Рішення № 95240806, 15.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9497/20

Провадження № 2/161/551/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань – Жаловаги І.П.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Гнатіва Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Моісєєва Алла Володимирівна, про визнання недійсним договору іпотеки, --

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору іпотеки.

Позов мотивує тим, що 12.09.2007 між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №52/07-І/02, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кошти в розмірі 60 000 дол. США на строк до 11.09.2019, зі сплатою 12,5% річних. В забезпечення виконання зобов`язань, 12.09.2007 між банком та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки №52-07/02, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 47,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В державному реєстрі іпотек було зареєстровано обтяження даного нерухомого майна.

12.02.2008 між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №15/08-К/02, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кошти в розмірі 70 000 дол. США на строк до 11.02.2028, зі сплатою 12,9% річних. В забезпечення виконання зобов`язань, 12.02.2008 між банком та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки №15-08/02, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В державному реєстрі іпотек було зареєстровано обтяження даного нерухомого майна.

Іпотекодавці ОСОБА_8 та ОСОБА_6 після передачі об`єктів нерухомості в іпотеку АБ «Укргазбанк» здійснили реконструкцію предмета іпотеки шляхом об`єднання квартир в одне приміщення зі зміною цільового призначення – з житлового на комерційне. В установленому порядку було зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості (офіс загальною площею 148,6 кв.м.) та відчужено новоутворене майно на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2008 на користь ОСОБА_9

03.11.2008 між ВАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_9 було укладено іпотечний договір, у відповідності до якого останній в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору передав в іпотеку ВАТ «Фольксбанк» нерухоме майно – офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3 .

Отже, фактично один і той же об`єкт нерухомості став предметом забезпечення по різних кредитних договорах.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018, визнано недійсним Іпотечний договір від 03 листопада 2008 року, укладений між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕсБанк», та ОСОБА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., зареєстрований в реєстрі за №4436.

ПАТ «Укргазбанк» на даний час звернувся з позовом до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки – об`єкт нерухомого майна загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3 .

В ході розгляду справи було встановлено, що у травні 2019 року майно було відчужено на користь ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу.

Окрім того встановленого, що ОСОБА_3 передала вищевказане майно в іпотеку, іпотекодержателем майна є ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 16 серпня 2019 року.

Оскільки позивач є першочерговим іпотекодержателем майна, оспорюваний договір був укладений без його згоди, то вважає, що іпотечний договір укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є недійсним.

А тому, просить визнати недійсним Договір іпотеки від 16 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Моісєєвою Аллою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 574, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 18.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву(а.с. 43-46). Вимоги позову не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав з підстав викладених в ньому. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позову не визнав, заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що предметом договору іпотеки від 16 серпня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є цілий офіс № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3 . Офіс складається з однієї кімнати, загальною площею 148,6 кв.м. Позивачу ж передано в іпотеку дві квартири в будинку. Банк не надав доказів, що ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем майна, а також того, що ОСОБА_3 була обізнана, що майно перебуває в іпотеці банку. В задоволені позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 12.09.2007 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 52/07-І/02 від 12.09.2007 укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_6 , предметом якого є нерухоме майно - трикімнатна квартира загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 47,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9). Банк після укладення договору іпотеки зареєстрував обтяження спірного майна у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна (а.с. 10).

12.02.2008 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 15/08-К/02 від 12.02.2008 укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_8 , предметом якого є нерухоме майно - трикімнатна квартира загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-13). Банк після укладення договору іпотеки зареєстрував обтяження спірного майна у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна (а.с. 14).

На підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.08.2008 №540-2, квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 виведені з житлового фонду та затверджено гр.гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом офісу загальною площею 148,6 кв.м. на АДРЕСА_3 . На офісне приміщення за гр.гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 оформлено право власності на даний об`єкт.

22.08.2008 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_8 , ОСОБА_6 передали у власність ОСОБА_9 офіс (приміщення з №1-1 по №1-9) /літер А-5/ загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3 .

03.11.2008 ОСОБА_9 , як власник офісного приміщення по АДРЕСА_3 уклав з ВАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») Іпотечний договір в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, відповідно до умов якого передав в іпотеку ВАТ «Фольксбанк» належний йому офіс загальною площею 148,6 кв.м. на АДРЕСА_3 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., зареєстрований в реєстрі за №4436.

Дані обставини, окрім того, встановлені рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018, яким визнано недійсним Іпотечний договір від 03 листопада 2008 року, укладений між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕсБанк», та ОСОБА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., зареєстрований в реєстрі за №4436 (а.с. 15-21).

