Постанова № 9530477, 19.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2010 р. № 2а- 1341/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

Головуючого судді - Перцової Т.С.,

Суддів - Піскун В.О., Шляхової О.М.,

секретаря - Ульященко Л.М.

за участю представників сторін:

позивача - Літвінової А.С., Даниленко І.В.,

відповідача - Онищенка А.В., Рожкової С.П.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Державного підприємства заводу "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство завод «Електроважмаш» (надалі ДП завод «Електроважмаш») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП у м. Харкові), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.02.2010 р. № 0000290854/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 32629971,70 грн., в т.ч. за основним платежем 17010763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15619208,70 грн.; № 0000310854/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (заявленого на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість в сумі 223156 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111578,00 грн.; № 0000270854/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, в сумі 5953409,70 грн., в т.ч. за основним платежем 4413332,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1540077,70 грн.; рішення відповідача від 03.02.2010 р. № 0000300854 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3550,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог послалися на невірне застосування відповідачем норм п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.10.5, п.п.7.10.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (надалі Закону № 334/94-ВР) та пояснили, що суми доходів від виконання довгострокових валютних контрактів визначались позивачем у повній відповідності до вимог п.7.10 Закону № 334/94-ВР. З посиланням на п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР наполягали на правомірності переведення сум отриманих доходів за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату фактичного отримання таких доходів, і заперечували проти твердження відповідача про необхідність застосування при перерахуванні сум таких доходів курсу НБУ на кожну останню дату звітного періоду протягом виконання договору. З огляду на викладене, підстав для висновку відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.10.5, пп.7.10.7 Закону № 334/94-ВР не вбачають.

Щодо твердження ДПІ про обов`язок відображення у складі доходів від довгострокових валютних контрактів різниці, яка виникла між гривневим еквівалентом авансів, отриманих в іноземній валюті та гривневим еквівалентом вартості імпортованого товару, зазначеним у вантажних митних деклараціях (курсової різниці), з посиланням на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» представники позивача пояснили, що курсові різниці підлягають перерахуванню лише за монетарними статтями балансу (суми доходів від експорту товарів), за немонетарними статтями балансу (залишок авансу, який підлягає поверненню контрагенту у зв`язку з реалізацією готової продукції на меншу суму, ніж сплачено попередньо), курсова різниця не нараховується. Враховуючи викладене, заперечують проти висновку відповідача про заниження суми прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, на суму 4413332 грн.

Крім того, не погоджуються з твердженням відповідача про нікчемність договорів, укладених ДП заводом «Електроважмаш» та ПП «Харметарм» і ТОВ «ПБК «Вертикаль». Зазначають, що суми податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з вказаними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Вказують на відсутність судового рішення чи правової норми, якими прямо встановлювалася б недійсність укладених позивачем договорів. За таких обставин, наполягають на правомірності включення до складу податкового кредиту за грудень 2007 року та червень 2008 року сум ПДВ, сплачених за спірними договорами, і не вбачають підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2008 року на суму 15592 грн. та за липень 2008 р. на суму 207564 грн.

Також представники позивача не погоджуються з твердженням відповідача про те, що позивачем проводились готівкові розрахунки без надання одержувачем коштів платіжного документу; зазначають, що витрати на відрядження службових осіб ДП заводу «Електроважмаш» належним чином підтверджені відповідними розрахунковими документами. За таких обставин, вважають безпідставним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з регулювання обігу готівки, а рішення відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3550,00 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП у м.Харкові) та його представники у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі. Наполягали на обов`язку підприємства при визначенні суми доходу за довгостроковими контрактами здійснювати перерахунок цієї суми у гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ, що діє на кожну останню дату податкового періоду. Внаслідок чого, висновок СДПІ ВПП у м.Харкові про заниження позивачем валового доходу: у 2008 році на 33193509,0 грн., за 1 квартал 2009 року на 14036917,0 грн., за 1 півріччя 2009 року на 34849542,0 грн. та про порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.10.5, пп.7.10.7, пп.7.10.9 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР є правомірним та, відповідно, законним є донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 17010763 грн.

Крім того, представник відповідача вказав, що ДП завод «Електроважмаш» не у повному обсязі відображена фактична вартість реалізації готової продукції на загальну суму 29331695,08 грн. Так, на його думку відображенню у бухгалтерському обліку підлягає вартість товарів згідно вантажної митної декларації, а не сума авансових платежів, отриманих позивачем. Враховуючи викладене та посилаючись на висновки акту перевірки позивача Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області від 22.09.2009 р. № 123-10-319, зазначив про заниження позивачем доходів від реалізації експортованих товарів та, як наслідок, заниження частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, на суму 4413332 грн. Підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000270854/0 від 03.02.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, в сумі 5953409,70 грн., в т.ч. за основним платежем 4413332,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1540077,70 грн. не вбачає.

Також відповідач та його представники у судовому засіданні стверджують про нікчемність правочинів за договорами, укладеними ДП заводом «Електроважмаш» з ПП «Харметарм» та ТОВ «ПБК «Вертикаль». В обґрунтування цих доводів посилаються на п.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, а також на пояснення посадових осіб ПП «Харметарм» ОСОБА_6 і ОСОБА_7, відібрані працівниками податкової міліції, та акт перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» працівниками Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова. Вважають, що позивачем завищено податковий кредит за грудень 2007 року на суму 15592 грн. та за червень 2008 року на суму 207564 грн. за рахунок віднесення до складу останнього сум ПДВ за правочинами, які не спричиняють настання реальних правових наслідків. В звязку з чим, зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 223156 грн. вважають правомірним та обґрунтованим.

Стосовно оскарження позивачем рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 03.02.2010 р. № 0000300854 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3550,00 грн., вказують на порушення позивачем правил ведення касових операцій у національній валюті України, що полягало у ненаданні одержувачами коштів платіжних документів для підтвердження сплати за проживання в готелях під час перебування у відрядженні. Посилаються на невідповідність наданих відрядженими службовими особами фіскальних чеків вимогам п.1.12 п.1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. № 218/2658, «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 105/5296, а також на неможливість ідентифікувати суб`єктів господарської діяльності, якими надавалися послуги відрядженим особам, за пошуково-довідковими системами податкової служби. Беручи до уваги наведене, вказують на проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем грошових коштів платіжного документа на загальну суму 3550,00 грн. та не вбачають підстав для скасування спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 21.11.2009 р. по 12.01.2010 р., на підставі направлень від 24.11.2009 р. № 379, від 22.12.2009 р. № 408 фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства заводу «Електроважмаш» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р. За результатами перевірки складено акт від 19.01.2010 р. № 140/23-106/00213121.

Слід відмітити, що предметом судового розгляду по даній адміністративній справі є скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які були винесені на підставі висновків акту перевірки, зокрема, про порушення позивачем:

-пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.10.5, пп.7.10.7, пп.7.10.9 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР заниження податку на прибуток на суму 17010763 грн., в т.ч. за рахунок його заниження: за 2008 рік на суму 8298377 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 3509229 грн., за півріччя 2009 року на суму 8712386 грн., та завищення: за півріччя 2008 року на суму 198151 грн., за 3 квартали 2008 року на суму 4247806 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000290854/0 від 03.02.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 32629971,70 грн., в т.ч. за основним платежем 17010763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15619208,70 грн.);

-п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. № 349-ІV зі змінами та доповненнями, ст.61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107Л/1, Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 р. № 158 «Про затвердження Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», ст.59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 28 грудня 2008 року № 835-VІ зі змінами і доповненнями заниження суми податку на прибуток підприємств, у тому числі дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, на загальну суму 4413332 грн., у т.ч. за 2008 рік на суму 12764 грн., за 1 квартал 2009 р. на суму 2135253 грн., за 2 квартал 2009 р. на суму 2265315 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000270854/0 від 03.02.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, в сумі 5953409,70 грн., в т.ч. за основним платежем 4413332,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1540077,70 грн.);

-пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР завищення податкового кредиту на загальну суму 223156 грн., в т.ч. за грудень 2007 р. на 15592 грн., за червень 2008 р. на суму 207564 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000310854/0 від 03.02.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (заявленого на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість в сумі 223156 та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111578,00 грн.);

-пп.1.12 п.1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. № 218/2658, зі змінами та доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 13.08.1998 року № 165, 10.06.1999 року № 146, 11.02.2003 року № 118, 04.03.2003 року № 179, 27.12.2004 року № 827, п.2.11 гл.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів розрахункових документів, фіскальних касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги) установленої форми на суму 3550,00 грн. (рішення від 03.02.2010 р. № 0000310854/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3550,00 грн.).

Не погодившись із висновками акту перевірки, на підставі ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.21990 р. № 509-ХІІ та п.4.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., 27.01.2010 року, позивач подав заперечення до акту перевірки. За результатами розгляду відповідачем вказані заперечення були залишені без задоволення, що було доведено до відома позивача рішенням від 30.01.2010 р. № 1165/10/23-112 про розгляд заперечень, та 03.02.2010 року винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Судом з`ясовано, що підставою для висновку про заниження позивачем належної до сплати суми податку на прибуток стало твердження відповідача про невірне визначення кінцевої договірної ціни об`єкту довгострокового договору (контракту) внаслідок невірного застосування курсу іноземної валюти при перерахунку загальнодоговірної вартості контракту у гривневий еквівалент. Так, відповідач стверджує про обов`язок проводити таке перерахування за офіційним курсом НБУ на кожну останню дату звітного періоду протягом всього строку виконання довгострокового контракту.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі, та з урахуванням норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, вважає таке твердження відповідача помилковим з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, позивачем протягом перевіреного періоду були укладені довгострокові договори на виготовлення та поставку комплектуючих та запасних частин із замовниками-нерезидентами: № 787/06 від 27.07.2006 р. з АТ «Євроазіатська енергетична корпорація», м. Аксу, Казахстан; № ОБ-7001 від 15.02.2007 р. із ЗАТ «РОСпоставка», м. Москва; № 459/06 від 17.04.2006 р. із АТ «Євроазіатська енергетична корпорація», м. Аксу, Казахстан; № 108/06 від 19.07.2006 р. з ТОВ «Ресурс», м. Москва; № 2007-0006-0002 від 19.06.2007 р. з ТОВ «Корпорація Енергомашекспорт»(ТОВ «КЕМЕ»), м. Москва; № 1216/07 від 23.10.2007 р. із АТ «Євроазіатська енергетична корпорація», м. Аксу, Казахстан; № 2008-0036-0002 від 19.06.2007 р. від 07.03.2008 р. з ТОВ «Корпорація Енергомашекспорт» (ТОВ «КЕМЕ»), м. Москва; № 45000024234 від 12.06.2008 р. з компанія IMPSA, Клаудіо Троглія № 62/07 від 21.03.2008 р. із ЗАТ «Експорттехпром», м. Бєлгород; № ЕСМ 66-08 від 26.05.2008 р. з ТОВ «Енергостроймонтаж», м. Санкт-Петербург; № ЕСС 01-08 від 15.02.2008 р. із ЗАТ «Енергостройсервіс», м. Горно-Алтайськ, Росія; № КF8-53-0000-772714 від 20.04.1998 р. з AG» (Німеччина). Ціна вказаних договорів визначена в іноземній валюті.

Відповідно до пп.7.10.2 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР, під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Судом встановлено, що спірні договори є довгостроковими контрактами у розумінні наведеної норми права.

Як вбачається з наказу в.о. директора ДП завод «Електроважмаш» № 514а від 17.08.2005 р., копію якого долучено до матеріалів справи, згідно із пп.7.10.1 п.7.10 ст.7 цього Закону позивачем було обрано особливий порядок оподаткування результатів діяльності за довгостроковими договорами, який регламентується положеннями пункту 7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР.

Так, згідно пп.7.10.3 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР, виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту. В свою чергу, як випливає з положень пп.7.10.4 цього пункту, оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Підпунктом 7.10.5 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР визначено, що доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Відповідно до пп.7.10.7 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР, витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті.

Судом встановлено, що оплата за довгостроковими договорами (контрактами) відбувалася шляхом нарахування та сплати авансових платежів(тобто, на умовах передоплати).

Згідно із пп.7.10.8 п.7.10 вказаної статті для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту.

Підпунктом 7.10.9 пункту 7.10 статті 7 Закону № 334/94-ВР встановлено обов`язок платника податків, який отримує дохід від довгострокового договору (контракту), здійснити перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Слід відмітити, що відповідно до листа ДПА України від 14.09.2005 р. № 18349/7/15-1317 «Про оподаткування окремих операцій з нерезидентами» для визначення дати збільшення платником податку валового доходу при здійсненні експортно-імпортних операцій застосовується загальний порядок, встановлений підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне зауважити, що твердження ДПІ про те, що при визначенні валового доходу від довгострокових контрактів згідно з приписами пп.7.10.5 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР норми п.11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР не застосовуються, є не тільки довільним тлумаченням норм податкового законодавства, а й ігноруванням роз`яснень вищестоящого податкового органу.

Так, відповідно до положень пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, загальнодоговірна ціна довгострокового контракту для розрахунку суми валового доходу за правилами пп.7.10.5 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР складалася із гривневого еквіваленту фактично отриманих грошових коштів за таким контрактом та гривневим еквівалентом, нарахованим на несплачену його частину. При цьому суми іноземної валюти, отримані у вигляді авансових платежів за довгостроковими контрактами, формувалися у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату такого отримання. Суми іноземної валюти, які залишилися не сплаченими, нараховувалися у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату останнього платежу.

За таких обставин, суд зазначає про те, що позивачем правомірно визначалися суми доходів від операцій з іноземною валютою за датою отримання доходу в іноземній валюті за курсом НБУ на дату такого отримання; за датою нарахування доходу в іноземні валюті за курсом НБУ на дату останнього платежу.

Слід відмітити, що підпункт 7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР не містить жодних обмежень стосовно операцій за довгостроковими контрактами, в яких замовником виступає нерезидент, та не визначає особливий порядок розрахунку доходів за цими контрактами. Жодною нормою податкового законодавства або Положення (стандарту) бухгалтерського обліку не встановлено обов`язку платника податків, що отримує дохід за довгостроковими договорами (контрактами), в тому числі у вигляді авансових платежів, перераховувати суму доходу у кожному податковому періоді протягом строку виконання довгострокового контракту у гривневий еквівалент у зв`язку зі зміною офіційного валютного курсу НБУ.

За таких обставин, слід вважати довільним тлумаченням положень пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР твердження відповідача про обов`язок позивача при розрахунку суми доходу за правилами пп.7.10.5 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР (як добуток загальнодоговірної ціни контракту на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту) перераховувати загальнодоговірну ціну контракту, визначену в іноземній валюті, в гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ на кожну останню дату звітного періоду.

Підсумовуючи викладене, суд не погоджується з висновком акту перевірки про порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.10.5, пп.7.10.7, пп.7.10.9 п.7.10 ст.7 Закону № 334/94-ВР. В звязку з чим, вважає безпідставним донарахування ДП завод «Електроважмаш» податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 17010763 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000290854/0 від 03.02.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 32629971,70 грн. підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що ДП завод «Електроважмаш» є державним підприємством, і, відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ, зобов`язано сплачувати такий вид загальнодержавних податків, як податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Порядок відрахування вказаними платниками податку частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за відповідний період, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 р. № 68 «Про затвердження порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» (надалі Порядок).

Згідно із пунктом 3 цього Порядку, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розмірів відрахувань частини прибутку (доходу), зазначених у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку встановлено розмір такого відрахування на рівні 15 відсотків.

Судом з`ясовано, що відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про неповне відображення позивачем в регістрах бухгалтерського обліку операцій з реалізації продукції замовникам за контрактами № 787/06 від 27.07.2006 р. та № 1216/07 від 23.10.2007 р. Такий висновок відповідача базується на твердженні про те, що доходом від реалізації, який повинен відображатись підприємством в регістрах бухгалтерського обліку, є вартість відвантаженого товару, розрахована виходячи з обмінного курсу НБУ по даті вантажно-митної декларації, а не по даті отриманого відповідного авансового платежу, як розраховував позивач.

Проте, суд не може погодитись із такими доводами відповідача з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, розрахунки за контрактами № 787/06 від 27.07.2006 р. та № 1216/07 від 23.10.2007 р. проводились в іноземній валюті.

Слід зазначити, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України встановлені нормами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 р. за № 515/4736 (надалі Положення 21), норми якого для оподаткування операцій в іноземній валюті є спеціальними нормами порівняно з іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

За таких обставин, посилання відповідача на п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Доходи» щодо невизнання доходами суми авансу в рахунок оплати продукції, є недоречним.

Відповідно до п.5 Положення 21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Проте, слід зазначити, що відповідно до пп.11.3.1 п.11.3 ст.1 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківськийрахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з пояснень як представника позивача, так і представника відповідача, та підтверджується матеріалами справи, отримання авансових платежів передувало даті відвантаження товару.

Судом взято до уваги те, що відповідачем не заперечується врахування суми авансових платежів в сумі 7529700,0 доларів США (за договором № 787/06 від 27.07.2006 р.) та 8826210,0 доларів США (по договору № 1216/07 від 23.10.2007 р.) до суми доходу по даті надходження таких платежів.

За таких обставин, з урахуванням положень пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР, позивачем вірно вважається датою виникнення доходу дата отримання авансового платежу, а не дата відвантаження готової продукції замовнику (дата оформлення вантажної митної декларації) 30.03.2009 р. та 26.06.2009 р. відповідно.

Крім того, як вбачається з наданої до матеріалів справи копії акту попередньої перевірки ДП завод «Електроважмаш» фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові від 12.09.2007 р. № 2638/231-019/00213121 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.21006 року по 31.03.2007 року (тобто, період, на який припадає укладення спірного договору № 787/06 від 27.07.2006 року, за яким відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем дивідендів, що підлягають перерахуванню до державного бюджету, у 1 кварталі 2009 року на суму 2134439,4 грн.) заниження (завищення) частини прибутку (доходу), що підлягає відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України за перевірений період не встановлено (п.3.1.5. стор.акту 53).

Таким чином, попередньою перевіркою не було висловлено зауважень до методики визначення підприємством суми частини доходу (дивідендів) від експорту товарів за договором № 787/06 від 27.07.2006 року, яка підлягає перерахуванню до бюджету державними підприємствами, та не заперечується правомірність сплати до бюджету такої суми саме у періоді одержання підприємством авансового платежу.

Відповідно до пункту 6 Положення 21, сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Слід відмітити, що валютою платежу за контрактами є іноземна валюта; загальна договірна ціна у спірних контрактах зазначена в іноземній валюті, є фіксованою і змінам не підлягає.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про правомірність розрахування суми доходу від валютних контрактів за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на дату одержання авансу.

Враховуючи викладене, суд вважає твердження відповідача про неповне відображення в бухгалтерському обліку ДП завод «Електроважмаш» операцій з реалізації продукції замовникам за контрактами № 787/06 від 27.07.2006 р. та № 1216/07 від 23.10.2007 р. та заниження суми доходів від реалізації товарів по вищевказаним договорам на 14229596,3 грн. у березні 2009 року та 15102098,8 грн. у червні 2009 року, такими, що зроблені внаслідок невірного застосування норм Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку, а висновок акту перевірки про заниження суми дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами за 1 квартал 2009 року на суму 2134439,4 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 265315 грн. безпідставним.

Щодо посилання відповідача в якості обґрунтування правильності висновку податкового органу про заниження ДП завод «Електроважмаш» суми дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами за 2008 рік на суму 12764 грн. та за 1 квартал 2009 року на суму 814 грн., на акт № 123-10-319 від 22.09.2009 р. ревізії фінансово-господарської діяльності позивача фахівцями КРУ в Харківській області суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно акту ревізії від 22.09.2009р. виявлено заниження суми відрахувань, частини прибутку (доходу), яка належала перерахуванню ДП завод «Електроважмаш» до загального фонду Державного бюджету України на загальну суму 28,13 тис. грн., в тому числі : за 2007 рік на суму 8,26 тис. грн.., за 2008 рік 18,54 тис. грн., та за 1 квартал 2009 року на суму 1,33 тис. грн.

За результатами даної ревізії позивачем було надано до СДПІ ВПП м. Харкові уточнюючі розрахунки, якими позивачем було донараховано суми дивідендів та прирівняних до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами : за 2007 рік на 9880 грн., за 2008 рік на 5576,00 грн., за 1 квартал 2009 року 216,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних висновків акту ревізії та уточнюючих розрахунків, відповідачем було зроблено висновок про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету України, в сумі 13578 грн., в т.ч. за 2008 рік у сумі 12764 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 814 грн.

Проте, слід зазначити, що відповідно до пунктів 1.6-1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.2.3.2 цього Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Слід зазначити, що відповідач у власному акті перевірки, стверджуючи про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету України, в сумі 13578 грн., в т.ч. за 2008 рік у сумі 12764 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 814 грн., послався лише на акт перевірки КРУ в Харківській області, без посилання на первинні документи та документи бухгалтерського обліку, що свідчили б про таке порушення.

За таких обставин, висновки акту перевірки ДП завод «Електроважмаш» відповідачем про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету України, в сумі 13578 грн., в т.ч. за 2008 рік у сумі 12764 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 814 грн. не можуть слугувати належною підставою для визначення позивачеві податкового зобов`язання за даним платежем.

До того ж, неприйняття Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області заперечень ДП заводу «Електроважмаш» до акту ревізії не виключає можливості позивача оскаржити дії працівників КРУ, висновки акту ревізії та рішення КРУ в Харківській області як суб`єкта владних повноважень в судовому порядку в межах річного строку, встановленого ст.99 КАС України. Так, фахівцями КРУ в Харківській області спірна перевірка була проведена у вересні 2009 року, акт перевірки підписано 22.09.2009 року. Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов`язання у сумі, яка залишилася несплаченою за актом перевірки КРУ в Харківській області, є передчасним.

Також слід зауважити, що КРУ в Харківській області не позбавлено права самостійно вирішити питання про стягнення до бюджету суми у розмірі 13578 грн. шляхом звернення до суду з позовом про зобов`язання ДП завод «Електроважмаш» виконати вимогу КРУ в Харківській області про сплату даної суми.

Підсумовуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки про заниження позивачем суми податку на прибуток підприємств, у тому числі дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, на загальну суму 4413332 грн., у т.ч. за 2008 рік на суму 12764 грн., за 1 квартал 2009 р. на суму 2135253 грн., за 2 квартал 2009 р. на суму 2265315 грн., безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0000270854/0 від 03.02.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, в сумі 5953409,70 грн., в т.ч. за основним платежем 4413332,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1540077,70 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо висновку акту перевірки про порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР завищення податкового кредиту на загальну суму 223156 грн., в т.ч. за грудень 2007 р. на 15592 грн., за червень 2008 р. на суму 207564 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що такий висновок відповідача випливає з твердження останнього про віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за угодами, які є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Так, відповідач в акті стверджує про нікчемність правочинів, укладених ДП завод «Електроважмаш» з ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ПП «Харметарм».

Матеріалами справи підтверджено, що ДП завод «Електроважмаш» було укладено договір № 9/06ЕТМ-08 від 09.06.2008 р. на поставку товарів з ПП «Харметарм», за результатами якого позивачем було сплачено та віднесено до складу податкового кредиту за червень 2008 року суму ПДВ у розмірі 207564,40 грн.

Виконання вказаної господарської операції відображено у податковій накладній № 06-0901 від 09.06.2008 р..

Відповідно до протоколу виїмки від 23.06.2008 року, копію якого надано до матеріалів справи, та опису документів до протоколу виїмки, договір № 9/06ЕТМ-08 від 09.06.2008 р. між позивачем та ПП «Харметарм», а також податкову накладну № 06-0901, виписану на адресу позивача вказаним контрагентом, було вилучено слідчим з ОВС СУ ГУМВС України в Харківській області.

Як вбачається з акту перевірки, висновок про завищення позивачем податкового кредиту по відносинам з ПП «Харметарм» відповідачем зроблено лише на підставі даних системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також даних ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, у якій знаходиться на обліку вказаний контрагент позивача.

Так, в акті перевірки відповідач посилається на дані системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно яких ПП «Харметарм» не подано до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова додатки К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2008 рік, сума амортизаційних відрахувань по підприємству складає 0,00 грн.; ПП «Харметарм» не подано до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Суд зазначає, що ані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, ані жодним іншим податковим законом право платника податку на податковий кредит на ставиться в залежність від дотримання норм податкового законодавства контрагентом такого платника, а також від нарахування та сплати таким контрагентом своїх податкових зобов`язань.

Суд не приймає в якості належного обґрунтування заперечень посилання відповідача на пояснення громадян ОСОБА_7, відібрані працівниками Відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, з підстав невідповідності їх критеріям належності та допустимості, а тому вказані пояснення не можуть бути доказами по суті даного спору з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В акті перевірки зафіксовано, що пояснення від ОСОБА_7 були відібрані на імя начальника ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 16.10.2009 року.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про податкову службу»податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти однез таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У разі, якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора ПП «Харметарм» ОСОБА_7

З огляду на викладене, суд не може взяти ці пояснення до уваги.

Щодо пояснень ОСОБА_6, які були відібрані у неї працівниками ГВПМ СДПІ ВПП у м. Харкові, суд зазначає, що ними жодним чином не спростовується факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ПП «Харметарм». Так, у своїх поясненнях ОСОБА_6 зазначає про те, що участі у фінансово-господарській діяльності ПП «Харметарм» вона не брала, а не про відсутність такої діяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові під час проведення перевірки було досліджено порядок розрахунку ДП завод «Електроважмаш» з ПП «Харметарм» (платіжне доручення № 10980 від 25.06.2008 р. на суму 1245386,40 грн., копію якого надано до матеріалів справи), а також порядок проведення господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Харметарм». Слід відмітити, що факт сплати коштів позивачем в рахунок придбаних товарно-матеріальних цінностей, а також факт їх оприбуткування підприємством в якості основних засобів відповідачем не заперечується.

Враховуючи викладене, суд вважає, що як неподання податкової звітності контрагентом позивача ПП «Харметарм», так і пояснення вищевказаних осіб не спростовують факту настання юридичних наслідків господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей та не можуть слугувати підставою для висновку про безпідставність віднесення відповідних сум до податкового кредиту, за наявності інших первинних документів, які підтверджують виконання даних господарських операцій.

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочину, укладеного між ДП завод «Електроважмаш» та ПП «Харметарм», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, закріпленій у ст.204 Цивільного кодексу України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути предявлена до суду будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” за умови дотримання ч.5 ст.216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

Беручи до уваги наведене, суд не вбачає достатніх підстав для твердження відповідача про нікчемність правочину між ДП завод «Електроважмаш» та ПП «Харметарм».

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по відносинам з ПП «Харметарм» на суму 207564,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як випливає зі змісту пункту 7.2 ст.7 Закону про ПДВ, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Законом про ПДВ в якості єдиної підстави для відмови у зарахуванні суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту є не підтвердження такої суми податковою накладною.

Суд зазначає, що ПП «Харметарм» з 13.10.2005 року має статус платника податку на додану вартість, свідоцтво № 29148105. Так, представниками позивача надано до матеріалів справи дані офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, з яких не вбачається відомостей про анулювання цього свідоцтва, що не заперечується і відповідачем по справі.

Таким чином, на момент укладення договору та здійснення господарської операції з ДП завод «Електроважмаш» ПП «Харметарм»мало статус платника ПДВ та у відповідності до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ мало право на видання податкової накладної № 06-0901.

Вивченням у судовому засіданні копії спірної податкової накладної № 06-0901 від 09.06.2008 р. встановлено, що вона містить усі обов`язкові реквізити, передбачені для податкової накладної вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд зазначає, що ненадання підприємством до перевірки даної податкової накладної обумовлене об`єктивними причинами. Так, представником позивача до матеріалів справи надано копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки документів з автомобіля посадової особи ДП завод «Електроважмаш», серед яких, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, знаходилась і спірна податкова накладна.

За таких обставин, беручи до уваги те, що позивачем спірна податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2008 року (при цьому порядок ведення обліку отриманих податкових накладних у перевіряючих зауважень не викликав), ненадання підприємством до перевірки податкової накладної не може бути підставою для висновку про не підтвердження суми податкового кредиту податковими накладними.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту за червень 2006 року суми ПДВ у розмірі 207564,40 грн., сплачену за результатами господарської операції з придбання основним засобів у ПП «Харметарм», на підставі належним чином оформлених первинних документів.

За таких обставин, підстави для висновку про завищення позивачем податкового кредиту у вказаному розмірі відсутні, а податкове повідомлення-рішення № 0000310854/0 від 03.02.2010 р. в частині зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2008 року на суму 207564 грн. та нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103782,00 грн. підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування за січень 2008 року в сумі 15592 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7796 грн., суд погоджується з висновком СДПІ ВПП у м. Харкові про завищення позивачем податкового кредиту на вказану суму, з огляду на такі обставини.

Судом встановлено, що спірну суму ПДВ у грудні 2008 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Так, 30 листопада 2007 року між ДП завод «Електроважмаш» (Замовник) та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» (Підрядник) було укладено договір підряду № 86, за умовами якого Підрядник зобов`язується виконати роботи з прочищення каналізаційної мережі ДП завод «Електроважмаш». Загальна вартість робіт за договором складає 93551,00 грн., в т.ч. ПДВ 15591,83 грн.

Проведення господарської операції за умовами договору відображено у податкових накладних № 1117 від 07.12.2007 р. на суму 46775,50 грн., в т.ч. ПДВ 7795,92 грн., та № 2228 від 28.12.2007 р. на суму 46775,50 грн., в т.ч. ПДВ 7795,92 грн. Також до матеріалів справи представниками позивача надано копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт, та копію акту № 1 прийому виконаних підрядних робіт на суму 93551,00 грн.

Проте, слід зазначити, що відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд відмічає, що позивачем не надано достатніх доказів зв`язку робіт, проведених ТОВ «ПБК «Вертикаль» за договором підряду № 86 від 30.11.2007 р., з власною господарською діяльністю.

Так, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Тобто, основною ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу.

З наданих до матеріалів справи доказів та пояснень представників позивача не вбачається, яким чином роботи з прочищення каналізаційної мережі підприємства впливають на отримання підприємством прибутку.

Крім того, за даними зустрічної перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова встановлено, що вказаний платник податків за юридичною адресою не знаходиться, не має на балансі основних фондів, необоротних матеріальних та нематеріальних активів; дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість та деклараціях з податку на прибуток не є дійсними.

За таких обставин, суд вважає, що наявність у Замовника (ДП завод «Електроважмаш») належно оформлених документів, які відповідно до положень Закону про ПДВ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих Підрядником податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування позивачеві ПДВ.

Таким чином, суд не може вважати доведеною правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ДП завод «Електроважмаш» за результатами взаємовідносин з ТОП «ПБК «Вертикаль», та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000310854/0 від 03.02.2010 р. в частині зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008 року на суму 15592 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7792 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000310854/0 від 03.02.2010 р. в частині зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008 року на суму 15592 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7792 грн. слід відмовити.

В ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для застосування до ДП завод «Електроважмаш» штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р., абз. 6 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95, із змінами і доповненнями, в сумі 3550,00 грн., слугувало твердження відповідача про непідтвердження платіжними документами витрат, понесених одержувачами готівкових коштів службовими особами позивача у зв`язку з проживанням у готелях під час відрядження.

