Постанова № 9530474, 19.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

19 квітня 2010 р.Справа №2а- 2820/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі -Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Тімонова А.І., відповідача - Моїсеєнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вега"

простягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Вега” заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням від 19.05.2009р. №0004862301 в розмірі 6460,00грн..

В обґрунтування заявлених позивач указав, що ДПІ, розглянувши акт від 06.05.2009р. № 4370/2040/23/19344860, на підставі норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” винесла рішення від 19.05.2009р. №0004862301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 6460,00грн. Вказане рішення юридичної дії не втратило, однак відповідачем його владні приписи в частині оплати штрафу не виконані, внаслідок чого утворилась спірна сума заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позові вимоги підтримала в повному обсязі

Відповідач, Українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Вега” проти позову заперечував, стверджуючи про те, що гральні автомати, які ним використовувались у господарській діяльності, не можуть бути визнані реєстраторами розрахункових операцій, так як не обладнані блоками фіскальної звітної памяті, тобто не виконують притаманних реєстраторам функцій. З посиланням на вказані обставини стверджував, що ТОВ безпідставно притягнуто до відповідальності згідно з п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, Українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Вега” пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 19344860, має правовий статус юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова. Окрім того, вказані обставини визнаються сторонами, в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності їх визнання, тому згідно з ч.3 ст.72 КАС України ці обставини не потребують додаткового доказування перед судом.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова в силу норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за наведеними у ст.3 КАС України ознаками є субєктом владних повноважень, звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, що передбачено п.11 ст.10 і п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Системний аналіз норм КАС України засвідчив відсутність виключення з наведеного правила, а тому приписи ч.1 ст.2 КАС України стосовно завдань адміністративного судочинства підлягають застосуванню в тому числі і при розвязанні спорів за зверненнями субєкта владних повноважень.

За таких обставин, в ході судового розгляду дослідженню на предмет їх законності підлягають владні приписи актів субєктів владних повноважень, що створили обовязок, невиконання якого спричинило спір.

Як випливає з матеріалів справи та доводів позивача вимоги позову ґрунтуються на рішенні від 19.05.2009р. №0004862301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6460,00 грн., яке було винесено ДПІ на підставі п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і не було оплачено відповідачем.

Вивчення судом змісту означеного рішення показало, що воно винесено на підставі акту перевірки від 06.05.2009р. № 4370/2040/23/19344860. З вказаного акту слідує, що фактичною підставою для застосування спірної суми штрафу слугував висновок податкового органу про порушення відповідачем п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (гральні автомати у кількості 19 штук), які не зареєстровані, неопломбовані у встановленому порядку та непереведені у фіскальний режим роботи.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що згідно з ст. 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Суд відзначає, що з положень процитованої норми закону слідує, що автомат з продажу товарів (послуг) дійсно може бути віднесений до реєстраторів розрахункових операцій проте лише за умови його відповідності встановленим вимогам щодо реалізації фіскальних функцій.

Статтею 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що фіскальні функції - здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;

За визначенням все тієї ж ст.2 згаданого закону фіскальною пам'яттю є запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою.

Матеріалами справи не підтверджується те, що в тих гральних автоматах, які використовувались відповідачем згідно з актом перевірки від 06.05.2009р. № 4370/2040/23/19344860, наявна фіскальна память і реалізовані фіскальні функції, а відтак не доведено, що ці гральні автомати є реєстраторами розрахункових операцій. Вказаний висновок підтверджується тим фактом, що за місцем розташування господарської одиниці, яка була перевірена, наявний реєстратор розрахункових операцій, про що вказано в п.п. 2.1.1, 2.2.9 акту.

Отже, висновок ДПІ про порушення відповідачем п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (гральні автомати у кількості 19 штук), які не зареєстровані, неопломбовані у встановленому порядку та не переведені у фіскальний режим роботи, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду. Тому вимога про стягнення штрафу в сумі 6460,00 грн., застосованого ДПІ у звязку з цим порушенням на підставі п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(19 гральних автоматів * 340,00 грн.), є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по оплаті спірної суми штрафу в розмірі 6460,00 грн. не підлягає задоволенню, бо ґрунтується на правовому акті індивідуальної дії, який прийнятий субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вега" про стягнення заборгованості-відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 23 квітня 2010 року.

Суддя Шевченко О.В.