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що укладення оспорюваного договору іпотеки, предметом якого було офісне приміщення по АДРЕСА_3 , що створений в результаті реконструкції, переобладнання квартир № НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди ПАТ «Укргазбанк», є порушенням прав банку як іпотекодержателя, що позбавляло останнього можливості задовольнити вимоги, щодо погашення кредитної заборгованості за рахунок іпотечного майна і як наслідок наявність правових підстав для звернення з даним позовом до суду.

Попри те, без згоди ПАТ «Укргазбанк», було укладено повторно договір купівлі-продажу іпотечного майна та таке майно повторно передано в іпотеку ОСОБА_2 .

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2019 у власність ОСОБА_3 передано офіс (приміщення з №1-1 по №1-9) /літер А-5/ загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3 .

16.08.2019 ОСОБА_3 , як власник офісного приміщення по АДРЕСА_3 уклала з ОСОБА_2 договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, відповідно до умов якого передала в іпотеку ОСОБА_2 належний їй офіс загальною площею 148,6 кв.м. по АДРЕСА_3 (а.с. 65-67). Договір посвідчений приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Моісєєвою Аллою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 574.

ПАТ «Укргазбанк» у своєму позові вказує на відсутність правових підстав для укладення договору іпотеки, оскільки рішенням суду вже було встановлено, що такі правочини порушують права банку, як іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

Як вбачається з договорів іпотеки, укладених іпотекодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з між ВАТ АБ «Укргазбанк», предметами яких є квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , дані договори не містять положень, які дозволяють передачу предметів іпотеки в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя ПАТ АБ «Укргазбанк».

Рішенням суду Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 встановлено, що матеріалами інвентаризаційної справи №31171 на об`єкт нерухомого майна – офіс (квартири АДРЕСА_6 об`єктивно підтверджується факт реконструкції іпотечних квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 під офіс.

Такі дії були вчинені первісними іпотекодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в порушення вимог пунктів 3.3.2., 3.3.3., 3.3.5, 3.3.7 договорів іпотеки, укладених ними з ВАТ АБ «Укргазбанк», предметами яких є квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та без повідомлення ПАТ АБ «Укргазбанк».

Утворений при реконструкції квартир офіс не є новоствореним майном, оскільки він створений з прив`язкою до іншого уже існуючого майна, з використанням його складових структурних елементів, і являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми і внутрішніми параметрами. Така правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 06.07.2016 у страві №6-1213цс16.

А тому, таке перетворення іпотечного майна та його відчуження не припиняє правовідносин, що виникли з договорів іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

В силу вимог ст.23 Закону України «Про іпотеку» іпотека залишилася дійсною для ОСОБА_3 , як для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до її відома не була доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

ОСОБА_3 з 06.05.2019 набула статусу іпотекодавця, мала всі права іпотекодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_8 і несла всі їхні обов`язки за іпотечними договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

В подальшому, права на укладення договорів, предметом яких виступає нерухоме майно по АДРЕСА_3 , без згоди іпотекодержателя ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 не мала.

Твердження представника відповідача ОСОБА_2 , офіс по АДРЕСА_3 не є тим самим іпотечним нерухомим майном - квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 спростовуються самим текстом рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.08.2008 року № 540-2 в якому йдеться мова виключно про виведення саме спірних квартир з житлового фонду.

Дане рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.08.2008 року № 540-2 досліджувалося судами першої та апеляційної інстанції та було взято до уваги при ухваленні рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018, про визнання договору іпотеки недійсним

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. (ч. 1 статті 13 Закону «Про іпотеку»).

В частині 3 статті 12 цього Закону закріплені положення, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

ПАТ АБ «Укргазбанк» згоду на укладення договору іпотеки від 16 серпня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не надавав. Про укладення такого договору повідомлений не був.

Оскільки Договір іпотеки від 16 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Моісєєвою Аллою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 574, був укладений в порушення вимог ст.13 Закону України «Про іпотеку» без згоди попереднього іпотекодержателя, то він підлягає визнанню недійсним.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Договір іпотеки від 16 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Моісєєвою Аллою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 574, слід визнати недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 200, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 4, 10, 11, 13, 16, 203, 215, 546, 576, 583, 585 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 23 Закону України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір іпотеки від 16 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Моісєєвою Аллою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 574.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_9 РНОКПП: НОМЕР_4 ) в користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» по 1051 (одній тисячі п`ятдесят одній) гривні судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.03.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій