500 між інофірмою Корпорація „UNIDIREST. Іпс”. Флорида, США та ДП „Хімпром” на 2 дні, та дебіторської заборгованості в сумі 0,01 дол.США за контрактом від 02.02.2006р. № 62 між Інофірмою ДТОВ „КРІСМАРІ”, м. Тирасполь, Молдова та ДП „Хімпром” на 52 дня, ПДП „Хімпром” була відповідно нараховано пеню у розмірах 1 грн. та 1 грн. Всього за результатами перевірки донараховано до бюджету пені за порушення строків розрахунків в галузі зовнішньоекономічної діяльності в сумі 91318 грн. та 1700 грн. за порушення порядку та повноти декларування. Твердження позивача щодо незаконності застосування до нього штрафних санкцій та пені за порушення в сфері ЗЕД в період дії мораторію вважає хибними, оскільки, на його думку, незалежно від дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах інші штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог податкового та валютного законодавства, порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, порушення норм з регулювання обігу готівки, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби України. Посилання позивача на вимоги пп. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі Закону 2181) щодо строків давності, як наголошує відповідач, є недоречними, оскільки вказані норми не можна застосовувати до спірних правовідносин. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача ДК "Газ України” НАК „Нафтогаз України” в судовому засіданні підтримав правову позицію позивача та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник прокуратури Харківської області під час розгляду справи підтримав заперечення Лозівської ОДПІ проти позову. В судове засідання, призначене на 21.04.2010 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином згідно ст.35 КАС України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 15.12.2006 року № 708 та від 30.01.2007 року № 56, виданих Лозівської ОДП, була проведена виїзна планова перевірка Первомайського державного підприємства „Хімпром” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2006 року, про що було складено акт від 16.02.2007 року № 116/23-104/00203341.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки акту перевірки про виявлені наступні порушення :

1. п.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.20005р. № 3235-IV та п.3 ПКМУ № 1729 від 27.12.2001 року „Про забезпечення споживачів природним газом”, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1741623,23 грн., в тому числі за лютий 2006 року в сумі 759902,15 грн., за березень 2006 року - 433490,32 грн., за квітень 2006 року - 548230,76 грн.;

2. ст.1 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (зі змінами та доповненнями) в частині порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями в сумі 322741,83 рос. руб., 12,12 дол. США, 0,01 дол. США, 25,17 дол. США;

3. ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” (зі змінами та доповненнями) в частині порядку та повноти декларування валютних цінностей, що знаходиться за межами України, Указу Президента України від 18.06.1994р. №319/94 „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей та майна, що незаконно знаходяться за межами України” (зі змінами та доповненнями), в сумі 322741,83 рос. руб. станом на 01.07.2005р., 01.10.2005р., 01.01.2006р., 01.04.2006р., 01.07.2006р., 01.10.2006р., в сумі 0,01 дол. США станом на 01.10.2006р.

В звязку з виявленими порушеннями чинного законодавства України, на підставі висновків акту від 16.02.2007 року № 116/23-104/00203341 планової виїзної перевірки ПДП „Хімпром”, Лозівською ОДПІ 28.02.2007р. були винесені наступні оскаржувані рішення :

- податкове повідомлення-рішення №0000062310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3483246,46 грн., в т.ч. за основним платежем 1741623,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1741623,23 грн.;

- рішення № 0000012200/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення встановлених термінів розрахунків за експортними операціями сумі 91318,00 грн.;

- рішення № 0000022200/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України у сумі 2380,00 грн..

Позивач, не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, розпочав процедуру адміністративного оскарження шляхом подання до Лозівської ОДПІ первинної скарги.

За результатом розгляду скарги рішенням Лозівською ОДПІ від 11.05.2007р. №4864/10/25-005 податкове повідомлення-рішення від 28.02.2007р. №0000062310/0 в частині визначення штрафної (фінансової ) санкції по податку на додану вартість у розмірі 50 % відповідно до пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону 2181 було скасовано, а в іншій частині про нарахування податку на додану вартість у сумі 1741623,23 грн. залишено без змін; рішення від 28.02.2007 № 0000012200/0 застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановлених термінів розрахунків за експортними операціями у сумі 91318,00 грн. залишено без змін, а скарга в цій частині без задоволення; рішення від 28.02.2007 №0000022200/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України, у сумі 340,00 грн. було скасовано, а в іншій частині залишено без змін.

Після розгляду первинної скарги, відповідачем були прийняті : податкове повідомлення рішення від 15.05.2007 р. № 0000062310/1 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2612434,84 грн., в т.ч. за основним платежем - 1741623,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 870811,61 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.05.2007 р. № 0000022200/1 на суму 2040 грн., рішення від 14.05.2007 № 0000012200/1 застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановлених термінів розрахунків за експортними операціями - у сумі 91318,00 грн.

Рішенням Лозівської ОДПІ про внесення змін до рішення за результатами розгляду первинної скарги рішення від 28.02.2007 №0000022200/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України, у сумі 680,00 грн. було скасовано, в іншій частині залишено без змін. Крім цього, Лозівська ОДПІ зазначила, що в рішенні № 0000022200/1 від 14.05.2007р. про застосування штрафних (фінансових) за порушення порядку валютних цінностей, також вносяться зміни, а саме, зменшується сума штрафної (фінансової) санкції на 340 грн., сума штрафної (фінансової) санкції становить 1700 грн.

Рішенням ДПА у Харківської області від 19.07.2007р. № 9688/7/25-103 за результатами розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 28.02.2007р. №0000062310/0, з урахуванням рішення Лозівської ОДПІ у Харківській області 11.05.07 №4864/10/25-005 (від 15.05.2007р. № 0000062310/1), про визначення ПДП „Хімпром” суми податкового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі 2612434,84 грн., рішення від 28.02.2007р. №0000012200/0 (від 14.05.07 №0000012200/1) про визначення пені у розмірі 91318,0 гри., рішення від 28.02.2007р. №0000022200/0 (від 14.05.2007р. № 0000022200/1), з урахуванням рішення Лозівської ОДПІ у Харківській області від 11.07.2007 року № 6945/10/25-005, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, із змінами від 11.07.2007 року № 6945/10/25-005, а повторну скаргу без задоволення.

Після розгляду повторної скарги, відповідачем були прийняті : податкове повідомлення рішення від 31.07.2007 р. № 0000062310/2 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2612434,84 грн., в т.ч. за основним платежем - 1741623,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 870811,61 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.07.2007 р. № 0000022200/2 на суму 1700 грн., рішення від 31.07.2007р. № 0000012200/2 застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановлених термінів розрахунків за експортними операціями у сумі 91318,00 грн.

Позивач не погодився з вказаними рішеннями і оскаржив їх до ДПА України. За наслідками розгляду повторна скарга позивача рішенням ДПА України від 05.10.2007р. № 20446/7/25-0515, була залишена без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін та прийняті 10.10.2007 року податкове повідомлення - рішення № 0000062310/3 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість, рішення № 0000022200/3 та рішення № 0000012200/3 застосування штрафних (фінансових) санкцій на такі ж суми податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій, що із дрібю 2.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо підстав визначення ПДП „Хімпром” податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2612434,84 грн. склалися внаслідок застосування позивачем до операцій з придбання природного газу від ДК „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 20% ставки оподаткування податком на додану вартість.

Так, протягом січня-березня 2006 року ПДП „Хімпром” на підставі договору №06/05-2056/255 на постачання природного газу, укладеного між ДК „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та ПДП „Хімпром” згідно актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р.. 28.02.2006р. та 31.03.2006р. було придбано природний газ російського та туркменського походження за ставкою 20% ПДВ, що знайшло своє відображення в податкових накладних від 31.01.2006р. № 1128, від 28.02.2006р. № 3325, від 31.03.2006р. № 6146 (в номенклатурі поставки товарів зазначено газ імпортований туркменський або російський).

В січні 2006 року отримано газ природний імпортований, туркменського походження в кількості 8824,948 тис.м.куб по ціні 422,10 грн. за 1000 м.куб, цільова надбавка до тарифу на газ в розмірі 74500,21 грн. Всього поставлено газу в січні 2006 року від ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” на загальну суму 4559412,91 грн., в тому числі ПДВ - 759902,15 грн.

В лютому 2006 року отримано газ природний імпортований, туркменського походження в кількості 3826,465 тис.м.куб. по ціні 422,10 грн. за 1000 м.куб., цільова надбавка до тарифу на газ в розмірі 32303,02 грн. на загальну суму - 1976944,68 грн., в тому числі ПДВ - 329490,78 грн. та за період з 20.02.2006 р. по 28.02.2006 р. - газ природний імпортований, туркменського походження в кількості 930,295 тис.м.куб по ціні 548,00 грн. за 1000 м.куб, цільова надбавка до тарифу на газ в розмірі 10196,03 грн. на загальну суму - 623997,23 грн., в тому числі ПДВ - 103999,54 грн.

Всього поставлено в лютому 2006 року від ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” на загальну суму 2600941,91 грн., в тому числі ПДВ - 433490,32 грн.

В березні 2006 року отримано газ природний імпортований, російського походження в кількості 4904,025 тис.м.куб по ціні 548,00 грн. за 1000 м.куб, цільова надбавка до тарифу на газ в розмірі 53748,11 грн. Всього поставлено в березні 2006 року від ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” на загальну суму 3289384,57 грн., в тому числі ПДВ - 548230,76 грн.

Відповідач вважає, що ПДП „Хімпром” в січні-березні 2006 року неправомірно сформувало податковий кредит за операціями з придбання газу за ставкою 20%, в той час, коли повинно було застосувати нульову ставку податку, що відповідно і відобразити в спірних податкових накладних.

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону про ПДВ.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ встановлює, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Суд зауважує, що висновок Лозівської ОДПІ про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1741623,23 грн. базується на твердженні про недопустимість відображення в номенклатурі податкових накладних за відповідний період сум ПДВ по операціям, які на час здійснення спірних правовідносин не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість.

З урахуванням наведених норм права, суд зазначає, що ключовим є вирішення питання: чи підлягали вищевказані операції з придбання природного газу позивачем від його контрагентів оподаткуванню 20% ставкою податку.

Слід відмітити, що зі змісту актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р.. 28.02.2006р. та 31.03.2006р. та податкових накладних від 31.01.2006р. № 1128, від 28.02.2006р. № 3325, від 31.03.2006р. № 6146 вбачається, що отриманий природний газ є імпортованим туркменського або російського походження.

Крім того, як встановлено судом, ПДП „Хімпром” та ДК „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” при укладанні угоди від 30.12.2005 року № 06/05-2056/255 на постачання природного газу, на підставі якої були здійснені спірні операції, керувались Законом України „Про нафту і газ”, Постановою № 1729 від 27.12.2001 року „Про забезпечення споживачів природним газом”, „Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України”, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.19994 року № 355.

Таким чином, наводячи в угоді від 30.12.2005 року № 06/05-2056/255 на постачання природного газу приписи ПКМУ № 1729 як нормативно-правового акту, яким керувались позивач та ДК „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” при її укладанні, останні по суті визначили, що правовідносини між ними повинні відбуватись з урахуванням ПКМУ № 1729.

Відповідно до п.3 ПКМУ № 1729 встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз.2, 3 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що у 2006 році: операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість; операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Суд не приймає доводи позивача про те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються приписи Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”, оскільки цей Закон не є Законом з питань оподаткування, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Бюджетного Кодексу, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України (ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України).

Згідно ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Так, відповідно до ст. 147 Конституції У країни, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” набув чинності з 1 січня 2006 року, положення його неконституційними визнані не були, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ПДП „Хімпром” в січні-березні 2006 року здійснило безпідставне оподаткування отриманого від ДК „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” імпортованого природного газу за ставкою 20%, та неправомірно сформувало податковий кредит за лютий, березень, квітень 2006 року на загальну суму 1741623,23 грн.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000062310/0 від 28.02.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3483246,46 грн., в т.ч. за основним платежем 1741623,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1741623,23 грн.; податкових повідомлень-рішень від 15.05.2007 р. № 0000062310/1, від 31.07.2007 р. № 0000062310/2, від 10.10.2007 р. № 0000062310/3 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2612434,84 грн., в т.ч. за основним платежем - 1741623,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 870811,61 грн.

Щодо підстав винесення рішеннь про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.02.2007р. № 0000012200/0, від 14.05.2007 р. № 0000012200/1, від 31.07.2007 р. № 0000012200/2, від 10.10.2007р. № 0000012200/3 за порушення термінів розрахунків за експертними операціями на суму 91318 грн. судом встановлено наступне.

За висновками акту перевірки встановлено порушення ПДП „Хімпром” ст.1 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (зі змінами та доповненнями) в частині порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями в сумі 322741,83 рос. руб., 12,12 дол. США, 0,01 дол. США, 25,17 дол. США

Так, за порушення 90-денного терміну розрахунків, передбачених ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, у звязку з тим, що продукція Первомайського ДП „Хімпром” хлорне вапно, поставлене ЗАТ „Нова Юніон”, Росія за контрактом № 130 від 12.01.1999 року, лишилась неоплаченою на суму 322741,83 рос. руб., ПДП „Хімпром” була нарахована пеня в сумі 91208 грн.

Суд вважає за необхідне відмітити, що як зафіксовано в акті перевірки, листом від 04.01.2003р. №13/29 ПДП «Хімпром»повідомило ОДПІ про списання на збитки підприємства заборгованості по ЗАТ «Нова Юніон»322,7 тис. рос. руб. За актом попередньої перевірки від 22.12.2003р. №229/23/00203341/208 правомірністьсписання дебіторської заборгованості в сумі 322,7 тис. рос. руб. підтверджена не була та була нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 74963 грн. За актом попередньої перевірки від 10.11.2005р. №123/23-104/0020334 пеня за порушення 90-денного терміну розрахунків нарахована в сумі 91085,97 грн.

Крім того, залишилась неоплаченою дебіторська заборгованість в сумі 12,12 дол. США, яка виникла в 2000 році (акт перевірки від 28.12.2002р. №23-104/39) за контрактом від 18.11.1999р. № 41, укладеним з Гродненським ПУВКХ, Бєларусь по відвантаженню рідкого хлору. За результатами перевірки за порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у відповідності до ст. 4 цього Закону, підприємству за цим контрактом була нарахована неня за порушення термінів розрахунків, передбачених законодавством в сумі 108 грн. В звязку з порушенням термінів розрахунків при погашенні дебіторської заборгованості в сумі 25,17 дол. США за контрактом від 07.12.2005р. №500 між інофірмою Корпорація „UNIDIREST. Іпс”. Флорида, США та ДП „Хімпром” на 2 дні, та дебіторської заборгованості в сумі 0,01 дол.США за контрактом від 02.02.2006р. № 62 між Інофірмою ДТОВ „КРІСМАРІ”, м. Тирасполь, Молдова та ДП „Хімпром” на 52 дня, ПДП „Хімпром” була відповідна нарахована пеня у розмірах 1 грн. та 1 грн. Всього за результатами перевірки донараховано до бюджету пені за порушення строків розрахунків в галузі зовнішньоекономічної діяльності в сумі 91318 грн.

Слід відмітити, що позивач не заперечує наявності в своїй господарській діяльності вищевказаних порушень ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», однак з посиланням на вимоги пп. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі Закону 2181) наполягає на застосуванні до вказаних правовідносин строків давності, стверджуючи про сплив строків, протягом яких можуть бути накладені штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає, що доводи позивача про поширення дії норм пп. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону 2181 на порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності є помилковими, оскільки, на думку суду, за своїм регулятивним механізмом ці норми не можуть бути застосовані для регламентування порядку нарахування зазначених штрафних санкцій чи пені.

Строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не повязаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового зобовязання.

Одночасно суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Таким чином, під час застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді пені на підставі рішень від 28.02.2007р. № 0000012200/0, від 14.05.2007 р. № 0000012200/1, від 31.07.2007 р. № 0000012200/2, від 10.10.2007р. № 0000012200/3 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 91318 грн., Відповідач всупереч вимогам ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України не застосував до порушень 90-денного терміну надходження імпортної продукції по контрактам : № 130 від 12.01.1999 року, від 18.11.1999р. № 41, від 07.12.2005р. №500 та від 02.02.2006р. № 62, річний строк давності.

Згідно висновків акту перевірки від 16.02.2007 р. № 116/23-104/00203341 судом встановлено наступне. Так, порушення терміну надходження валютної виручки по контракту з ЗАТ «Нова Юніон» № 130 від 12.01.1999 року імпортної продукції мало місце в 1999 року, а вперше факт порушення було зафіксовано ОДПІ актом перевірки від 14.06.2000р.

По контракту від 18.11.1999р. № 41, укладеним з Гродненським ПУВКХ, Бєларусь по відвантаженню рідкого хлору - мало місце в 2000 році, а вперше факт порушення було зафіксовано ОДПІ актом перевірки від 28.12.2002р. №23-104/39).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в частині нарахування пені у розмірі 91316 грн. прийнято лише 28.02.2007 року.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, Відповідач не мав права нараховувати пеню в розмірі 91316,00 грн. на підставі Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.02.2007р. № 0000012200/0, оскільки це Рішення в зазначеній частині прийнято поза межами річного строку давності, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин, рішення Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області від 28.02.2007 року № 0000012200/0, від 14.05.2007 року № 0000012200/1, від 31.07.2007 року № 0000012200/2, від 10.10.2007 року № 0000012200/3 в частині застосування до Первомайського ДП „Хімпром” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 91316 грн. повинні бути визнанні судом недійсними.

В частині застосування до Первомайського ДП „Хімпром” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 грн. по контрактам від 07.12.2005р. №500 та від 02.02.2006р. № 62 суд залишає вказані рішення без змін, оскільки : по-перше, порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в цих випадках мали місце, по-друге санкції застосовані з дотриманням вимог ст.4 Закону, підстави для застосування приписів ст.250 Господарського кодексу відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень Лозівської ОДПІ від 28.02.2007 р. № 0000022200/0 на суму 2380 грн., від 14.05.2007 р. № 0000022200/1 на суму 2040 грн., від 31.07.2007 р. № 0000022200/2, від 10.10.2007р. № 0000022200/3 про застосування до ПДП „Хімпром” штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку та повноти декларування валютних цінностей на суму 1700 грн., судом встановлено наступне.

Підставою для винесення оскаржуваних рішень слугували висновки акту перевірки від 16.02.2007р. про порушення позивачем ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” (зі змінами та доповненнями) в частині порядку та повноти декларування валютних цінностей, що знаходиться за межами України, Указу Президента України від 18.06.1994р. №319/94 „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей та майна, що незаконно знаходяться за межами України” (зі змінами та доповненнями), в сумі 322741,83 рос. руб. станом на 01.07.2005р., 01.10.2005р., 01.01.2006р., 01.04.2006р., 01.07.2006р., 01.10.2006р., в сумі 0,01 дол. США станом на 01.10.2006р.

Внаслідок чого, з посиланням на абз.8 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” та п.2.7 ст.2 Постанови Національного банку України № 49 від 08.02.2000р. „Про затвердження Положення про валютний контроль” на ПДП „Хімпром” накладено штраф у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів громадян за кожний виявлений випадок порушення у сумі 1700 грн.

Відповідно до вимог ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994, № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк:

-продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України;

-подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Відповідно до вимог п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою правління НБУ від 08.02.2000р. № 49, зареєстрованою у Мінюсті України 04.04.2000р. за №209/4430 зі змінами та доповненнями невиконання резидентами вимог щодо порядку декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Суд вважає за необхідне зауважити, що оскаржувані рішення рішення від 28.02.2007р. №0000062310/0 в частині визначення штрафної (фінансової ) санкції по податку на додану вартість у розмірі 50 % відповідно до пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону 2181 було скасовано, рішення від 28.02.2007 №0000022200/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України у сумі 340,00 грн. також було скасовано. Після внесення змін до рішення за результатами розгляду первинної скарги рішення від 28.02.2007 №0000022200/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України, у сумі 680,00 грн. було скасовано.

Судом не приймаються доводи позивача про те, що перебування ПДП „Хімпром” з 25.06.2003 року у стадії банкрутства унеможливлює застосування до нього штрафних (фінансових) санкції за порушення в сфері ЗЕД виходячи за наступного.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч.4 ст.12 Закону).

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у звязку з чим у нього виникають права та обовязки, виконання яких здійснюється на загальних засадах.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Враховуючи те, що фінансові санкції застосовані до позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на їх виконання не поширюється.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними рішень Лозівської ОДПІ від 28.02.2007 р. № 0000022200/0 на суму 2380 грн., від 14.05.2007 р. № 0000022200/1 на суму 2040 грн., від 31.07.2007 р. № 0000022200/2, від 10.10.2007р. № 0000022200/3 про застосування до ПДП „Хімпром” штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку та повноти декларування валютних цінностей на суму 1700 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволення позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, ст.ст.161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Первомайського ДП „Хімпром” до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, прокуратури Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області від 28.02.2007 року № 0000012200/0, від 14.05.2007 року № 0000012200/1, від 31.07.2007 року № 0000012200/2, від 10.10.2007 року № 0000012200/3 про застосування до Первомайського ДП „Хімпром” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 91316 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 26.04.2010 року.

СуддяТ.С. Перцова