Так, відповідач в акті перевірки та наданих до справи письмових запереченнях стверджує про невідповідність фіскальних чеків, виданих службовим особам ДП завод «Електроважмаш» за проживання в готелях «Індустрія», «Україна», ТОВ готель «Арена», ТОВ готель «Південний», вимогам «Положення про форму і зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 105/5296. А саме, у вказаних фіскальних чеках не зазначено адресу господарської одиниці готелів проживання відряджених службових осіб ДП завод «Електроважмаш». Крім того, відповідач посилається на неможливість ідентифікувати місцезнаходження вказаних господарських одиниць за кодом ЄДРПОУ у зв`язку з відсутністю останніх у базі даних органів державної податкової служби згідно пошуково-довідкової системи «Програмний комплекс автоматизована інформаційна система «Податки»обласного рівня», що розроблений ДПА у Черкаській області, та бази СТА.GOV.UA.

Суд не може погодитись з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Судом з`ясовано, що в період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року ДП заводом «Електроважмаш» направлялись у відрядження: ОСОБА_9 до м. Дніпропетровськ, м. Краматорськ, м. Дружківка та м. Донецьк, ОСОБА_10 до м. Краматорськ, ОСОБА_11 до м. Дружківка та м. Краматорськ, ОСОБА_12 до м. Краматорськ, ОСОБА_13 до м. Краматорськ, ОСОБА_14 до м. Донецьк, м. Краматорськ та м. Северодонецьк, ОСОБА_15 до м. Луганськ, ОСОБА_16 до м. Краматорськ, ОСОБА_17 до м. Краматорськ, ОСОБА_18 до м. Краматорськ, ОСОБА_19 до м. Славянськ, м. Константинівка, з наданням останнім коштів на відрядження з каси підприємства.

На підтвердження витрат, понесених відрядженими службовими особами позивача на проживання у готелях, до матеріалів справи надані копії посвідчень про відрядження та розрахункових документів рахунків, квитанцій, фіскальних чеків.

Відповідно до п.п.1.12 п.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за № 218/2658, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Таким чином, наведеною нормою не передбачений фіскальний чек як єдиний необхідний документ підтвердження фактичних витрат на службові відрядження. Натомість, в якості такого документу Інструкцією передбачені рахунки готелів (мотелів).

Суд зазначає, що рахунки та квитанції, копії яких долучені до матеріалів справи, відповідають вимогам до первинних документів, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме містять: містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Беручи до уваги наведене, суд не погоджується з висновками відповідача про непідтвердження платіжними документами витрат, понесених одержувачами коштів службовими особами позивача у зв`язку з проживанням у готелях під час відрядження.

Щодо посилання відповідача на дані пошуково-довідкової системи «Програмний комплекс автоматизована інформаційна система «Податки» обласного рівня», що розроблений ДПА у Черкаській області, та бази СТА.GOV.UA., згідно з якими у базах даних органів державної податкової служби відсутні готель «Індустрія», готель «Україна», ТОВ готель «Південний», ТОВ готель «Арена», суд вважає за необхідне зазначити, що такі дані не відповідають критеріям належності та допустимості, а тому вказані пояснення не можуть бути доказами по суті даного спору.

Крім того, слід відмітити, що назва господарської одиниці може не співпадати з назвою суб`єкта господарювання-власника цієї господарської одиниці, якому присвоєний код ЄДРПОУ, в той час як пошук за вказаними базами даних (як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача) проводиться саме за таким кодом.

За таких обставин, суд вважає недоведеними висновки акту перевірки про порушення ДП завод «Електроважмаш» пп.1.12 п.1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. № 218/2658, зі змінами та доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 13.08.1998 року № 165, 10.06.1999 року № 146, 11.02.2003 року № 118, 04.03.2003 року № 179, 27.12.2004 року № 827, п.2.11 гл.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, а рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 03.02.2010 р. № 0000310854/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3550,00 грн. таким, що підлягає скасуванню.

У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, ст.ст.161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства заводу "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000290854/0 від 03.02.2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 32629971,70 грн., в т.ч. за основним платежем - 17010763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15619208,70 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000270854/0 від 03.02.2010 р. про визначення податкового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, та фінансові санкції, в сумі 5953409,70 грн., в т.ч. за основним платежем - 4413332,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1540077,70 грн..

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000300854 від 03.02.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3550,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000310854/0 від 03.02.2010 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 207564 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103782,00 грн.

В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000310854/0 від 03.02.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на суму 15592 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7796,00 грн. - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства заводу "Електроважмаш" код 002131212 державне мито у розмірі 1,70 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 23.04.2010 р.

Головуючий суддя Т.С.Перцова

СуддяВ.О. Піскун

СуддяО.М. Шляхова